- •Методика навчання української мови
- •Мовознавство
- •Isbn 978-966-8995-73-6
- •Процес навчання рідної (української) мови,
- •6. Зв'язок методики з навчальними дисциплінами. Зв’язок методики навчання мови з іншими науками
- •12. Мета та завдання вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах
- •Мета навчання української мови
- •Пізнавальна
- •Практична
- •Мовленнєва
- •Соціокультурна
- •Діяльнісна (стратегічна )
- •Формують комунікативну компетенцію
- •15. Значення української мови як навчального предмета. Пріоритети мовної освіти в
- •16. Структура мовної освіти
- •18.. Зміст мовної освіти
- •32. Вправи та їх класифікація
- •Вправи за метою, ступенем самостійності і творчості учнів
- •34. Основні прийоми методу проблемного викладу: постановка проблемних питань, показ розв’язання проблеми, спонукання до аналізу мовних явищ і обґрунтування висновків.
- •35. Основні прийоми стимулюючо-пошукового методу: евристична бесіда, постановка алгоритмічних програмованих завдань.
- •36. Проблема типології уроків української мови. Типи уроків з української мови, структура і методика їх проведення.
- •37. Зміст уроку української мови. Вимоги до змісту сучасного уроку (лінгводидактичні, науковий рівень, оптимальність змісту, єдність навчання і виховання, зв’язок змісту уроку з життям).
- •38. Технології сучасного уроку української мови.
- •39. Нестандартні уроки з української мови.
- •40. Основні аспекти розвитку мовлення учнів.
- •41. Основні напрями роботи над розвитком мовлення.
- •42. Види робіт із розвитку зв’язного мовлення.
- •43. Послідовність роботи над переказом.
- •44. Система роботи над твором.
- •45. Етапи роботи над диктантом.
- •46. Словникова робота.
- •47. Види переказів.
- •49. Письмові роботи контрольного характеру.
- •50. Ознайомлення з мовними нормами.
- •51. Усні й письмові твори.
- •52. Оцінювання результатів мовленнєвої діяльності.
- •Монологічне мовлення говоріння (усні переказ і твір);Письмо (письмові переказ і твір)
- •III. Читання
- •55. Українська орфографія. Орфографічні помилки.
- •58. Виражальні засоби лексики. Лексичні помилки.
- •60. Міжпредметні зв’язки у вивченні мови.
- •61. Значення і завдання вивчння фонетики в шкільному курсі.
- •62. Методи і прийоми навчання фонетики. Система вправ з фонетики.
- •63. Орфоепічні уміння і навички учнів
- •69. Місце морфології в шкільному курсі мови.
- •74. Основні методи і прийоми навчальної роботи під час вивчення синтаксису.
- •75. Завдання шкільного курсу орфографії. Поняття про орфограму.
- •77. Орфографічні правила та орфографічні вправи
- •78. Значення пунктуації та теоретичні основи.
- •79. Види вправ з пунктуації. Робота з пунктуаційними помилками.
- •80. Лінгвістичні основи методики стилістики.
- •81. Функціонально-стилістичне спрямування у вивченні мовних явищ.
- •82. Стилістичні вправи
- •83. Основні форми занять з мови у старших класах.
- •84. Аналіз тексту на уроках розвитку зв'язного мовлення.
- •85. Роль і місце позакласної роботи з рідної мови.
- •86. Система позакласної роботи з української мови.
- •87. Види диктантів
51. Усні й письмові твори.
Серед творів на нелітературні теми найбільш поширені твори про мистецтво і твори на основі особистих спостережень. До творів на нелітературні теми належать розповіді, описи, роздуми. Твір-розповідь — це зв'язний текст, усний чи письмовий, у якому послідовно повідомляється про якісь події. Зміст розповіді складається з трьох частин: початок дії, її розвиток і закінчення. Твір-опис — це зв'язний текст, який дає словесне зображення основних ознак предмета, явища, особи в усній чи письмовій формі. У творі-описі спочатку висловлюється загальне враження від предмета, а потім характеризуються деталі. Розрізняють описи ділові та художні. У діловому описі суттєві ознаки предмета чи явища передаються у строгій логічній послідовності з використанням лексики ділового стилю мовлення. У художньому описі за допомогою образотворчих засобів (епітетів, метафор, порівнянь) зображуються предмети, явища, події. Він може бути казковим. Обидва описи можуть поєднуватись: в діловому описі припустимі елементи художності і навпаки. Твір-роздум — це зв'язний текст, у якому в логічній послідовності передано думки, міркування як доказ чи пояснення чогось, робляться відповідні висновки. Основними ознаками такого твору є: 1) наявність провідної ідеї; 2) наявність тез; 3) достатність аргументації; 4) плановість, логічна послідовність розташування матеріалу в роботі.
52. Оцінювання результатів мовленнєвої діяльності.
