- •10.Криза 6-7 років. Психологічна готовність до шкільного навчання та засоби її психодіагностики.
- •11. Проблема співвідношення навчання, виховання і розвитку, основні підходи до її вирішення. Основні психологічні причини порушень у родинному вихованні, шляхи їх корекції.
- •12. Поняття відчуття. Фізіологічні механізми відчуттів. Класифікація та основні властивості відчуттів. Розлади перцепції.
- •13. Порівняльна характеристика ранньої, середньої і пізньої дорослості: особливості особистісного, соціального та когнітивного розвитку. Кризи ідентичності у людей похилого віку.
- •14. Загальна характеристика психічного розвитку в підлітковому віці. Девіантна поведінка підлітків: діагностика, причини виникнення, засоби корекції.
- •15. Сучасні теорії научіння: теорія поетапного формування розумових дій як механізм інтеріоризації (п.Я. Гальперін); теорія формування у дітей системи наукових понять (в.В.Давидов).
- •18. Сутність фізіологічної теорії стресу, за г. Сельє. Причини виникнення стану нервово-психічної напруги та втоми. Засоби діагностики функціональних станів людини.
- •19. Теорії психічного розвитку: теорія розвитку вищих психічних функцій (за л.С. Виготським), концепція діалектичного характеру розвитку (за г.С. Костюком).
- •20. Поняття про емоції та почуття. Види емоцій. Види почуттів. Розлади емоційної сфери людини.
- •21. Когнітивний та особистісний розвиток дитини в дошкільному віці. Рольова гра як провідна діяльність дошкільника. Методи психодіагностики психічного розвитку дошкільників.
- •22. Мова та мовлення. Розвиток мовлення в онтогенезі. Розлади мислення та мовлення. Методи їх дослідження.
- •23. Поняття здібностей людини. Класифікація здібностей. Специфіка впливу сім’ї на інтелектуальні здібності дитини. Діагностика когнітивного розвитку дитини в молодшому шкільному віці.
- •24. Поняття спілкування. Спілкування як форма вияву активності особистості. Психологічні механізми соціальної перцепції.
- •25. Психологія малих соціальних груп. Структура взаємин у малій групі. Студентська група як соціально-психологічний феномен. Рівні розвитку групи та її типи.
- •26. Поняття про особистість в психології, її структура. Методики діагностики рис особистості.
- •27. Поняття про емоції та почуття. Види емоцій та почуттів. Оцінювання емоційного стану особистості за допомогою тестів( утому числі проективних).
- •28. Загальна характеристика психічного та особистісного розвитку підлітка. Криза підліткового віку. Типології акцентуйованих особистостей за к.Леонгардом та а.Є.Лічко. Тест к.Леонгарда.
- •29. Поняття соціальної групи. Межличностные отношения и группа. Діагностичні можливості соціометричного методу та процедури проведення соціометрії.
- •31. Поняття здібностей людини. Класифікація здібностей. Тести діагностики інтелекту.
- •Тести інтелекту
- •32. Сімейне консультування. Діагностичні методи, які застосовуються в сімейному консультуванні. Рисунок сім’ї.
- •33. Розлади відчуттів та сприймання.
- •34. Розлади пам’яті.
- •35. Розлади уваги.
- •36. Розлади волі та потягів.
- •37. Розлади мислення та свідомості.
- •38. Розлади емоційної сфери людини.
- •39. Основні методи психологічного консультування.
- •40. Характеристика завдань психологічного консультування.
- •41. Консультування з проблем подолання кризових станів.
- •42. Психокорекційна робота з дітьми.
- •43. Основні етапи консультування.
- •44. Особливості комунікації в психологічному консультуванні.
44. Особливості комунікації в психологічному консультуванні.
Спілкування притаманне усім видам людської діяльності, але в роботі практичного психолога воно є фактором, що супроводжує всі форми його діяльності, перетворюється у професійну, функціональну категорію. Крім того, вміння спілкуватися для психолога входить в коло професійних умінь.
Вербальна комунікація:
Мова консультанта повинна бути чіткою, зрозумілою, виразною, логічною. Речення повинні бути чіткими та правильними. Мова – доступною для клієнта. Також варто враховувати діалект та стиль мови співбесідника.
Також мовленнєве спілкування з клієнтом повинно бути емпатійним.
Невербальна комунікація:
Міміка, пантоміміка (пози, жести) повинні підтверджувати сказане;
Зовнішній вигляд повинен відповідати ситуації консультування (зручний, комфортний одяг, охайний вигляд);
Адекватним повинен бути зоровий контакт мі клієнтом і консультантом;
Варто доречно використовувати паралінгвістичні засоби: гучність, інтонацію, тембр голосу; та екстралінгвістичні засоби: паузи, сміх, тем мови.
Під час висловлювання клієнтапсихолог повинен бути уважним слухачем, зважувати кожне своє слово, тому що саме по собі проговорення клієнтом своєї проблеми перед об’єктивним і розуміючим психологом створює терапевтичний ефект на його психіку.
Особливе місце займає просторова організація комунікації (відстань між психологом і клієнтом):
Інтимна відстань 0-45 см.
Персональна відстань 45-120 см.
Соціальна відстань 1-4 м.
Публічна відстань 1-7,5 м.
Ефективним варіантом посадки консультанта і клієнта вважається положення один навпроти одного і трохи навскоси, що дозволяє бачити обличчя співбесідника.
Головною особливістю спілкування психолог-клієнт - є його діалогічність. Проте культура мовленнєвого спілкування психолога передбачає не лише вміння вести діалог з клієнтом, а й орієнтацію на нього як на рівноправного партнера спілкування.
+ рассказать, что в рамках разных подходов общение консультант-клиент будет отличаться.