4. Спільне та відмінне в традиціях японського, американського та вітчизняного менеджменту.

А зараз порівняймо японську та американську моделі із нашою традиційною, яка зараз в стані реформування, вибору шляху удосконалення. 1. Зважаючи на те, що значна частина працівників на наших підприємствах і в організаціях пропрацювали весь працездатний відрізок життя на одному підприємстві, і така тенденція офіційно заохочувалася, можна вважати, що у нас існують елементи пожиттєвого найму. Як і короткочасного. Отже, є свобода вибору для індивіда. 2. У практиці службового зростання у нас є як поступова і повільна оцінка і просування, так і швидка. Швидка у випадку "позитивного" чи "негативного" протекціонізму. "Негативний" протекціонізм має місце тоді, коли людина, яку просувають, не відповідає необхідним якостям. 3. У нашій моделі організації переважала неспеціалізована діяльність - людину могли прийняти на роботу не строго за фахом. 4. У нас застосовуються як неформальні, так і формальні механізми контролю залежно від виду діяльності. 5. Формально в практиці управління у нас існує як колективне, так і індивідуальне прийняття рішень. І все це регулюється відповідними нормативними документами. Але трапляється, що авторитарний керівник нав'язує своє власне рішення, не беручи до уваги думку колективу. Виникає явне або приховане протистояння, яке призводить до зниження ефективності діяльності колективу. 6. Нашій системі управління, як і нашій ментальності, більш притаманна індивідуальна відповідальність. Колективною відпові¬дальністю іноді "прикриваються", щоб уникнути покарання у рішеннях, результати яких важко спрогнозувати. Звідси і походить відомий вислів "колективна безвідповідальність". 7. Офіційно людському чиннику в управлінні у нас приділяють значну увагу. Насправді ця увага часто має формальний характер. Людей розглядають як "гвинтиків", функціональних складових певної системи відносин.

34. Механізми захисту соціальних прав, свобод людини й громадянина.

1. Поняття соціальних прав.Соціальні права та свободи людини і громадянина - це міра можливої поведінки або діяльності людини в соціальній сфері що передбачає задоволення законних інтересів і потреб у сфері трудової діяльності, соціального захисту та охорони здоров'я.Cоціальні права — можливості громадянина бути повноцінним суб'єктом суспільних відносин і забезпечення йому необхідних для розвитку та існування умов. До цієї групи належать права: на працю, на страйк, на відпочинок, соціальний захист, на житло, достатній життєвий рівень, на охорону здоров'я, медичну допомогу і медичне страхування; право на безпечне навколишнє середовище. Саме названі права визначають обов'язки держави забезпечити кожному мінімум засобів до існування, соціальної забезпеченості та екологічної безпеки.

2. Поняття свобод особистості та громадянина. За своєю юридичною природою і системою гарантій права ісвободиє ідентичними. Вони окреслюють забезпечуванідержавоюсоціальні можливості людини в різноманітних сферах, але термін "свобода" покликаний підкреслити більш широкі можливості індивідуальноговибору, не окреслюючи конкретного його результату: "кожен має право на свободу світогляду і віросповідання"; "кожному гарантується право на свободу думки і слова". В той час як термін "право" визначає конкретні діїлюдини (наприклад, правобрати участь вуправлінні державнимисправами,правообирати і бути обраним). Проте розмежування міжправамиі свободами провести важко, оскільки найчастіше всю сферуполітичних правіз чітко визначеними правомочностями також іменують "свободами".Права і свободи людини і громадянина —це правові можливості (надбання), необхідні для існування і розвитку особи, які визнаються невід'ємними, мають бути загальними і рівними для кожного, забезпечуватись і захищатись державою в обсязі міжнародних стандартів.

