33. Розлади відчуттів та сприймання.

При психічних захворюваннях виникають кількісні та якісні порушення сприймання.

Кількісні	Якісні
Гіперстезія – підвищення чутливості до подразників звичайної сили, що діють на органи чуття. Виникає: при неврастенії, астенічних і затяжних реактивних станах, при приманні галюциногенних наркотиків, при ураженнях мозку.	Галюцинації – чуттєво-суб’єктивне переживання, сприймання образів, предметів і явищ, яких не існує в реальності. Види: зорові, Проба Рейгарда– хворий бачить на чистому аркуші малюнки. слухові (імперативні – найнебезпечніші – голос наказує здійснювати різні речі), Проба Ашафенбурга– (виявлення слухових галюцинацій)розмова по відключеному телефону. нюхові (характерні для шизофренії), смакові (часто поєднуються з нюховими+шизофренії), тактильні( феномен Маньяна – повзання комах), псевдо-галюцинації .
Гіпестезія – зниження чутливості до подразників. Виникає: у стані оглушення, психоорганічному синдромі.	Ілюзія – це хибне сприймання реальних речей, об’єктів чи явищ із спотворенням їх справжнього змісту. Афективні ілюзії - при значних змінах емоційного стану. Парейдолії (біла гарячка, інтоксикація наркотиками та токсичними речовинами) хворі бачать чудовиськ, тварин в різних візерунках.
Анестезія – повна втрата чутливості до подразників при відсутності органічних змін у рецепторах, провідних шляхах і кірковому центрі аналізатора. Виникає: при істерії, кататонічному ступорі, органічному ураженні нервової системи.	Сенестопатія – стан, при якому хворий має невизначені, тяжкі, дуже неприємні й нестерпні відчуття (стягування, печія, натягування) в різних ділянках тіла. Виникає: при неврозах, асенізації, при судинних ураженнях.
	Психосенсорні розлади – змінене зорове сприймання реальних предметів, об’єктів, явищ або суб’єктів із збереженням їх впізнавання і значення.

Види психосенсорних розладів.

Психосенсорні розлади-змінене зорове сприймання реальних предметів, об’єктів, явищ або суб’єктів із збереженням їх впізнання і значення. Цим вони відрізняються від ілюзій( при ілюзіях усвідомлення значення предметів, об’єктів змінене).

ПСР., що стосуються навколишнього реальног світу називають дереалізацією-стан при якому навколишнє середовище й оточення сприймаються хворим нечітко,як щось безбарвне, декоративне , нереальне. Хв втрачають чуттєве сприйняття предметів, людей, які видаються їм абстрактними, позбавленими чуттєвого компонента.

До Д. відносяться явища вже баченого (вже почутого, вже випробуваного, вже пережитого) і інколи не баченого (не чутого, не випробуваного, не пережитого. У 1му випадку в незнайомій ситуації виникає відчуття що вона знайома; у 2му випадку добре відома стуація видається чужою,побаченою вперше).

Порушується сприймання часу: минає повільно, чи надзвичайно стрімко.

Д. м.проявлятись макропсіями (миколи предмети здаються збільшени); мікропсіями (коли вони сприймаються зменшеними); порропсіями коли відстань до них здається дуже великою.; можуть змінюватись колір і освітлення об’єкта.

ПСР.,що стосуються сприймання хв. самих себе, називають деперсоналізацією-порушення самосвідомості, відчуття зміни, втрати, відчуження або роздвоєння свого «Я».

В легких випадках хв. відчувають внутрішню зміну, яка стосується їх почуттів і думок, не подібних до попередніх. Можлива втрата відчуттів: хв. стверджують, що вони не відчувають радості, горя, суму, каяття, часто зникає відчуття сну.

В тяжких випадках-відчуження почуттів, думок, дій-зміна внутрішнього стану власного «Я», але без зміни усвідомлення хв. себе самого.

Інколи Д. проявляється розладами схеми тіла. У хв.,в якого закриті очі,з’являється відчуття, що все тіло або деякі ділянки змінили свою форму чи величину (голова, шия, тулуб, кінцівки стали великими, малими або деформованими).

Патопсихологічна оцінка порушень сприйняття

Патопсихологічне дослідження спрямовано, в першу чергу, на виявлення прихованих розладів, переведення їх у явні, які можна зареєструвати іншими способами. В якості таких методів запропоновані проби Ашафенбург, Рейхардта, Ліпмана.

1. При пробі Ашафенбург випробуваному пропонується розмовляти по телефону, який попередньо відключений від мережі. При пробі Рейхардта випробуваному пред'являється чистий аркуш паперу і пропонується розглянути те, що на ньому намальовано. При пробі Ліпмана після натискання на повіки випробуваного пропонується сказати, що він бачить. Всі перераховані вище проби спрямовані на те, щоб виявити галюцинаторні або ілюзорні образи, наявність яких передбачається.

2. Дослідження сенсорної збудливості:включає пропозицію випробуваному вдивитися в малюнки «рухомі квадрати» і «хвилястий фон», що складаються з розташованих в певному порядку й ракурсі квадратів і ліній, що перетинають геометричні фігури. Потім випробуваному пропонується підрахувати кількість квадратів в кожному ряду або неясно намальовані фігури. Оцінюються суб'єктивні відчуття, що виникають у процесі експерименту, а також можливий ілюзорний стереоскопічний обман.