38. Розлади емоційної сфери людини.

Розрізняють кількісні та якісні порушення емоцій. Кількісні порушення емоцій проявляються посиленням, послабленням і відсутністю афективності.

Виражене посилення емоцій називають афектом.

• Фізіологічний афект - це короткочасна і надто сильна емоція, яка виникає у відповідь на дію конкретних чинників і супроводжується вираженими сомато-вегетативними проявами (блідість або гіперемія шкіри та слизових оболонок, тахікардія, підвищення або зниження артеріального тиску, загальний тремор, імперативні позиви до дефекації тощо). Свідомість не затьмарюється, людина усвідомлює свої дії. Після закінчення афективної реакції амнезії немає. Людину, яка скоїла злочин у стані фізіологічного афекту, визнають осудною.

• Патологічний афект - це короткотривалий психічний розлад, який виникає у відповідь на значну несподівану психічну травму і є афективним розрядом на фоні запаморочливого стану свідомості, за яким настають загальне розслаблення, байдужість і, як правило, глибокий сон; супроводжується повною або частковою ретроградною амнезією. У період запаморочливого стану людина не усвідомлює того, що відбувається довкола, не керує своїми діями. За злочин, скоєний у стані патологічного афекту, вона не несе кримінальної відповідальності.

• Стан патологічного зниженого настрою називають депресією або меланхолією, яка є основною складовою частиною депресивного синдрому.

Депресивний синдром - це знижений, пригнічений настрій, інтелектуальна і моторна загальмованість.

Неприємні відчуття в надчерев'ї, тяжкість або біль у ділянці серця. Усе довкола хворі бачать у темному світлі; те, що раніше викликало задоволення, втрачає сенс. Хворі майже не рухаються, весь день сидять. Розлади сну.

Прояви депресії залежать від віку (у нас в конспекте это есть: от младенчества до старости).

• Патологічне підвищення настрою найчастіше носить форму ейфорії.

Ейфорія - це підвищений настрій із безтурботним задоволенням, пасивною радістю, блаженством.

Вона виникає при алкогольному, наркотичному та токсикоманічному сп’янінні, маніакальному синдромі й органічному ураженні лобної частки мозку.

Виражене короткотривале підвищення настрою називають екстазом. Стани екстазу можуть інколи виникати при істерії й епілепсії, або на масових концертах. Стан підвищеного настрою може бути складовою частиною маніакального синдрому.

Характерною ознакою неврастенії може бути емоційна лабільність, що проявляється в схильності до змін настрою.

Афективна тупість – проявляється бідністю емоцій, байдужістю. Збіднення емоцій притаманне хворим на шизофренію.

Неадекватність емоцій (паратимії) - це якісна невідповідність емоції подразнику.

Амбівалентність – двоїсте ставлення до однієї людини, події або явища. Виникає при шизофренії.

Хвороблива анестезія – різке зниження емоцій.

Дисфорія – це буркотливо-дратівливий, похмурий настрій із підвищеною дратівливістю. Трапляється при епілепсії та психопатіях.

39. Основні методи психологічного консультування.

Психологія консультування – це вид діяльності психолога, суть якого полягає у наданні допомоги людям в розв’язанні проблеми специфічного характеру.

Методи (из конспекта):

1. Бесіда;

2. Інтерв’ю (все чітко задається консультантом);

3. Анкетування (як правило на першому консультуванні для збору загальної інформації);

4. Тестування;

5. Проективні методи (+ аналіз продуктів діяльності);

6. Ігрові методи (смотр. вопрос №42, вконце);

7. Спостереження.

Теперь про основные конкретно:

1) Бесіда- це метод збору первинних даних на основі вербальної комунікації.

• Рефлексивне слухання - стиль ведення бесіди, в якому передбачається активне мовленнєвий взаємодія психолога і респондента.

Етапи бесіди (1 година):

1) знайомство з клієнтом і початок бесіди (5-10 хв.);

2) розпитування клієнта, формулювання і перевірка консультативних гіпотез (25-35 хв.);

3) корекційний вплив (10-15 хв.);

4) завершення бесіди (5-10 хв.).

Важливим аспектом є структурування бесіди, воно необхідно як самому консультанту, так і клієнтові. У клієнта має бути логічне уявлення про те, що і навіщо говориться і обговорюється в даний момент. Структурування бесіди корисно і консультанту, оскільки дозволяє ефективніше використовувати час консультації.

Завершення бесіди включає:

1) підбиття підсумків бесіди (коротке узагальнення всього, що відбулося за час прийому);

2) обговорення питань, що стосуються подальших відносин клієнта з консультантом або іншими необхідними спеціалістами;

3) прощання консультанта з клієнтом.

Прийоми ведення бесіди та контролю одержуваної інформації:

• Обмеження мови консультанта в діалозі.

• Наближення розмовної мови консультанта до мови клієнта.

• Аналіз емоційних переживань клієнта.

• Альтернативні формулювання (нерідко клієнту важко уявити собі, що можна відчувати в тій чи іншій ситуації).

• Використання парадоксальних запитань.

• Уточнюючі формулювання.

• Використання інтерпретації.

• Перефразування.

• Використання паузи (30-40 секунд).

2) Інтерв'юпропонує здійснення впливу за допомогою запитань і спеціальних завдань, які розкривають активні та потенційні можливості іншої людини.

Зазвичай описують покрокову модель інтерв'ю:

1 крок - "Привіт" - стадія інтерв'ю, на якій відбувається структурування, досягнення взаєморозуміння. Триває перша стадія від кількох секунд до десяти хвилин і завершується досягненням між клієнтом і психологом відповідності позицій.

2 крок - "У чому проблема?". Ця стадія інтерв'ю розпочинається зі збору інформації про контекст теми, відбувається виділення проблеми, розв'язується питання про ідентифікацію потенційних можливостей іншої людини.

3 крок - "Чого ви прагнете досягти?". На цій стадії психолог кваліфікує запит клієнта, орієнтуючись на будову його психічної реальності й її можливу модальність. Відбувається формулювання проблеми для клієнта і визначення вектора бажаних змін у проблемі клієнта.

4 крок - "Що ще можна зробити?". Це стадія, на якій відбувається пошук альтернативних рішень.

5 крок - "Чи будете ви це робити?" полягає в узагальненні всіх попередніх кроків й у переході від навчання до дії. Психолог докладає зусиль для зміни думок, дій і почуттів клієнта в його повсякденному житті, поза ситуацією інтерв'ю.

Види інтерв’ю:

1) стандартизоване інтерв'ю, в якому формулювання і послідовність запитань визначаються заздалегідь;

2) нестандартне інтерв'ю, в якому людина, яка його проводить, керується лише загальним планом опитування, формулює запитання відповідно до конкретної ситуації;

3) напівстандартне інтерв'ю, яке містить певну кількість можливих запитань.

3) Спостереження – емпіричний метод психологічного консультування, що полягає у цілеспрямованому й усвідомленому сприйнятті спеціалістом психічних проявів клієнта. Цей метод дозволяє спеціалісту зібрати інформацію про клієнта, виявити найбільш значущі моменти, відслідковувати зміни його стану на різних етапах консультативного процесу. До недоліків можна віднести: суб’єктивізм спеціаліста, який може проявитися у фіксації уваги на факті, що значимий з позиції консультанта, а не клієнта, і в подальшій інтерпретації цього факту, а не в його проясненні. Спостереження застосовується на всіх етапах консультативного процесу.