23. Поняття здібностей людини. Класифікація здібностей. Специфіка впливу сім’ї на інтелектуальні здібності дитини. Діагностика когнітивного розвитку дитини в молодшому шкільному віці.

Здібності - сукупність різноманітних психічних процесів і станів.

• високий рівень розвитку загальних і спеціальних знань, умінь і навичок, що забезпечують успішне виконання людиною різних видів діяльності.

Здібності- це те, що не зводиться до знань, умінь і навичок, але забезпечує їх швидке придбання, закріплення і ефективне використання на практиці.

Природні здібності- ті, які є загальними для людини і тварин, особливо вищих (сприйняття, пам'ять, здатність до елементарної комунікації). Мислення з певної точки зору також можна розглядати як здатність, яка характерна не тільки для людини, але і для вищих тварин. Дані здібності безпосередньо пов'язані з вродженими задатками.

Людські здібності прийнято розділяти на загальні та спеціальні вищі інтелектуальні здібності. У свою чергу, вони можуть підрозділятися на теоретичні і практичні, навчальні та творчі, предметні і міжособистісні та ін

До загальних здібностей прийнято відносити ті, які визначають успіхи людини в самих різних видах діяльності.

До числа загальних здібностей людини відносяться здібності, які проявляються у спілкуванні, взаємодії з людьми. Ці здібності є соціально обумовленими. Вони формуються у людини в процесі його життя в суспільстві. Без цієї групи здібностей людині дуже важко жити серед собі подібних.

Крім поділу здібностей на загальні та спеціальні прийнято розділяти здібності на теоретичні та практичні. Теоретичні та практичні навички відрізняються один від одного тим, що перші визначають схильність людини до абстрактно-теоретичних роздумів, а другі - до конкретних практичних дій. На відміну від загальних і спеціальних здібностей теоретичні та практичні частіше за все не поєднуються один з одним. Більшість людей володіє або одним, або іншим типом здібностей. Разом вони зустрічаються вкрай рідко, в основному у обдарованих, різнобічно розвинених людей.

Існує також поділ на навчальні та творчі здібності. Вони відрізняються один від одного тим, що перші визначають успішність навчання, засвоєння людиною знань, умінь і навичок, в той час як другі визначають можливість відкриттів і винаходів, створення нових предметів матеріальної і духовної культури та ін.

Обдарованістю називається своєрідне поєднання здібностей, яке забезпечує людині можливість успішного виконання будь-якої діяльності.

Майстерність, тобто досконалість у конкретному виді діяльності - здатність успішно займатися продуктивною діяльністю. Однак звідси не випливає, що майстерність виражається у відповідній сумі готових умінь і навичок. Майстерність у будь-якій професії передбачає психологічну готовність до творчих рішень виникаючих проблем.

Талант- високий рівень розвитку спеціальних здібностей (музичних, літературних і т. д.). Так само як і здібності, талант виявляється розвивається у діяльності. Діяльність талановитої людини відрізняється принциповою новизною, оригінальністю підходу.

Вищий рівень розвитку здібностей називають Геніальністю. Про геніальність говорять, коли творчі досягнення людини складають цілу епоху в житті суспільства, у розвитку культури. Високий рівень обдарованості, який характеризує генія, неминуче пов'язаний з обдарованістю в різних областях діяльності.

Творче середовище, утворюване старшими членами сім'ї, їхній приклад впливають на розвиток творчих здібностей дітей і онуків. Наявність однакових здібностей у дітей і батьків підкріплюється творчим середовищем, що укладається стихійно (гіпотеза генотип-середовищної взаємодії). виявляють при аналізі сімейних відносин такі параметри: 1) гармонійність - не гармонійність відносин між батьками, а також між батьками і дітьми; 2) творча - нетворча особистість батька як зразок імітації і суб'єкт ідентифікації; 3) спільність інтелектуальних інтересів членів сім'ї або їх відсутність; 4) очікування батьків стосовно дитини: очікування досягнень або незалежності. Д. Саймонтон, а потім і ряд інших дослідників висунули гіпотезу, що середовище, сприятливе для розвитку креативності, має підкріплювати креативну поведінку дітей, надавати зразки творчого поводження для імітації.

Діагностика когнітивного розвитку дитини в молодшому шкільному віці.

«Неіснуюче тварина» - проективна методика дослідження особистості; запропонована М. 3. Друкаревіч.

Випробуваному пропонують придумати й намалювати неіснуючу тварину, а також дати йому раніше не існувало ім'я. З наявної літератури видно, що процедура обстеження не стандартизована (використовуються різних розмірів аркуші паперу для малювання, в одних випадках малюнок виконується кольоровими олівцями, в інших - одним кольором і т. д.). Загальноприйнятою системи оцінки малюнка не існує. Теоретичні посилки, покладені в основу створення методики, збігаються з такими у інших проективних методик. Як і багато інших рисункові тести, тест «неіснуюча тварина» спрямований на діагностику особистісних особливостей, іноді її творчих потенцій.

Показана задовільна конвергентна Валід-ність методики шляхом встановлення зв'язку між результатами, отриманими з її допомогою, і даними інших особистісних методик на матеріалі обстеження пацієнтів психіатричної клініки та осіб, які проходять профвідбір в штат МВС (П. В. Яньшін, 1988, 1990).

«Намалюй людину »(НЧ) (Draw A-Person Test,

DAP) - проективна методика дослідження особистості. Розроблено К. Маховер в 1948 р. на основі тесту Ф. Гудинаф, призначеного для визначення рівня інтелектуального розвитку дітей та підлітків за допомогою виконаного ними малюнка чоловіки.

Тест «намалюй людину» можна використовувати для обстеження як дорослих, так і дітей, допускається групове обстеження.

Обстежуваному пропонують олівцем на чистому аркуші паперу намалювати людини. Після виконання малюнка йому дають завдання намалювати людини протилежної статі. Заключний етап обстеження - опитування. К. Маховер складено спеціальні переліки питань про намальованих фігурах. Ці питання стосуються віку, освіти, сімейного стану.

При інтерпретації даних автор виходить з ідеї про те, що малюнок є виразом «я» обстежуваного. Увага приділяється аналізу різноманітних деталей малюнка, насамперед особливостям зображення основних частин тіла, які оцінюють відповідно до психоаналітичної символікою. Вивчення валідності тесту «намалюй людину» західними психологами призвело до суперечливих результатів чинності умоглядності пропонованих автором інтерпретацій. Є дані про те, що загальні суб'єктивні оцінки більш валідні і надійні, ніж оцінки по окремих деталей малюнка.