27. Поняття про емоції та почуття. Види емоцій та почуттів. Оцінювання емоційного стану особистості за допомогою тестів( утому числі проективних).

Емоції та почуття органічно пов'язані, але за змістом і формою переживання вони не тотожні.

Емоція - це загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності, реакція психіки на задоволення чи незадоволення потреби; це просте, безпосереднє, поверхове, короткоплинне переживання людини в даний момент. Більш глибокі та стійкі форми ставлення до дійсності називають почуттями.

Почуття-це специфічно людський, узагальнений, найвищий, найглибший рівень переживань особою свого ставлення до себе, до подій, осіб, предметів, які були, є і будуть. Почуття є специфічно людською формою вияву афективної сфери психіки, оскільки здатність до їх переживання сформувалась в процесі розвитку людини як соціальної істоти. Новонароджений ще не має здатності переживати почуття, вона формується в процесі розвитку дитини та її взаємодії з соціумом.

Природа емоцій і почуттів органічно пов'язана з потребами. Потреба завжди супроводжується позитивними чи негативними переживаннями.

Фізіологічним механізмом емоцій є діяльність підкоркових нервових центрів - гіпоталамусу, лімбічної системи, ретикулярної формації. Але кора великих півкуль головного мозку відіграє провідну роль у виявах емоцій і почуттів, здійснюючи регулюючу функцію стосовно підкоркових процесів, спрямовуючи їхню діяльність відповідно до усвідомлення людиною своїх переживань.

Одним з фізіологічних механізмів почуттів є динамічні стереотипи, тобто утворені протягом життя системи тимчасових нервових зв'язків. Тут виникають почуття важкості і легкості, бадьорості та втоми, задоволення і прикрості, радості, торжества, відчаю тощо.

Виділяють:

• Прості емоції. Викликаються безпосередньо дією на організм тих чи інших об'єктів, пов'язаних із задоволенням його первинних потреб.  Переживання задоволення від їжі, бадьорості, втоми, болю. Емоції, безпосередньо пов'язані з відчуттями, називають: емоційним тоном відчуттів.

• Складні емоції. У процесі життя і діяльності людини елементарні її переживання перетворюються на складні емоції, пов'язані з розумінням їхніх об'єктів, усвідомленням їхнього життєвого значення. До складних емоцій належать радість, смуток, страх, гнів, сором тощо. К. Ізард називає їх"фундаментальними емоціями", які мають свій спектр психологічних характеристик і зовнішніх проявів.

Коли людина одночасно переживає протилежні емоції та почуття – амбівалентністю.

Стенічні емоції - ті, що посилюють активність, пожвавлюють людину, спонукають її до діяльності: радість, гнів тощо.

Астенічні - ті, що пригнічують людину, послаблюють її активність, демобілізують: сум, горе.

За силою, характером прояву і стійкістю серед емоцій виділяють афекти і настрої.

Почуття виявляються більш або менш інтенсивно, бувають довготривалими або короткочасними і називаються захопленнями(менша сила та тривалість почуття) та пристрастями(більша сила та тривалість почуття).

У афективній сфері людини особливе місце посідають вищі почуття. 

Моральні почуття - це почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, людей, самої себе; їх джерелом є спільне життя людей, їхні взаємини, боротьба за досягнення суспільно важливої мети

Естетичні почуття - це почуття краси явищ природи, праці, гармонії барв, звуків, рухів і форм

Інтелектуальні почуття являють собою емоційний відгук, ставлення особистості до пізнавальної діяльності в широкому її розумінні, виявляються в допитливості, чутті нового, здивуванні, впевненості або сумніві.

Рівні розвитку інтелектуальних почуттів: цікавість, допитливість, цілеспрямованість, стійкий інтерес до певної галузі знань, захоплення пізнавальною діяльністю

Праксичні почуття - це переживання людиною свого ставлення до діяльності, виявляються в захопленні, задоволенні діяльністю, у творчому підході, в радості від успіхів або незадоволенні, в байдужому ставленні до неї.

Для діагностування емоційних станів можна застосовувати такі методики:

- шкала депресії (за Т. Балашовою, 0. Єлісєєвим) (діагностування наявності і ступеня вираження депресії);

- опитувальник Бека (діагностування депресивних станів);

- тест кольорів Люшера (дослідження особливостей емоційного стану);

- метод малюнкової фрустрації Розенцвейга (дослідження реакцій на невдачу і способів виходу із ситуацій, які перешкоджають діяльності або задоволенню потреб особистості);

- тест тривожності Ч.-Д. Спілбергера і Ю. Ханіна (самооцінювання рівня тривожності за певний час);

- САН (уточнення особливостей самопочуття, активності, настрою);

- колірний тест ставлень А. Еткінда, невербальний компактний діагностичний метод (відображення свідомого і часткового неусвідомлюваного рівнів ставлень людини). Методичною його основою є кольороасоціативний експеримент, у процесі якого досліджуваному пропонують за допомогою кольору виразити своє ставлення до партнера;

- методика "Диференціальні шкали емоцій" К. Ізарда, (виявлення домінуючих емоцій, що дають змогу якісно описати самопочуття обстежуваного).

- тест «Малюнок сім'ї».

- тест «Неіснуюча тварина».

- деякі шкали ММРІ.

- малюнок мандали.