44. Система роботи над твором.

Твір — тренувальна вправа, спрямована самостійний зв'язний виклад учнями думок і почуттів. У системі роботи над усним і писемним мовленням він займає одне з провідних місць: сприяє не лише реалізації навчальної, розвивальної, виховної функцій мови, а й підготовці школярів до активної комунікативної діяльності.

Навчити школярів компонувати твори — складний процес, який вимагає вироблення здатності висловлювати думки з того чи іншого приводу, вчити бачити, сприймати, відчувати й аналізувати, а ще долати психологічний бар'єр, який виникає при продукуванні образів їхньої уяви. Передумовою реалізації його є усвідомлення школярами понятійного апарату з теорії мовлення.

У роботі над творами не може бути єдиного стандарту. У ній допускається велика варіантність у підході до навчання, що пов'язана з багатьма причинами, і особливо з видовою класифікацією творів.

Класифікація творів надзвичайно строката. Твори розподіляються за метою - навчальні й контрольні; за формою — усні і писемні; за місцем виконання — класні і домашні: за ступенем самостійності учнів у виконанні роботи — колективні й індивідуальні; за джерелами матеріалу — на лінгвістичні темп на основі власних спостережень, на основі почутого або прочитаного, за картиною, серією малюнків, діафільмом, кінофільмом, телепередачею; за складністю — за опорними словами і словосполученнями, з додатковими завданнями; за способом викладу думок (типом мовлення) — розповідь, опис, роздум. Твір кожного з визначених видів оформляється як текст відповідного стилю.

Організовуючи навчальну мовленнєву діяльність, учитель повинен пам'ятати, що не "можна задати учневі прямо дуже великий твір на дану тему, якщо досі попередньо не вправлявся у висловленні однієї або небагатьох думок. Цьому сприяє система навчальних творів.

Проводяться твори, як вимагають чинні програми, у всіх класах. Спочатку (поки учні не оволоділи елементарними уміннями складати висловлювання і потребують допомоги вчителя) робота починається з класних. Потім виконуються і домашні, поступово ускладнюючись з класу в клас за змістом, композиції способом викладу думок, стильовим оформленням, жанром.

Особливо ефективними навчальні твори всіх видів бувають тоді, коли стають комунікативно спрямованими, використання мовних засобів у них підпорядковується реалізації відповідної мети. У роботі над будь-яким твором велике значення має усвідомлення учнями ситуації спілкування. Орієнтація в ній дає можливість осмислити тему висловлювання, окреслити обсяг змісту, зібрати й систематизувати необхідний матеріал, обрати тип мовлення, скласти план викладу. Все це впливає на відбір мовних засобів, необхідних для розкриття теми.

Підготовка до написання твору будь-якого виду проводиться заздалегідь і в різних аспектах. Попередньо вчитель визначає тему твору, разом з учнями аналізує її, складає орієнтовний план, потім організовує роботу по збору матеріалу. При цьому показує, як потрібно використовувати зібраний матеріал за вивченою чи прочитаною літературою, за власними спостереженнями, на матеріалі життєвого досвіду, за картиною, кінофільмом тощо.

Особливо ефективним є колективне компонування твору, що проводиться на початковому етапі навчання. Для такої діяльності обирається тема, розкриття якої не вимагає від учня суб'єктивної оцінки зображуваного.

Компонування тексту будь-якого висловлювання — складна аналітико-синтетична діяльність. Тому під час побудови кожної композиційної частини роздуму варто спочатку колективно з'ясувати, що потрібно повідомити, а потім — як це зробити. У процесі обговорення вступної частини висловлювання (на основі засвоєних у початкових класах Знань і досвіду роботи над розповіддю й описом) учні самостійно визначають вимоги до його оформлення: вступ може складатися з одного чи кількох речень, з яких перше повинно стосуватися безпосередньо темп.

Усним складанням тексту завершується колективна діяльність репродуктивного типу з підготовки висловлювання типу роздуму. Оскільки зв'язність мовлення досягає свого закінчення в писемному мовленні, па другому (спареному) уроці необхідно провести самостійну роботу учнів над письмовим твором.

Перед текстуальним оформленням кожного пункту плану потрібно нагадати учням, що твір спочатку необхідно писати в чернетці, дотримуючись червоного рядка, уникаючи частото повтору одних і тих же слів та ін. Після відповідного редагування текст переписується.

Перші варіанти творів перевіряються або вчителем, або самими учнями, які із процесі взаємоперевірки виправляють помилки чи дають поради один одному про те, як краще відредагувати текст. Це розвиває у школярів мовне чуття, критичне ставлення до власного і чужого тексту і тим самим сприяє розвиткові культури мовлення.

Проведення колективного навчання творів виправдане на відповідному етапі роботи, що вимагає ознайомлення дітей з елементарною технікою побудови тексту. Індивідуальне компонування творів дає більші можливості для реалізації уміння школярі в зв'язно висловлювати свої думки усно і письмово в різних мовленнєвих ситуаціях.

Твори, які учні складають у школі, можна оформлювати у вигляді конкретних мовленнєвих жанрів. Тоді робота з розвитку зв'язного мовлення набуде більші практичної спрямованості, стане вмотивованішою і по-справжньому цікавою для дітей.