1.Основні етапи розвитку та предмет економічної теорії

Екон наука як с-ма знань про сутність ек процесів і явищ почала складатися лише в ХVІ- ХVІІ ст., коли ринкове госп-во почало набувати заг-ого х-ру. Етапи розвитку ек-ної науки:

Меркантелізм – (Антуан де- Монкрентьєн, Манн, Юм) Вони важали що джерело багатства – сфера обігу, торгівля, а саме багатство ототожн з накопиченням грошей (золото срібло).

Термін ПЕ – запроп-вав де- Монкрентьєн у своїй праці “закони сусп гос-та (трактат з ПЕ)” 1615р

Фізіократи – (Ф. Кене, Тюрго, Мірабо, Норе) акцент доследження перенесли на природу і в-во, але джероло багатства – тільки праця у СГ. Усі інші сфери безплідні, аа праця у них лише покриває витрати на їхнє існування.

Класична ПЕ –( Уільям Петі, Сміт, Рікардо) виникла з розвитком капіталізму, її представники зосереджують увагу на аналізі ек явищах і закономцірностях її розвитку всіх сфер в-ва. Саме вони започаткували трудову теорію вартості, а ринок розглядають як саморегулюючу систему. В цей період ПЕ зявилась як наука.

Марксизм – ( Маркс, Енгельс) досліджували систему законів капіталістич суспільства з позиції роб класу. Зробили аналіз розвитку форм вартості, запропонували концепції додаткової вартості, грошей, продуктивності праці, відтворення, ек криз, земельної ренти. Маржиналізм- (Менгер, Візер, Джеванс, Вальрас) виник в Австралії 19-20ст. Ця теорія, що пояснює ек процеси та явища, виходячи з використання граничних, крайніх величин, які характерезують не внутрішню сутність самих явищ, а їхню зміну у зв’язку зі зміною інших явищ. Включає 3 школи : Австалійська, Англійська, Амереканська.

Сьогодні існують різні підходи до вирішення ек проблем: Неокласицизм, кейнціанство, інституціоналізм, неокласичний синтез...

Ек-на теорія – це сусп-на наука, яка вивчає закони розвитку ек-них систем, д-сть ек-них суб’єктів, спрямовану на ефективне госп-ня в умовах обмежених р-сів, з метою задоволення своїх безмежних потреб.

Питання предмету ек-ної теорії є дискусійним в ек-ній науці. Різні школи по-різному визначають предмет економічної теорії. Перші уявлення про неї полягали в тому, що вона вивчає створення і використання матеріальних благ, тобто є наука про багатство. Джерела такого бачення чітко простежуться у А. Сміта і Альфреда Маршалла.

Проте економічна теорія - широкопланова наука. Багатогранність, багатоаспектність її примушує окремих авт до перечислен визначень предмету.

Об'єднуючи різні підходи, можна прийти до узагальненого визначення, яке у П.Самуельсона і В.Нордгауса сформульовано таким чином: "Ек-на теорія вивчає, як суп-во використовує обмежені р-си, щоб виробляти різні товари, і розподіляє їх серед людей".

Об'єктом вивчення екон теорії є аналіз тісного взаємозв'язку, механізму функціонування ринку з наявністю на ньому досконалої і недосконалої конкуренції, ступеня монополізованості окремих господарських сфер, шляхів і способів економічного реформування ринкових відносин. Відновлення виробництва і його економічне зростання проходить на індивідуальному рівні і в суспільному масштабі

Вивчаючи політичну економію, треба розрізняти позитивні дані та нормативні твердження .

Позитивна ПЕ описує факти, наявні процеси і відносини в даній економіці. Недоліком є те, що вона абстрагується від значного впливу на поведінку людей, їх ек відносини і виробничу діяльність ,низки позаек факторів — політичних, релігійних, ідеологічних, національних тощо.

Нормативна ПЕ уособлює оцінні судження людей та позаекономічних теорій сусп життя щодо того, якою повинна бути економіка країни або яку конкретну політичну акцію слід рекомендувати, базуючись на певній ек теорії або ек відносинах.