- •Вступ до літературознавства
- •Плани семінарських та практичних занять з методичними вказівками
- •2. Готуючись до відповіді на питання № 2, необхідно:
- •3. Готуючись до відповіді на питання № 3, необхідно:
- •8. Виконати у письмовій формі завдання для самостійної роботи (див. Пункт „Завдання для індивідуальної та самостійної роботи”).
- •1.Готуючись до відповіді на питання № 1, необхідно:
- •2.Готуючись до відповіді на питання № 2, необхідно:
- •3.Готуючись до відповіді на питання № 3, необхідно:
- •4. Виконати у письмовій формі завдання для індивідуальної та самостійної роботи (див. Пункт „Завдання для індивідуальної та самостійної роботи”).
- •1. Готуючись до відповіді на питання № 1, необхідно:
- •Допоміжний теоретичний матеріал для підготовки до семінарських занять
- •Тема. Роди й жанри літератури. До питання № 1.
- •До питаннь № 2, 3, 4.
- •Приклади.
- •До питання № 5.
- •До питання № 6.
- •До питання № 7. Великі епічні жанри: епопея, роман, роман-епопея.
- •Середній епічний жанр – повість.
- •Малі епічні жанри.
- •До питання № 8.
- •До питання № 9.
- •До питання № 10.
- •Допоміжний теоретичний матеріал Тема. Персонаж, засоби розкриття його характеру. До питання № 1.
- •До питання № 2.
- •До питання № 3.
- •Допоміжний теоретичний матеріал Тема. Форми та прийоми комічного. До питання № 1.
- •До питання № 2.
- •До питання № 3.
- •До питання № 4.
- •До питання № 5.
- •Довідковий матеріал
- •Завдання для модульного контролю ПеРший модульний контроль
- •1. Дати визначення, характеристику.
- •Другий модульний контроль
- •Самостійна та індивідуальна робота завдання для самостійного виконання до семінарського заняття
- •Завдання для самостійного виконання до семінарського заняття „персонаж, засоби розкриття його характеру”. Завдання для самостійної роботи.
- •(Ф.С. Фіцджеральд, переклад м. Пінчевського). Індивідуальне завдання до семінарського заняття „персонаж, засоби розкриття його характеру”.
- •Завдання для самостійного виконання до семінарського заняття „комічне як естетична категорія”. Завдання для самостійної роботи.
- •2. Визначити форми та прийоми комічного.
- •Завдання для самостійного виконання до практичного заняття
- •Тексти, у яких треба виділити тропи та фігури.
- •Підсумкове індивідуальне завдання
- •Орієнтовний список термінів для диктантів та словника
- •Вимоги до оформлення словника.
- •Завдання для самостійного виконання підвищеної складності
- •4. Проаналізуйте вірш е.По „Дзвони”. Актуалізуйте знання, отримані на лекціях та семінарах (ключові терміни виділені жирним шрифтом). Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання.
- •7. Перекладіть, виділіть та визначте тропи та фігури, тип строфи та рими.
- •Ernest Hemingway Cat in the rain
- •20. Прочитайте уривок з драми б. Шоу «Пігмаліон». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •Bernard Shaw Pygmalion
- •21. Прочитайте зразки поезії нонсенсу (безглуздої поезії) е. Ліра. Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •22. Прочитайте уривок з ліричної драми п.Б. Шеллі «Звільнений Прометей». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •Percy Bysshe Shelley Prometheus Unbound (excerpt)
- •23. Прочитайте «Оду західному вітру» п.Б. Шеллі. Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •Percy Bysshe Shelley Ode to the West Wind
- •24. Прочитайте уривок з поеми Дж. Кітса «Гіперіон». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •John Keats Hyperion Book III
- •25. Прочитайте вірш п.Б. Шеллі «Гімн Пана». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •Percy Bysshe Shelley Hymn of Pan
- •26. Прочитайте уривок з роману Дж. Голсуорсі «Власник». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •27. Прочитайте уривок з роману т. Гарді «Тесс з роду д`Ербервіллів». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •28. Прочитайте уривок з трагедії в. Шекспіра «Гамлет». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •Act 1 scene 4
- •29. Прочитайте уривок з роману Дж. Остен «Почуття і чутливість». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •Jane Austen Sense and sensibility
- •30. Прочитайте уривок з роману е. Бронте «Грозовий перевал». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •Emily Brontё Wuthering Heights
- •31. Прочитайте уривок з роману е. Бронте «Незнайомка з Вайлдфел-Холу». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •Anne Brontё The Tenant of Wildfell Hall
- •32. Прочитайте уривок з роману Дж. Фаулза «Вежа з чорного дерева». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •John Fowles The ebony tower
- •33. Прочитайте уривок з роману е. Хемінгуея «Фієста». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •34. Прочитайте уривок з роману г. Мелвілла «Мобі Дік, або Білий Кит». Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання:
- •Herman Melville Moby Dick or, The Whale
- •Тести для самоконтролю
- •Розподіл балів за видами роботи та формами контролю
- •Бібліографічний опис (використана та рекомендована література)
- •Додаток а хрестоматійний матеріал
- •Додаток б національна специфіка розвитку англійської літератури
- •XVII ст.
