- •10.Криза 6-7 років. Психологічна готовність до шкільного навчання та засоби її психодіагностики.
- •11. Проблема співвідношення навчання, виховання і розвитку, основні підходи до її вирішення. Основні психологічні причини порушень у родинному вихованні, шляхи їх корекції.
- •12. Поняття відчуття. Фізіологічні механізми відчуттів. Класифікація та основні властивості відчуттів. Розлади перцепції.
- •13. Порівняльна характеристика ранньої, середньої і пізньої дорослості: особливості особистісного, соціального та когнітивного розвитку. Кризи ідентичності у людей похилого віку.
- •14. Загальна характеристика психічного розвитку в підлітковому віці. Девіантна поведінка підлітків: діагностика, причини виникнення, засоби корекції.
- •15. Сучасні теорії научіння: теорія поетапного формування розумових дій як механізм інтеріоризації (п.Я. Гальперін); теорія формування у дітей системи наукових понять (в.В.Давидов).
- •18. Сутність фізіологічної теорії стресу, за г. Сельє. Причини виникнення стану нервово-психічної напруги та втоми. Засоби діагностики функціональних станів людини.
- •19. Теорії психічного розвитку: теорія розвитку вищих психічних функцій (за л.С. Виготським), концепція діалектичного характеру розвитку (за г.С. Костюком).
- •20. Поняття про емоції та почуття. Види емоцій. Види почуттів. Розлади емоційної сфери людини.
- •21. Когнітивний та особистісний розвиток дитини в дошкільному віці. Рольова гра як провідна діяльність дошкільника. Методи психодіагностики психічного розвитку дошкільників.
- •22. Мова та мовлення. Розвиток мовлення в онтогенезі. Розлади мислення та мовлення. Методи їх дослідження.
- •23. Поняття здібностей людини. Класифікація здібностей. Специфіка впливу сім’ї на інтелектуальні здібності дитини. Діагностика когнітивного розвитку дитини в молодшому шкільному віці.
- •24. Поняття спілкування. Спілкування як форма вияву активності особистості. Психологічні механізми соціальної перцепції.
- •25. Психологія малих соціальних груп. Структура взаємин у малій групі. Студентська група як соціально-психологічний феномен. Рівні розвитку групи та її типи.
- •26. Поняття про особистість в психології, її структура. Методики діагностики рис особистості.
- •27. Поняття про емоції та почуття. Види емоцій та почуттів. Оцінювання емоційного стану особистості за допомогою тестів( утому числі проективних).
- •28. Загальна характеристика психічного та особистісного розвитку підлітка. Криза підліткового віку. Типології акцентуйованих особистостей за к.Леонгардом та а.Є.Лічко. Тест к.Леонгарда.
- •29. Поняття соціальної групи. Межличностные отношения и группа. Діагностичні можливості соціометричного методу та процедури проведення соціометрії.
- •31. Поняття здібностей людини. Класифікація здібностей. Тести діагностики інтелекту.
- •Тести інтелекту
- •32. Сімейне консультування. Діагностичні методи, які застосовуються в сімейному консультуванні. Рисунок сім’ї.
- •33. Розлади відчуттів та сприймання.
- •34. Розлади пам’яті.
- •35. Розлади уваги.
- •36. Розлади волі та потягів.
- •37. Розлади мислення та свідомості.
- •38. Розлади емоційної сфери людини.
- •39. Основні методи психологічного консультування.
- •40. Характеристика завдань психологічного консультування.
- •41. Консультування з проблем подолання кризових станів.
- •42. Психокорекційна робота з дітьми.
- •43. Основні етапи консультування.
- •44. Особливості комунікації в психологічному консультуванні.
42. Психокорекційна робота з дітьми.
Психокорекція являє собою спробу виправити вже виниклу проблемну ситуацію.
В якості теоретичної основи індивідуальної корекційної роботи використовується підхід, центрований на дитині (Г. Л. Лендрет), що спирається на такі основні принципи:
щирий інтерес до дитини і її внутрішнього світу;
безумовне прийняття дитини такою, якою вона є;
створення у дитини почуття безпеки, можливості дослідження себе і вільного вираження своїх почуттів;
надання дитині засобів вираження власного «я»;
поступовість корекційного процесу, проходження темпу, що задається дитиною.
