4. Проаналізуйте вірш е.По „Дзвони”. Актуалізуйте знання, отримані на лекціях та семінарах (ключові терміни виділені жирним шрифтом). Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання.

1.Як звукопис передає мелодію дзвіночків у словах, що римуються? Які звуки створюють настрій першої частини вірша?

2. Що в більшій мірі передає радісний настрій – смислова наповненість слів чи звукопис? Яка роль рефрену – останнього рядка?

3. Якими лексичними засобами передається відчуття щастя у другій частині вірша?

4. Яку думку і які почуття передають слова terror (жах), startled (зляканий), affright (страх), despair (відчай), horror (жах, відраза), danger (небезпека)? В яких споляченнях ці слова з`являються? Чи зрозуміло, що викликає ці думки й почуття?

5. Які картини переважають у третій частині – звукові чи зорові?

6. Якою є функція дзвонів у відтворенні містичного змісту часу?

I ”Hear the sledges with the bells - Silver bells! What a world of merriment their melody foretells! How they tinkle, tinkle, tinkle, In the icy air of night! While the stars that oversprinkle All the heavens seem to twinkle With a crystalline delight; Keeping time, time, time, In a sort of Runic rhyme, To the tintinnabulation that so musically wells From the bells, bells, bells, bells, Bells, bells, bells - From the jingling and the tinkling of the bells. II Hear the mellow wedding bells - Golden bells! What a world of happiness their harmony foretells! Through the balmy air of night How they ring out their delight! From the molten-golden notes, And all in tune, What a liquid ditty floats To the turtle-dove that listens, while she gloats On the moon! Oh, from out the sounding cells What a gush of euphony voluminously wells! How it swells! How it dwells On the Future! -how it tells Of the rapture that impels To the swinging and the ringing Of the bells, bells, bells, Of the bells, bells, bells, bells, Bells, bells, bells - To the rhyming and the chiming of the bells! III Hear the loud alarum bells - Brazen bells! What a tale of terror, now, their turbulency tells! In the startled ear of night How they scream out their affright! Too much horrified to speak, They can only shriek, shriek, Out of tune, In a clamorous appealing to the mercy of the fire, In a mad expostulation with the deaf and frantic fire, Leaping higher, higher, higher, With a desperate desire, And a resolute endeavor Now -now to sit or never, By the side of the pale-faced moon. Oh, the bells, bells, bells! What a tale their terror tells Of despair! How they clang, and clash, and roar! What a horror they outpour On the bosom of the palpitating air! Yet the ear it fully knows, By the twanging And the clanging, How the danger ebbs and flows; Yet the ear distinctly tells, In the jangling And the wrangling, How the danger sinks and swells, By the sinking or the swelling in the anger of the bells - Of the bells, Of the bells, bells, bells, bells, Bells, bells, bells - In the clamor and the clangor of the bells! IV Hear the tolling of the bells - Iron bells! What a world of solemn thought their monody compels! In the silence of the night, How we shiver with affright At the melancholy menace of their tone! For every sound that floats From the rust within their throats Is a groan. And the people - ah, the people - They that dwell up in the steeple, All alone, And who tolling, tolling, tolling, In that muffled monotone, Feel a glory in so rolling On the human heart a stone - They are neither man nor woman - They are neither brute nor human - They are Ghouls: And their king it is who tolls; And he rolls, rolls, rolls, Rolls A paean from the bells! And his merry bosom swells With the paean of the bells! And he dances, and he yells; Keeping time, time, time, In a sort of Runic rhyme, To the paean of the bells, Of the bells - Keeping time, time, time, In a sort of Runic rhyme, To the throbbing of the bells, Of the bells, bells, bells - To the sobbing of the bells; Keeping time, time, time, As he knells, knells, knells, In a happy Runic rhyme, To the rolling of the bells, Of the bells, bells, bells - To the tolling of the bells, Of the bells, bells, bells, bells, Bells, bells, bells - To the moaning and the groaning of the bells”.

5. Проаналізуйте вірш Е.По „Ельдорадо”. Актуалізуйте знання, отримані на лекціях та семінарах (ключові терміни виділені жирним шрифтом). Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання.

1. Що символізує Ельдорадо в поезії Е. По?

2. Визначте специфіку композиції вірша. Яку роль відіграє принцип градації?

3. Сформулюйте ідею твору, загальнолюдський зміст вірша.

„Gaily bedight,        A gallant knight,    In sunshine and in shadow,        Had journeyed long,        Singing a song,    In search of Eldorado.        But he grew old-        This knight so bold-    And o'er his heart a shadow        Fell as he found        No spot of ground    That looked like Eldorado.        And, as his strength        Failed him at length,    He met a pilgrim shadow-        "Shadow," said he,        "Where can it be-    This land of Eldorado?"        "Over the Mountains        Of the Moon,    Down the Valley of the Shadow,        Ride, boldly ride,"        The shade replied-    "If you seek for Eldorado!"

6. Актуалізуйте знання, отримані на лекціях та семінарах. Виділіть тропи та фігури, визначте тип рими у творах Р. Фроста та В. Шекспіра. Зверніть увагу на особливості художнього перекладу.

ПІЩАНІ ДЮНИ Морська хвиля зелена й волога, Але там, де вона затиха, Піднялася немовби облога, Хвиля інша, що жовта й суха. Насуває то море на сушу, Щоб рибальське містечко накрить, Поховати в піску людські душі, Що йому не вдалося втопить. Може, море грунтовно і знає Береги свої, бухти і дно, Та коли отаке затіває, То не знає людини воно. Не шкода їй потоплених шлюпок, Навіть хат, що заніс пісковій, Бо чим менше в душі шкаралупок, Тим живеться привільніше їй. (Переклад В. Кикоть)

SAND DUNES Sea waves are green and wet, But up from where they die Rise others vaster yet, And those are brown and dry. They are the sea made land To come at the fisher town And bury in solid sand The men she could not drown. She may know cove and cape, But she does not know mankind If by any change of shape She hopes to cut off mind. Men left her a ship to sink: They can leave her a hut as well; And be but more free to think For the one more cast-off shell.

Немов непідготовлений актор, Що у страху виходить поза ролю, Чи той шаленець, що зірвався з шор, Де надмір почуттів дасть серцю волю, — Так я, в страху за себе, і забув Готову церемонію кохання Та й силу почуттів моїх пригнув Перезаряд від мого залицяння. То ж хай мої книжки всю красномовність, Всі почування мовчазного серця, Що від кохання втратило тактовність, Розкажуть більше, ніж язик дотерся. Учись читать про мовчазне кохання: Очима чути — дотеп відчування. (Переклад О. Тарнавського)

As an unperfect actor on the stage, Who with his fear is put besides his part, Or some fierce thing replete with too much rage, Whose strength's abundance weakens his own heart; So I, for fear of trust, forget to say The perfect ceremony of love's rite, And in mine own love's strength seem to decay, O'ercharg'd with burden of mine own love's might. O, let my books be then the eloquence And dumb presagers of my speaking breast, Who plead for love, and look for recompense, More than that tongue that more hath more express'd.     O, learn to read what silent love hath writ:     To hear with eyes belongs to love's fine wit.