55. Українська орфографія. Орфографічні помилки.

Орфографічна грамотність — уміння правильно вживати графічні засоби для передачі звукового мовлення на письмі. Засобами для цього служать букви, написання слів разом, окремо і через дефіс, знаки переносу і скорочення. Написання регулюється правилами, що стосуються тої чи іншої орфограми. Але не в усіх випадках: є написання, що визначаються лише традицією. Запам'ятати їх усіх практично неможливо, тому кожному час від часу доводиться звертатися до словника. Розрізняють помилки грубі й негрубі. До грубих помилок належать неправильні написання: 1)    що стосуються норм, які є предметом посиленої уваги на всіх етапах шкільного навчання (напр., не з дієсловами; ненаголошені голосні, що перевіряються наголосом; м'який знак у суфіксах -ськ, -цьк, -зьк-, правопис префіксів); 2)    допущені в найбільш уживаних словах (зошет, деректор, південнозахідниїі, в_чора, в_досвіта і т. п.); 3)    що ускладнюють розуміння написаного, роблять його двозначним або й незрозумілим (напр., замість голосувати — галасувати, замість чекати — чикати, замість порадник — порядник), 4)    які не вимагають складних міркувань для вибору правильного варіанту (беспека, зпитав): 5)    які підлягають чітким і недвозначним правилам (виршина, межою, кулимет, пішовби, стіний). І навпаки, до негрубих орфографічних помилок слід віднести неправильні написання слів, що не охоплені правилами (по двоє і вдвоє), належать до винятків (марево, священик, алмаатинець), вимагають застосування складного способу визначення правильного варіанту (невивчені уроки — ще не вивчені уроки; недочувати, хоч не дописати; не в змозі, суспільно корисний), стосуються конкретних слів, які необхідно запам'ятати (тонна, нетто) або слів рідковживаних (возз'єднати, монастир).

56. Українська пунктуація. Пунктуаційні помилки Важливим показником мовних знань і практичного володіння мовою є правильне вживання розділових знаків, які позначають стуктуру речення, виділяють певні елементи висловленого змісту, вказують на особливості вимови. Оскільки речення є засобом формування і вираження думок і почуттів, правильне пунктуаційне оформлення їх має безпосередній зв'язок з процесами мислення і мовлення. Спілкування між мовцем і адресатом у письмовій формі вимагає  дотримання пунктуаційних норм як умови взаєморозуміння. Порушення правил уживання розділових знаків ще в більшій мірі, ніж порушення норм орфографії, може спричинити прикрі непорозуміння. Вивченню пунктуації у школі приділяється велика увага. Протягом шкільного навчання учні опрацьовують майже два десятки пунктограм. Пунктуаційні помилки бувають чотирьох видів: 1. Відсутній потрібний розділовий знак: —    тире між підметом і присудком, вираженими іменниками в називному відмінку (Моя мета_здо6уття вищої освіти), —    кома у складнопідрядному реченні (Щоб рибку їсти_треба в воду лізти), —    знак між частинами безсполучникового складного речення (Всі знали_ багато труднощів ще попереду), —    кома при однорідних членах речення (Хлопець старався_ та не зміг виконати завдання), —    знаки при звертанні (До побачення_дорогий друже), —    знаки при вставних словах і реченнях (Завтра_як обіцяють синоптики_буде тепло), —    знаки при відокремлених членах речення (Команда_зібрана наспіх, перемогти не могла), —    тире в неповному реченні (Одна група збирала яблука, а друга_помідори). Помилки цієї групи становлять близько двох третин загальної кількості. 2. Зайвий розділовий знак: —    кома між підметом і присудком (Втомлені довгим переходом туристи, зупинились на відпочинок), —    кома при неоднорідних означеннях (Відбулось чудове,_новорічне свято), —    кома при безпідставному відокремленні другорядних членів —    кома або дві коми при словах навіть, передусім, здебільшого, які не є вставними (Перед екзаменом треба, передусім, пригадати основні правила), —    кома перед і, що з'єднує два звороти або підрядні речення, —    двокрапка або тире при однорідних членах без узагальнюючих слів (У нашому парку ростуть:берези, ялини, тополі, кипариси; Газети, журнали, книжки — є у нашому читальному залі). Такі помилки не завжди свідчать про звичку ставити розділові знаки навмання, керуючись тільки інтонацією. Вони можуть бути результатом безпідставного узагальнення, необгрунтованого підведення мовного явища під правило. 3. Вжитий не той знак, який потрібен: —    замість двокрапки — тире і навпаки при узагальнюючих словах в реченнях з однорідними членами, —    кома замість тире перед узагальнюючими словами при однорідних членах речення), —    кома замість двокрапки або тире в безсполучникових складних реченнях ; —    двокрапка або тире замість коми в безсполучникових складних реченнях, —    двокрапка замість тире або тире замість двокрапки в безсполучникових складних реченнях, —    кома замість дужок або тире і навпаки — в конструкціях зі вставними словами. Причиною таких помилок є нерозуміння смислових відношень між складовими частинами речень, нерозрізнення інтонації перелічення від інтонації протиставлення, уточнення, наслідку. 4. Вжитий знак (майже завжди — кома) не в тому місці, де потрібно: —    перед сполучними словами, що знаходяться не на початку, а в середині підрядного речення, —    не перед складеними сполучниками, а між їх частинами — в середині зворота (Вулицю переходив чоловік_втомлено, пересуваючи ноги). Головна причина цього виду помилок — нерозвинений мовний слух, механічна орієнтація на сполучники, дієприкметники, дієприслівники. Кількість помилок цього типу незначна.

