15. Виробництво як визначальний фактор потреб суспільства та їх розвитку

Виробництво – це складна система взаємодії технології й організації виробництва, результатом якої є продукт виробництва.

Визначальним фактором формування потреб є виробництво, оскільки воно, по-перше, створює нові зразки продукції, і, по-друге, виробляє достатню кількість цієї продукції, задовольняючи потреби в ній.Незважаючи на обмеженість, нові вироби стають суспільною потребою. В результаті виникає суперечність між попитом і пропозицією, розв'язання якої (суперечності) можливе в результаті розвитку виробництваМетоди формування потреб: економічні. Соціально-психологічні, організаційні.

Закон зростання потреб: безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що стимулює появу нових потреб. розрізняють об'єктивну та суб'єктивну корисність продукту Об'єктивна корисність продукту - це сукупність хімічних, фізичних, естетичних й інших властивостей продукту, завдяки яким цей продукт задовольняє ті чи інші потреби людини. Корисність продукту існує об'єктивно, тобто незалежно від того, Що думає про цей продукт людина. Може бути й так, що людина взагалі нічого не знає про цей продукт, хоча він є корисним. Суб'єктивна корисність продукту - це оцінка корисності продукту споживачем. Причому ця оцінка є динамічною, тобто такою, що змінюється в залежності від цілого ряду факторів

Суб'єктивні оцінки тих благ, які купують, формуються на рівні їх граничної, тобто найменшої корисності. Чим потрібніше благо, тим вища його суб'єктивна оцінка і тим більший попит на нього. Для визначення суб'єктивних оцінок використовують закон спадної граничної корисності, за яким колена додаткова одиниця одного і того ж блага приносить людині менше задоволення, а отже, має нижчу суб’єктивну оцінку, нижчу суб'єктивну корисність. За допомогою закону спадної граничної корисності є можливість пояснити: 1) чому споживачі купують одні і не купують інші товари; 2) різні товари вони купують в різній кількості; 3) передбачити момент наповнення ринку певним благом і прогнозувати переключення попиту споживачів; 4) розробляти національну економічну, соціальну та науково-технічну політику. Особливо велике значення всі ці моменти и і мають в умовах планової економіки, яка об'єктивно зорієнтована на І більш повне задоволення все зростаючих потреб суспільства.

16. Сутність і структура суспільного виробництва. Матеріальне і нематеріальне виробництво.

Суспільне виробництво– охоплює виробництво, розподіл, обмін і використання (споживання). Складається з двох підрозділів: виробництво предметів виробництва і виробництво предметів споживання.

Внутрішня структура суспільного виробництва:

• Безпосереднє виробництво- процес створення матеріальних благ, необхідних для існування й розвитку суспільства.

• Розподіл- з’єднуюча необхідна ланка, що включає в себе розподіл засобів виробництва і предметів споживання.

• Обмін- взаємне відчуження продуктів праці на еквівалентних основах.

• Споживання – використання суспільного продукту.

Основні елементи виробництва: Робоча сила →праця; засоби виробництва→предмети та засоби праці.

За формою прояву поділяється на:

• Матеріальне виробництво– пов’язане з виготовленням матеріальних цінностей чи матеріальних послуг.

• Нематеріальне виробництво – виготовлення нематеріальних цінностей.

Особливості матеріального виробництва: промисловість, сільське госп., будівництво, транспорт, зв'язок, торгівля.

За характером економічної діяльності людей у суспільному виробництві розрізняють три великі сфери, або блоки галузей: 1) основне виробництво; 2) виробнича інфраструктура; 3) соціальна інфраструктура. Основне виробництво - це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо виготовляються предмети споживання й засоби виробництва. Примноження суспільного багатства визначається саме цими галузями, їхнім технічним рівнем. Основне виробництво включає сировинний, паливно-енергетичний, металургійний, агропромисловий, хімічно-лісовий комплекси, виробництво товарів народного споживання, капітальне будівництво тощо.