2.3. Визначення рейтингу банку

У міжнародній практиці існують різні типи зведеної оцінки діяльності банків. На основі зведеної оцінки проводиться рейтинговий порівняльний аналіз надійності банку та ефективності його роботи.

В умовах жорсткої міжбанківської конкуренції для прийняття економічно обґрунтованих рішень щодо співпраці з комерційними банками, клієнти потребують об’єктивної інформації про фінансовий стан банків. Для отримання такої інформації необхідна класифікація комерційних банків яка може здійснюватись за їхніми рейтингами. Рейтинги комерційних банків дають змогу будь якому клієнту порівнювати та оцінювати фінансовий стан комерційних банків без проведення самостійного аналізу їх діяльності.

Рейтинг – це метод порівняльної оцінки діяльності кількох банків. В економічній літературі наводяться кілька визначень рейтингу. Під рейтингом розуміють процес кількісного вимірювання чи оцінки, що дає змогу порівняти певну виміряну кількість чи вартість з критерієм чи стандартом певного класу, розряду або рангу. У результаті проводиться групування банків у певній послідовності у міру спадання класифікаційної ознаки. Іншими словами, рейтинг – це встановлення узагальнюючої оцінки фінансової стійкості банку за стандартизованою системою показників, що дає змогу розглядати усі банки з єдиного погляду. Єдина система рейтингу дає змогу Національному Банку України скласти загальне уявлення про стан та стабільність банківської системи.

Найбільш відомою серед банківських аналітиків країн СНД і Балтії є методика рейтингової оцінки, розроблена групою російських економістів під керівництвом Кромонова. Розрахунок рейтингової оцінки за методикою Кромонова включає в себе три етапи. На першому етапі проводиться визначення абсолютних параметрів на основі балансу, на другому – обчислення параметричних коефіцієнтів, на останньому – розрахунок поточного індексу надійності [64, с.59].

До складу параметричних коефіцієнтів входять наступні: генеральний коефіцієнт надійності (К1), коефіцієнт миттєвої ліквідності (К2), крос-коефіцієнт (К3), генеральний коефіцієнт ліквідності (К4), коефіцієнт захищеності капіталу (К5) та коефіцієнт фондової капіталізації прибутку (К6) (Додаток Й).

Перед тим, як вирахувати загальний бал, кожному коефіцієнту присвоюється питома вага його значущості для клієнтів (з точки зору авторів методики). Вирахування підсумкового балу надійності банку здійснюється за наступною формулою:

N = 45*K1:1 + 20*K2:l + 10*K3:3 + 15*K4:l + 5*K5:l + 5*K6:3 (2.1)

Якщо отримане значення вище 40-50 балів, то банк вважають достатньо надійним, якщо нижче 25-30 балів, то надійність банку є сумнівною.

Отже, у методиці Кромонова позитивним є те, що дані для розрахунків є загальнодоступними. Процес розрахунку не є дуже трудомістким і займає відносно небагато часу. Отримані результати вважаються доволі надійними, про що свідчить використання даної методики банками країн СНД і Балтії. Негативним моментом є неврахування у модель показників рентабельності. Проте так вважає лише частина науковців.

На основі методики Кромонова визначимо показник надійності ВАТ «Ощадбанк» за 2008-2010 роки (Див. Табл. 2.15).

Таблиця 2.15