1.Готуючись до відповіді на питання № 1, необхідно:

- вказати на етимологію та дати чітке визначення терміну „персонаж”, пояснити, чому він є більш точним, аніж поняття „літературний герой” та „дійова особа”, виділити основні джерела, якими може користуватися автор, створюючи персонажа, навести приклади.

2.Готуючись до відповіді на питання № 2, необхідно:

- дати визначення типу, зазначити, що художній образ (персонаж) є результатом типізації, поєднує типові та індивідуальні риси, висвітлити шлях створення літературного типу, навести приклади найбільш поширених у світовій літературі типів;

- розглянути різні підходи до вирішення питання класифікації персонажів, охарактеризувати „чисті типи”: авантюрно-героїчний та житійно-ідилічний, діяч та ідеолог, статичний та динамічний, позитивний та негативний, головний, другорядний, епізодичний, позасценічний тощо.

3.Готуючись до відповіді на питання № 3, необхідно:

а) вказати, що ім’я персонажа та портрет часто є засобами розкриття його внутрішнього світу, розглянути основні типи портретів (статичний та динамічний, ідеалізуючий, індивідуалізований, лейтмотивний тощо), простежити, як змінювалися зовнішні характеристики персонажів на різних етапах розвитку літературного процесу;

б) охарактеризувати побут, поведінку, мову як засоби розкриття внутрішнього світу персонажа, дати визначення понять „поведінковий канон”, „семіотична поведінка”, „монолог” (виділити різновиди монологів), „діалог”, „полілог”. Простежити, як змінювалися форми поведінки та мова персонажів на різних етапах розвитку літературного процесу;

г) дати чітке визначення поняття „психологізм”, визначити різновиди (явний, відкритий, прихований) та прийоми (внутрішній монолог, авторські коментарі, сни тощо) психологізму, простежити, як змінювалися підходи до зображення внутрішнього світу персонажів на різних етапах розвитку літературного процесу.

4. Виконати у письмовій формі завдання для індивідуальної та самостійної роботи (див. Пункт „Завдання для індивідуальної та самостійної роботи”).

Заняття № 3 (2 години)

Тема. Комічне як естетична категорія

План.

1. Комічне як естетична категорія. Зміна поглядів на природу комічного.

2. Форми комічного:

А) сатира;

Б) гумор;

В) іронія;

Г) сарказм.

3. Прийоми комічного: алогізм, каламбур, карикатура тощо.

4. Пародія. Бурлеск та травестія.

5. Гротеск як один із прийомів комічного (у порівнянні з „чорним, похмурим гротеском”).

Література.

Основна:

1. Літературознавча енциклопедія: У двох томах / Автор-укладач Ю.І. Ковалів. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – 624 с.

2. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури. – К.: Либідь, 2001. – 487 с.

3. Ткаченко А.О. Мистецтво слова (Вступ до літературознавства): підручник для гуманітаріїв. – К.: Правда Ярославичів, 1997. – 448 с.

4. Введение в литературоведение / Под ред. Г. Поспелова. – М.: Высшая школа, 1983.– 327 с.

5. Хализев В.Е. Теория литературы. – М.: Высшая школа, 1999. – 398 с.

6. Чернец Л.В., Хализев В.Е. Введение в литературоведение. – М.: Высшая школа, 2000. – 680 с.

7. Введение в литературоведение: Учебник / Под общ. ред. Л.М. Крупчанова. – М.: „Оникс”, 2005. – 416 с.

8. Литературная энциклопедия терминов и понятий / Под ред. А. Николюкина. – М.: НПК „Интелвак”, 2001. – 1274 стб.

9. Лексикон загального та порівняльного літературознавства / За ред. А. Волкова, О. Бойченка. – Чернівці: Золоті литаври, 2001. – 636 с.

10. Фесенко Э. Я. Теория литературы. – М.: УРСС, 2004. – 334 с.

WEB – підручники:

1. Хализев В.Е. Теория литературы.– М.: Высшая школа, 1999. – 398 с.

2. Іванишин В., Іванишин П. Пізнання літературного твору. Методичний посібник для студентів і вчителів. – Дрогобич: Відродження, 2003. – 80 с.

3. Милюгина Е.Г. Основы литературоведения. WEB-учебник для  студентов педагогических факультетов университетов. – Тверь, 2001 // www. region. tver. ru.

4. Теоретическая поэтика: понятия и определения. Хрестоматия для студентов филологических факультетов / Автор-составитель Н.Д. Тамарченко. – М.: РГГУ, 1999. – 286 с.

5. Пропп В. Проблемы комизма и смеха (будь-яке видання або електронний варіант монографії).

Додаткова:

1. Чернец Л. Ирония как стилистический прием // Русская словесность. – 2001. – № 5. – С. 69-72.

2. Зверев А. Смеющийся век. О комическом // Вопросы литературы. – 2000. – № 4. – С. 3-37.

3. Тынянов Ю. О пародии // Тынянов Ю.Н. Поэтика. История литературы. Кино. – М.: Наука, 1977. – 574 с.

4. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура Средневековья и Ренессанса. – М.: Худ. лит., 1990. – 543 с.

5. Рюмина М.Т. Эстетика смеха. Смех как виртуальная реальность. – М.: Едиториал УРСС, 2003. – 320 с.

А також будь-які літературознавчі словники та енциклопедії.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