87. Рівні політичної соціалізації особи
Політична соціалізація функціонує на кількох рівнях взаємодії людини та політичної системи. Так, наприклад, на першому, соціальному рівні (рівні соціальних груп) на особу впливають загальносоціальні проблеми розвитку суспільства: економічні, політичні, національні, демографічні, екологічні, морально-етичні та інші макросоціальні проблеми. Другий (соціально-психологічний) рівень політичної соціалізації характеризується передачею особі політичних цілей і цінностей через такі механізми, як вплив, навіювання, ідентифікація особистості з тим чи іншим політичним цілим, політичне навчання, наслідування тощо. Третій (внутрішньоособистісний) рівень політичної соціалізації характеризується дією таких механізмів, як особисті потреби, спонукання, ціннісні орієнтації, настанови, які впливають на політичну свідомість і політичну поведінку особи.
88. Політичне лідерство, його основи та суспільна роль.
Політологія розглядає лідерство як феномен політичного життя суспільства, досліджує його місце в системі владних відносин, механізми формування і функціонування, а також розробляє практичні рекомендації.
Лідер може бути визначений як особа, здатна впливати на інших з метою інтеграції спільної діяльності, спрямованої на задоволення інтересів даного співтовариства. Відповідно лідерство визначається як один із механізмів інтеграції групової діяльності, коли індивід або частина соціальної групи виконує роль лідера, тобто об'єднує, спрямовує дії всієї групи, яка приймає і підтримує його дії.
Політичний лідер може бути визначений як авторитетна особа, яка здійснює переважний вплив на інших людей з метою інтеграції їхньої діяльності для досягнення спільних політичних цілей.
Вплив лідера має бути постійним і здійснюватися на все оточення лідера. Політичного лідера відрізняє явна перевага у впливі порівняно з впливом інших осіб, він спирається на його авторитет або принаймні на визнання правомірності його керівництва.
Політичне лідерство - це процес взаємодії, в ході якої одні люди (лідери) знають і виражають потреби і інтереси своїх послідовників і через це володіють престижем і впливом, а інші (їх прихильники) добровільно віддають їм частину своїх владних повноважень для здійснення цілеспрямованого представництва і реалізації власних інтересів.
Лідер
наділяється особливими, інколи
необмеженими повноваженнями. Але з
нього, як правило, і особливий попит.
Якщо лідер не виправдовує покладених
на нього надій, то він може не тільки
втратити своє лідерство, але понести
більш суворе покарання.
Функції
політичного лідера вельми різноманітні.
Вони залежать від суспільства і держави,
в якій йому доводиться управляти, від
конкретних задач, що стоять перед
країною, від розстановки політичних
сил. Найважливішими з цих функцій є:
Інтеграція суспільства, соціальної спільности, класу, партії та ін. на підставі загальної мети, цінностей, політичних ідей.
Визначення стратегічних орієнтирів в розвитку суспільства і держави.
Участь в процесі вироблення і ухваленні політичних рішень, виявлення способів і методів реалізації програмної мети.
Мобілізація мас на досягнення політичної мети.
Соціальний арбітраж, підтримка порядку і законності.
Комунікація влади і мас, зміцнення каналів політичного і емоційного зв'язку з громадянами, наприклад, за допомогою ЗМІ або в ході різних масових заходів, у тому числі і в період виборних кампаній.
Легітимізація влади.
З
перерахованих
функцій видно, наскільки велика роль
лідера в суспільстві і в будь-якій
соціальній структурі. Тому у ряді країн
(Франції, Японії, США і ін.) відбір і
підготовка політичних лідерів починається
ще в ранньому дитячому і підлітковому
віці. Для цього навіть існують спеціальні
школи і університети. Доброю школою для
підготовки політичного лідера є його
участь в суспільних рухах і активне
членство в політичній партії. При цьому,
разом з професійними здібностями
потенційного лідера, велике значення
надається його моральним якостям.
На
жаль, в нашій країні поки що не існує
налагоджуваної системі підготовки.,
відбору і висунення політичних лідерів.
Тому позиції лідерів нерідко займають
недостатньо компетентні люди.