44. Особливості комунікації в психологічному консультуванні.

Спілкування притаманне усім видам людської діяльності, але в роботі практичного психолога воно є фактором, що супроводжує всі форми його діяльності, перетворюється у професійну, функціональну категорію. Крім того, вміння спілкуватися для психолога входить в коло професійних умінь.

Вербальна комунікація:

Мова консультанта повинна бути чіткою, зрозумілою, виразною, логічною. Речення повинні бути чіткими та правильними. Мова – доступною для клієнта. Також варто враховувати діалект та стиль мови співбесідника.

Також мовленнєве спілкування з клієнтом повинно бути емпатійним.

Невербальна комунікація:

• Міміка, пантоміміка (пози, жести) повинні підтверджувати сказане;

• Зовнішній вигляд повинен відповідати ситуації консультування (зручний, комфортний одяг, охайний вигляд);

• Адекватним повинен бути зоровий контакт мі клієнтом і консультантом;

• Варто доречно використовувати паралінгвістичні засоби: гучність, інтонацію, тембр голосу; та екстралінгвістичні засоби: паузи, сміх, тем мови.

Під час висловлювання клієнтапсихолог повинен бути уважним слухачем, зважувати кожне своє слово, тому що саме по собі проговорення клієнтом своєї проблеми перед об’єктивним і розуміючим психологом створює терапевтичний ефект на його психіку.

• Особливе місце займає просторова організація комунікації (відстань між психологом і клієнтом):

• Інтимна відстань 0-45 см.

• Персональна відстань 45-120 см.

• Соціальна відстань 1-4 м.

• Публічна відстань 1-7,5 м.

• Ефективним варіантом посадки консультанта і клієнта вважається положення один навпроти одного і трохи навскоси, що дозволяє бачити обличчя співбесідника.

Головною особливістю спілкування психолог-клієнт - є його діалогічність. Проте культура мовленнєвого спілкування психолога передбачає не лише вміння вести діалог з клієнтом, а й орієнтацію на нього як на рівноправного партнера спілкування.

+ рассказать, что в рамках разных подходов общение консультант-клиент будет отличаться.