Техніки психокоррекционного впливу (возможно, к детям тоже подойдет):
- Акцентування суперечностей в оповіданні клієнта.
- Переформулювання і переструктурування.
- Аналіз вторинної вигоди від проблеми.
- Пошук нових шляхів реагування.
Говорячи про специфіку корекційного процесу, необхідно відзначити, що при його організації необхідно враховувати як зону конфлікту дитини, так і зміст конфлікту.
Згідно А. А. Бодалєва, В.В.Століна, зона конфлікту визначається основними сферами життєдіяльності дітей:сім'єю або дитячим садком і школою (тобто колективом однолітків).
Оскільки у кожної дитини своя власна траєкторія руху, досить складно виділити етапи роботи. Однак можна виділити умовні етапи:
На початковому етапі (1-4-е заняття)переважають почуття самотності, невпевненості, дифузійної тривоги. У малюнках та іграх зображується внутрішній світ дитини. Нерідко тут проявляється страх саморозкриття: діти з різних поважних причин відмовляються від занять, не дозволяють вести записи, цікавляться, чи покажуть їхні малюнки батькам, і т. п.
На середньому етапі (5-8-е заняття)з'являються пригнічувані раніше почуття дитини: гнів, страхи, образи та ін. Починається робота з дослідження різних частин свого «Я». З'являється довіра до консультанта, дитина з готовністю входить в різні форми тактильного контакту з ним, прагне на заняття, засмучується при пропусках. Нерідко дитина підходить до обговорення своєї глибокої проблеми: страху перед батьком, страждання від розлучення батьків, ревнощів до сиблінгів і т. п.
На заключному етапі (9-15-е заняття)з'являються почуття радості, свободи, почуття власної гідності, гордість за свої досягнення, віра у власні сили. У малюнках та іграх присутні позитивні образи. Дещо втрачається інтерес до занять. Дитина погоджується пропускати їх, не заперечує проти їх завершення.
Три стратегічно важливих способи втручання, які допомагають консультантам встановити зв'язок з дітьми і полегшити для них процес розуміння себе це:
- Ігрова терапія;
- Бібліотерапія;
- Використання ігор.
Ігрова психокорекція- метод психологічного впливу на психіку людини через гру.
ДИТЯЧА ГРА- історично виник вид діяльності, що полягає у відтворенні дітьми дій дорослих і відносин між ними в особливій умовній формі.
Цілі методу:
• розвиток емоційної сфери;
• розвиток комунікативних навичок;
• подолання напруги, страхів, тривог, образи, болю, агресивності, сором'язливості;
• розвиток уяви і спонтанного самовираження.
Деякі напрямки ігрової психотерапії:
• «Визволяюча» ігрова психотерапія - це терапія відреагування. У ній застосовуються ігрові ситуації, в яких дитина може програти конфліктну або страшну для неї ситуацію в безпечній обстановці і відреагувати неприємні емоції. Це дозволяє дитині звільнитися від обтяжливого переживання, напруги, викликаної цією подією, і відчути себе краще.
• Структурована ігрова психотерапія - допомагає вирішувати конкретні завдання (наприклад: агресивність до брата, сестри, батька, тривогу з приводу розлуки з матір'ю). Дитині пропонується вже задана ігрова ситуація, з розподіленими ролями, правилами і сюжетом. Проходячи таку гру дитина усвідомлює (розуміє) свої не ефективні способи реагування і вчиться тут же, взаємодіяти по іншому.
• Ігрова психотерапія побудови відносин. Це гра, яка починається спонтанно між дитиною і психологом, в ході якої, спеціаліст досліджує способи поведінки дитини, і направляє дію або сюжет гри таким чином, щоб дитина вийшла на більш ефективні, продуктивні способи поведінки. Зміни відбуваються «тут і зараз». Після чого психолог пропонує обговорити ситуацію, яка склалася, що дозволяє дитині осмислити, що відбувається і закріпити нові стилі взаємодії.