57. ГРАМАТИЧНI НОРМИ — це вибiр правильного закiнчення вiдмiнкових  та особових форм, синтаксичноï форми. Дотримуватись  граматичних  норм — значить стежити за будовою речення, вислову,  фрази.  Граматичнi норми визначають правила змiни слiв, зв'язку ïх у реченнi i надають мовi стрункого, осмисленого характеру. Серед граматичних норм  видiляють словотвiрнi,  морфологiчнi  та  синтаксичнi  норми.   Важливе   значення граматичних  норм  у  сучаснiй   украïнськiй   лiте-ратурнiй   мовi зумовлене провiдною роллю граматики у збереженнi стiйкостi мовноï системи. У результатi тривалого складного    розвитку    украïнськоï    мови    i     складних взаємовпливiв мови i ïï вiдгалужень (дiалектiв, говорiв, про-фесiйних сфер мови) у граматичнiй будовi украïнськоï  мови немає й на сьогоднi чiткоï однотипностi. Динамiчна картина  у сферi грама-тичних норм украïнськоï лiтературноï мови, що спостерiгається  ос-таннiм  часом,  викликана,  з   одного   боку, оживленням  багатьох  форм,  що  зумовлено  максимальним  розширенням  i поглибленням   сфер   функцiонування   украïнськоï   мови   як державноï, з другого боку — нор- малiзацiйними тенденцiями. У нашiй мовi iснують численнi  дублетнi  граматичнi  форми,  одна  з  яких нормативна i завжди бiльш вживана, друга — просторiчна,  дiалектна чи застарiла, тобто вужча за сферою вживання, наприклад: штанями — штаньми     —     штанами.     Вироблення     граматичних     норм украïнськоï мови сьогоднi не пе-ретинає шлях говiрковому мовленню, хоча його вживанiсть перебу-ває у прямiй залежностi  вiд рiвня унормованостi та опанування нормами лiтературноï  мови.   Граматична помилка - це помилка в структурі мовної одиниці : в структурі слова, словосполучення або пропозиції; це порушення якої-небудь граматичної норми - словотворчою, морфологічною, синтаксичною. Наприклад: - подскользнуться замість посковзнутися, благородність замість благородство - тут припустилася помилки в словотворчій структурі слова, використана не та приставка або не той суфікс; - без коментар, їдь замість без коментарів, їдь, більше легше замість легше (чи легше) - невірно утворена форма слова, тобто порушена морфологічна норма; - заплатити за квартплату, удостоєний нагородою - порушена структура словосполучення, не дотримані норми управління; - (1) Покатавшись на катку, болять ноги; (2)У творі я хотів показати значення спорту і чому я його люблю - неправильно побудовані пропозиції з дієприслівниковим оборотом (1) і з однорідними членами (2) : порушені синтаксичні норми. На відміну від граматичних мовні помилки - це помилки не в побудові, не в структурі мовної одиниці, а в її використанні, найчастіше у вживанні слова. Мовну помилку можна помітити тільки в контексті, в цьому її відмінність від помилки граматичної, для виявлення якої контекст не потрібний. Не слід змішувати також помилки граматичні і орфографічні.