Оцінювання результатів мовленнєвої діяльності видозмінюється відповідно до її кожної окремої форми та здійснюється за такими критеріями: I. Аудіювання (слухання та розуміння прослуханого) Оцінюється здатність учня сприймати на слух незнайоме за змістом висловлювання після одного прослуховування. Це передбачає: а) розуміння комунікативної мети висловлювання, фактичного змісту, причинно-наслідкових зв'язків, теми й основної думки висловлювання, виражально-зображувальних засобів висловлювання, стилю й типу мовлення прослуханого висловлювання; б) оцінювання прослуханого. II. Говоріння й письмо (діалогічне та монологічне мовлення) Діалогічне мовлення Оцінюється здатність учнів: а) виявляти певний рівень обізнаності з теми, що обговорюється; б) уміти складати діалог відповідно до запропонованої ситуації й мети спілкування; самостійно досягати комунікативної мети; використовувати репліки для стимулювання, підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету; дотримуватись теми, спілкування та норм літературної мови; демонструвати певний рівень вправності у процесі діалогу (стислість, логічність, виразність, доречність, точність, емоційність тощо); в) висловлювати власну думку з теми, яка обговорюється; г) аргументувати висловлені тези, коректно спростовувати помилкові висловлювання співрозмовника.
Критерії оцінювання діалогічного мовлення
Рівень |
Бали |
Характеристика складених учнями діалогів | |||
Початковий |
1 |
|
В учня виникають значні труднощі у підтриманні дiалогу. Здебільшого він відповідає на запитання лише “так” чи “ні” або аналогічними уривчастими реченнями ствердного чи заперечного характеру. | ||
2 |
|
Учень відповідає на елементарні запитання короткими репліками, що містять недоліки різного характеру, але сам досягти комунікативної мети не може. | |||
3 |
|
Учень бере участь у діалозі за найпростішою за змістом мовленнєвою ситуацією, може не лише відповiдати на запитання співрозмовника, а й формулювати деякі запитання, припускаючись помилок різного характеру. Проте комунікативна мета досягається ним лише частково. | |||
Середній |
4 |
|
Учень бере участь у діалозі з нескладної за змістом теми, в основному досягає мети спілкування, проте репліки його недостатньо вдалі, оскільки не враховують належним чином ситуацію спілкування, не відзначаються послідовністю, доказовістю; трапляється чимало помилок у доборі слів, побудові речень, їх інтонуванні тощо. | ||
|
5 |
|
Учень бере участь у діалозі за нескладною за змістом мовленнєвою ситуацією, додержується елементарних правил поведінки в розмові, загалом досягає комунікативної мети, проте допускає відхилення від теми, мовлення його характеризується стереотипністю, недостатньою різноманітністю і потребує істотної корекції тощо. | ||
6 |
|
Учень успішно досягає комунікативної мети в діалозі з нескладної теми, його репліки загалом є змістовними, відповідають основним правилам поведінки у розмові, нормам етикету, проте їм не вистачає самостійності суджень, їх аргументації, новизни, лаконізму в досягненні комунікативної мети, наявна певна кількість помилок у мовному оформленні реплік тощо. | |||
Достатній |
7 |
|
Діалогічне мовлення учня за своїм змістом спрямовується на розв’язання певної проблеми, загалом є змістовним, набирає деяких рис невимушеності; з’являються елементи особистісної позиції щодо предмета обговорення, правила спілкування в цілому додержуються, але ще є істотні недоліки (за 4-ма критеріями): невисокий рівень самостійності й аргументованості суджень, можуть траплятися відхилення від теми, помилки в мовному оформленні реплік. | ||
8 |
|
Учень загалом вправно бере участь у діалозі за ситуацією, що містить певну проблему, досягаючи комунікативної мети, висловлює судження і певною мірою аргументує їх за допомогою загальновідомих фактів, у діалозі з’являються елементи оцінних характеристик, узагальнень, що базуються на використанні прислів’їв і приказок, проте допускаються певні недоліки за кількома критеріями (3-ма). | |||
9 |
|
Учні самостійно складають діалог з проблемної теми, демонструючи загалом достатній рівень вправності й культури мовлення (чітко висловлюють думки, виявляють вміння сформулювати цікаве запитання, дати влучну, дотепну відповідь, здебільшого виявляють толерантність, стриманість, коректність у разі незгоди з думкою співрозмовника), але в діалозі є певні недоліки за 2-ма критеріями, наприклад: нечітко виражається особиста позиція співбесідників, аргументація не відзначається оригінальністю тощо. | |||
| |||||
Високий |
10 |
|
Учні складають діалог за проблемною ситуацією, демонструючи належний рівень мовленнєвої культури, вміння формулювати думки, обґрунтовуючи власну позицію, виявляють готовність уважно і доброзичливо вислухати співрозмовника, даючи можливість висловитися партнеру по діалогу; додержуються правил мовленнєвого етикету; структура діалогу, мовне оформлення реплік діалогу звичайно відповідає нормам, проте за одним із критеріїв можливі певні недоліки. | ||
11 |
|
Учні складають діалог, самостійно обравши аспект запропонованої теми (або ж самі визначають проблему для обговорення), переконливо й оригінально аргументують свою позицію, зіставляють різні погляди на той самий предмет, розуміючи при цьому можливість інших підходів до обговорюваної проблеми, виявляють повагу до думки іншого; структура діалогу, мовне оформлення реплік діалогу відповідає нормам. | |||
12 |
|
Учні складають глибокий за змістом і досконалий за формою діалог, самостійно обравши аспект запропонованої теми (або ж самі визначають проблему для обговорення), демонструючи вміння уважно і доброзичливо вислухати співрозмовника, коротко, виразно, оригінально сформулювати свою думку, дібрати цікаві, влучні, дотепні, переконливі аргументи на захист своєї позиції, у тому числі й з власного життєвого досвіду, зіставити різні погляди на той самий предмет; здатні змінити свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; додержуються правил поведінки і мовленнєвого етикету в розмові. |