Додаток б національна специфіка розвитку англійської літератури

Англійська література – література, створена англійським народом на території Великої Британії. На її розвиток значною мірою вплинули культури різних етнічних угрупувань: кельтів, англосаксів, норманів, ірландців, шотландців.

Середньовіччя.

Перша епоха англійської літератури – V-XV ст.

А) V ст. – сер. XI ст. Народна поезія англосаксів (ліричні фрагменти, загадки, заклинання, переліки родових імен та родословні – „тули” тощо). Універсальне значення має віршована мова алітеративного характеру. Найбільш яскравий зразок народного епосу – „Беовульф”.

Б) сер. XI – сер. XIV ст. – англо-норманський період:

- церковна поезія та проза на латинській мові;

- народна поезія, у якій зберігаються англосаксонські традиції;

- лицарська література на французькій мові. Лицарський роман, написаний частково алітеративним віршем, частково – з прийомами французького метричного вірша.

В) ІІ п. XIV ст. – формування власне англійської літератури та єдиної національної мови. Найбільш яскрава постать – Джефрі Чосер, автор „Кентерберійських оповідань” (збірки віршованих новел).

Г) XV ст. – занепад у розвитку книжної літератури. Народні (шотландські) балади та міська драма містеріального типу.

Відродження.

Початок нової епохи – 1476 р. (початок книгодрукування). Творчість Томаса Мора („Утопія”), розвиток поезії (сонети Філіпа Сідні, твори „поета поетів” Едмунда Спенсера, геніальні сонети В.Шекспіра тощо), створення жанру історичної драми (Дж. Бейл), першої англійської поетики („Захист поезії” Ф. Сідні), пасторального роману (Ф. Сідні), шахрайського роману (Т. Неш), памфлетів (Р.Грін), сатиричної прози тощо.

Активний розвиток драматургії, пов’язаний із звільненням від середньовічних традицій та орієнтацією на зразки античності: аристократичні комедії Дж. Лілі, комедії Р. Гріна, „криваві трагедії” Т.Кіда, глибоко філософські трагедії К. Марло. Вершина англійської гуманістичної драматургії – творчість В. Шекспіра, талант якого розкрився у найрізноманітніших жанрах: комедіях положень та характерів, побутовій комедії, історичній драмі, трагедії тощо. Істотно новий напрямок у розвитку драми – комедії Б. Джонсона як „перший крок” до традицій класицизму. У творчості Ф. Бомонта та Дж. Флетчера затверджується жанр трагікомедії.

XVII ст.

Ф. Бекон створює перші зразки есе (з орієнтацією на перекладені з французької „Досвіди” М.Монтеня), продовжують зберігати популярність драматичні жанри (особливо комедії).

Розвивається барочна лінія (поезія Дж. Донна, поема „Втрачений рай” Дж. Мільтона) і, значно менш популярна, – класицистична ( Дж. Драйден).

Література Просвітництва (з 1688 р.).

Творчість представника просвітницького класицизму А. Попа (особливої майстерності досяг у жанрах сатири та іроїкомічної поеми).

„Розквіт” есе та памфлету (Дж. Аддісон, Р. Стіл, Д. Дефо, Дж. Свіфт), комедії (Дж. Аддісон, Р.Стіл, Г. Філдінг, Р.Б. Шерідан та інш.), виникнення просвітницького роману, генетично пов’язаного із традиціями розвитку відповідного жанру у літературі попередніх століть (особливо із „Дон Кіхотом” Сервантеса), публіцистикою, літературою про мандри, епістолярною прозою. Першим зразком вважають „Робінзона Крузо” Д. Дефо; С. Річардсон виступає як засновник сімейно-побутового та психологічного роману, Г. Філдінг – соціально-побутового, Т. Смоллетт – сатиричного.

Виникнення нового літературного напрямку – сентименталізму (романи Л. Стерна, поезія Р.Бернса, Дж. Томсона, Е. Юнга, Т. Грея та інш.).

К. XVIII – поч. XIX ст. – література преромантизму: виникнення готичного роману (Х. Волпол, А. Радкліф та інш.).

І п. XIX ст. – література романтизму.

Поезія представників „озерної школи” (В. Вордсворта, С. Колріджа, Р. Сауті), активний розвиток літературної балади, генетично пов’язаної із традиціями фольклору (В. Вордсворта, С. Колріджа, Р.Сауті, В. Скотт та інш.), історичного роману (В. Скотт).

Вершина англійського романтизму творчість Дж. Г. Байрона (лірика, поеми, філософські драми, роман у віршах тощо) та П.Б. Шеллі (вірші, поеми).

Останній етап цього періоду відзначений новим „сплеском” інтересу до жанру есе (Л. Хант, Ч. Лем та інш.)

Сер. XIX ст. ( 1830-1870 рр.) – література „класичного” реалізму.

Провідним жанром стає соціально-психологічний роман (Ч. Діккенс, В.М. Теккерей, Ш. Бронте, Е. Троллоп, В. Коллінз). Розвивається „жіноча література” (твори Дж. Остен, Е. та Ш. Бронте, Джордж Еліот, Е. Гаскелл).

Межа XIX-XX ст. – література модернізму.

Виникнення і розвиток „естетизму” (О. Вайлд), детективного роману (А. Конан-Дойл), наукової фантастики та роману ідей (Г. Веллс), драми ідей (Б. Шоу). З одного боку продовжують зберігатися традиції „реалістичної” романістики (Дж. Ґолсуорсі, С. Моем, Е. Форстер та інш.), з іншого – формується модерністська література „потоку свідомості” (Дж. Джойс, В. Вулф та інш.).

Сучасна англійська література пов’язана, у першу чергу, з поетикою постмодернізму. Найвідоміші англійські письменники-постмодерністи: Г. Свіфт, І. Мак`юен, П. Екройд, Е. Байєтт, Т.Стоппард, Дж. Барнс, М. Еміс та ін.

(На основі матеріалу першого тому „Краткой литературной энциклопедии” [16, с. 194-216]).

Навчально-методичне видання

(українською мовою)

Ніколова Олександра Олександрівна

Кравченко Яна Павлівна

ВСТУП ДО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА

Навчально-методичний посібник

для студентів І курсу факультету іноземної філології

(спеціальність: „англійська мова та література”)

Редактор О.О. Ніколова

Технічний редактор О.О. Ніколова

Коректор Я.П. Кравченко

141