3. Основні механізми захисту соціальних прав, свобод людини й громадянина. Важливим засобом захисту прав та свобод людини є гарантії. Вони є системою норм, принципів та вимог, які забезпечують процес дотримання прав та законних інтересів людини. Призначенням гарантій є забезпечення найсприятливіших умов для реалізації конституційно закріпленого статусу людини. Гарантії реалізації та захисту прав і свобод здійснюються системою органів та засобів, що охоплюються категорією «механізм захисту прав громадян». Механізм соціально-правового захисту відображає права та свободи особи як вищу цінність; рівень соціальної справедливості у суспільстві, ступінь гарантованості прав та свобод особи; здійснення суспільного порядку та безпеки. Згаданий вище механізм характеризується певною структурою, яку складають взаємодіючі елементи. 1. Органи державної влади і місцевого самоврядування, що реалізують законодавчо закріплені гарантії у межах повноважень. 2. Підприємства, установи та організації гарантують права і свободи своїх працівників. 3. Політичні партії та громадські організації щодо гарантування прав їх учасників.4. Спеціалізовані державні органи і громадські організації, до повноважень яких входить захист та гарантування прав і свобод. 5. Засоби масової інформації як засіб доведення змісту та можливостей гарантій до адресатів. 6. Система нормативних актів, що закріплюють гарантії та регламентують порядок їх здійснення. Основними факторами підвищення дієвості роботи механізму соціально-правового захисту прав людини, як й інших засобів гарантування цих прав, є: створення ефективних контрольних процедур поновлення порушених прав; вдосконалення правової бази з регулювання та захисту прав і свобод людини на національному та міжнародному рівнях, вдосконалення механізму реалізації конституційних прав і свобод; поширення інформації про права та свободи людини; надання допомоги професійними юристами, що розробляють проблеми прав людини, парламентарям та населенню; підвищення рівня правової культури і свідомості всіх суб'єктів права.

34. Порівняльний аналіз формальних та неформальних статусних ролей.

1. Поняття ролі. Поняття статусних ролей.Роль — певна соціальна, психологічна характеристика особистості, спосіб поведінки людини залежно від її статусу і позиції у групі, суспільстві, в системі міжособистісних, суспільних відносин. У соціології соціальну роль визначають як сукупність нормативно обумовлених соціальних властивостей, очікувань і зобов'язань у поєднанні з конкретною соціальною позицією. Статусно-рольова єдність визнається основним елементом соціальної структури, під якою розуміють систему взаємодій індивідів. Позиції в суспільстві (статуси) вимагають виконання тих чи інших функцій. Активність індивідів, спрямована на реалізацію функцій, — це і є соціальна роль. Вона є основою формування відповідних очікувань з боку інших. Соціальна роль напряму залежить від соціального статусу, і в соціального суб'єкта може бути стільки соціальних ролей, скільки в неї є соціальних статусів. Кожний соціальний статус має свій ролевий набір, тобто дотримання людиною певних зразків і норм поведінки, що випливають із соціального статусу.

2. Формальні статусні ролі. Неформальні статусні ролі. Розрізняють формальний танеформальний соціальні статуси. Формальний визначається певними закріпленими соціальними засадами, неформальний - ні. Водночас існують статуси, які поєднують ці два аспекти. Відповідно виділяють формальні та неформальні ролі.Формальні ролі- це шаблони, яким має слідувати будь-яка людина, що опинився в даній ситуації: професійні ролі (вчителя, продавця, міліціонера), ролі пасажира, покупця, виборця, ролі сімейні (батька, матері, старшого брата та ін.)Неформальні ролі - це теж деякі стійкі шаблони, пов'язані з очікуванням від людини певної поведінки, але вони не є загальними для всіх вимогами, вони більш варіативні, залежать від того, що за людина виконує цю роль. Наприклад, формальна роль члена трудового колективу - неформальними ролями лідера, знавця, маріонетки, критика. Формальні ролі поділяються на офіційні (зафіксовані документально: «син», «вчитель», «директор» і т.д.) і конвенціональні (засновані на знанні допустимих норм поведінки в конкретних ситуаціях: «кліентпарікмахерской», «глядач», «гість» і т.д.). Неформальні ролі поділяються на внутрішньогрупові (випливають з неформального статусу людини в групі: «веселун», «грубіян», «вічно спізнюється», «добра душа» і т.д.) і міжособистісні (розрізняються залежно від тієї функції, яку людина грає по відношенню до іншого: «утішник», «друг» і т.д.).

3. Порівняльний аналіз формальних та неформальних статусних ролей. Якщо роль "прив'язана" до формалізованого статусу, тобто функціям, які він виконує в рамках формальних соціальних інститутів, - ця роль формалізована. Рольовий набір, як правило, включає формальні і неформальні ролі, зав'язані на відповідний статус. Так, від викладача вузу чекатимуть не тільки: за формою високої кваліфікації, наукового ступеня тощо, а й неформального певного стилю взаємин, прийнятого в науковому середовищі, манер і т.д.