Допоміжний теоретичний матеріал Тема. Форми та прийоми комічного. До питання № 1.
„Значущість для мистецтва і літератури сміху і всього, що з ним пов'язане, важко переоцінити. Сміх як межа свідомості і поведінки людини, по-перше, є втіленням життєрадісності, душевної веселості, життєвих сил і енергії і при цьому – невід'ємною ланкою доброзичливого спілкування. І по-друге, сміх – це форма неприйняття і осуду людьми того, що їх оточує, насмішка над чимось, безпосередньо-емоційне збагнення певних суперечностей, що нерідко пояснюється відчуженням людини від того, що нею сприймається. В цьому аспекті сміх пов'язаний з комічним (від др.-гр. „комос” – сільське свято)” [33, с.49]. Комічне протистоїть трагічному, викликає сміх.
Перші спроби теоретичного обґрунтування комічного знаходимо ще у творах Платона та Арістотеля. Перший лише злегка торкається відповідної проблеми, проте другий приділяє їй досить уваги. Аристотель не розмежовує поняття „смішного” та „комічного”, він визначає смішне як щось відразне, удаване, помилкове і, водночас, безболісне та не шкідливе.
За Арістотелем суть комічного – протиріччя.
Без сумніву, невідповідність між нормою, тим, як повинно бути, і дійсністю, тим, як є насправді, між тим, чим людина хоче здаватися, і тим, чим вона є насправді тощо є сміховинним. Смішним є також все, що застаріло (не відповідає вимогам сучасності).
„Арістотелевська концепція комічного мала величезний вплив на всю подальшу теорію сміху. Найвизначніші теорії сміху з'явилися набагато пізніше античності, лише в Новий час (XVII-XVIII ст.), хоча інтерес до сміху, особливо до дотепності, різко зростає в епоху Відродження. Але лише, починаючи з Канта і романтиків XIX століття, теорія комічного одержує серйозну філософську розробку» [25, с. 21].
І. Кант* („Критичні можливості судження”) стверджує, що в основі смішного (термін „комічне” філософ не використовує) – щось недолуге, безглузде.
Ф. Шеллінг* вважає, що джерело комічного – „перевертання”, зміна певної ситуації на парадоксально протилежну. Наприклад, коли жадібному випадає бути марнотратцем, боягузу – хоробрим, чоловік та дружина міняються ролями тощо. Отже, концепція Шеллінга генетично пов’язана із арістотелевською.
Трактування комічного та смішного як феноменів, в основі яких – протиріччя з законами розуму знаходимо також у В.Г. Бєлінського.
Г.В.Ф. Гегель розмежовує комічне та смішне: перше існує у сфері мистецтва, друге – у реальній дійсності. Те, що викликає сміх у житті і те, що є кумедним у художньому творі – різні речі. Якщо смішним може бути будь-який об'єкт незалежно від його значущості, вже через суперечність між його сутнісною природою і формами вияву останньої, то комічним він може бути лише якщо він є нікчемним за самою своєю природою» [25, с. 36].
А. Шопенгауер* протиставляє смішне істині та „розміщує” його у сфері людських ілюзій.
А. Бергсон* („Сміх”) здійснює спробу створення цілісної картини комічного, не відділяючи його від смішного. Філософ визначає основні джерела комічного: невдале наслідування швидкоплинного життя (наприклад, відставання від моди), прояв фізичного, яке бере верх над духовним (лектор, який чхає у найбільш патетичному місці промови), миттєве перетворення особистості у річ (Санчо Панса, якого підкидають, як м’ячик) [25, с. 44].
Теорію про невідповідність як джерело комічного розвиває також німецький естетик та психолог Теодор Ліппс („Комічне та гумор”): „Комічним є те, що намагається бути великим і визначним, що приймає зовнішній вигляд великого, щоб потім раптово обернутися на ніщо” [цит|. за 25, с. 47].
У працях Н. Гартмана знаходимо протиставлення піднесеного комічному, при цьому для останнього притаманні не одні лише недоліки, але й, знову ж таки, претензія здаватись чимось значимим, величним (тобто, невідповідність).
Отже, незважаючи на те, що для кожної культурної епохи, нації характерне своє уявлення про комічне, думка про протиріччя як основне його джерело червоною ниткою проходить через століття.