- •1. Наука про політику: причини появи, завдання, функції, категорії.
- •2.Методи політичних досліджень
- •4. Політичні відносини та їх зміст. Суб’єкти та об’єкти політичних відносин.
- •5. Політичні концепції Стародавнього Сходу.
- •6.Політичні погляди Платона і Аристотеля
- •7. Релігійно-політична доктрина середньовічного католіцизму. (ф.Аквінський).
- •8. Політичні ідеї Реформації (м.Лютер, ж.Кальвін, ж.Боден)..
- •9. Зародження політичної ідеології буржуазії. Ніколо Макіавеллі.
- •10. Ідеологія “природних прав” та “суспільного договору”.
- •11. Політична думка епохи Відродження.
- •12. Погляди на політику та державу соціалістів-утопістів.
- •13. Політичні ідеї та погляди і.Канта і г.Гегеля.
- •14. Становлення та розвиток політичної ідеології марксизму.
- •15. Соціально-політична теорія в.І.Леніна.
- •16. Розвиток теорії політичних відносин у Росії хіх-початку хх ст.
- •17. Основні сучасні політичні теорії: “Теорія еліт”.
- •18. Основні сучасні політичні теорії: “Залізний закон олігархічних тенденцій”.
- •19. Основні політичні теорії: “Теорія раціональної бюрократії” м. Вебера.
- •20. Основні сучасні політичні теорії: “Модель конфліктного суспільства” р.Дарендорфа.
- •21. Політичні ідеї Київської Русі.
- •22. Політичний досвід Запорізької Січі. Козацька демократія.
- •23. Політичні ідеї і.Вишенського та х.Філарета.
- •24. Українські просвітники про державу та суспільство
- •25.П.Орлик “Конституції Війська Запорозького”
- •26.Українська політична думка XIX ст.
- •27.Ідеологія української соціал-демократії (і.Франко, м.Грушевський, в.Винниченко)
- •28. Політичні ідеї українського націоналізму (м.Міхновський, д.Донцов).
- •29. Ідея “трудової монархії” в.Липинського.
- •30. Політичні погляди Кирило-Мефодіївського товариства.
- •31. Основи політики та ідей класичного лібералізму.
- •32. Економічна платформа класичного лібералізму.
- •33. Ідея соціального лібералізму та її втілення в сша та Західній Європі.
- •34. Неолібералізм, його характерні риси та засоби діяльності.
- •35. Основи політики та ідей консерватизму.
- •36. Економічна платформа класичного консерватизму.
- •37. Неоконсерватизм, його характерні риси та сучасні форми.
- •38. Політична доктрина сучасного католицизму.
- •39. Політичні доктрини сучасного ісламу.
- •40. Фашизм та неофашизм як форми політичного екстремізму.
- •41. Анархізм як напрям політичної думки.
- •42. Тероризм як течія політичного екстремізму та форми його прояву.
- •43. Витоки та основні етапи розвитку світової політичної думки.
- •44. Сутність виборів та різновиди виборчих систем.
- •45. Особливості політичної культури України.
- •48. Політична система суспільства, її суть, завдання
- •49. Функції політичної системи
- •50. Командна політична система
- •53. Влада як головний елемент політичної системи
- •54. Види та форми суспільної влади
- •55. Політична влада, її завдання та функції.
- •56. Метод здійснення влади. Політичний режим.
- •57. Типи політичного режиму.
- •58. Становлення держави. Типи та форми держав.
- •59. Держава – базовий елемент політичної системи. Функції держави.
- •60. Правова держава та її основні принципи.
- •61. Політичні партії та механізм їх впливу на владу.
- •62. Типологія політичних партій.
- •63. Багатопартійність. Типи партійних систем.
- •64. Громадські рухи та механізм їх впливу на владу.
- •65. Типологія громадських рухів.
- •66. Формування багатопартійної системи в Україні.
- •67. Громадянське суспільство, його суть та взаємодія з державою.
- •68. Сутність демократії, її види та суспільне значення.
- •69. Взаємодія політики з мораллю.
- •70. Економічна політика держави: зміст, завдання, структура.
- •71. Механізм політичного регулювання економічних відносин.
- •72. Ринок і демократія. Плюралізм форм власності як політична проблема.
- •73. Взаємозв'язок та особливості співвідношення політики та економіки.
- •74. Національна політика держави: зміст, завдання, функції.
- •75. Національне питання: суть та форми прояву.
- •76. Політична суверенізація етносів. Форми національно державного устрою.
- •77. Політичний процес: етапи, форми, типи, стадії перебігу.
- •78. Стан національних відносин в Україні.
- •79. Міжнародна політика: суть, причини появи, історичні форми.
- •80. Сучасна система міжнародних відносин.
- •82. Україна як суб’єкт міжнародних відносин
- •83. Глобальні проблеми людства та необхідність їх політичного вирішення
- •84. Людина як суб’єкт та об’єкт та об’єкт політики
- •85. Громадянська соціалізація особи, статус громадянства
- •86. Політична соціалізація особи: причини, етапи, основні фактори.
- •87. Рівні політичної соціалізації особи
- •88. Політичне лідерство, його основи та суспільна роль.
- •89. Типологія політичного лідерства
- •90. Політична свідомість та політична культура як важливі сторони політичних рухів
- •92.Політичні еліти та лідерство в Україні: теорія і сучасність.
- •93.Цицерон про державу, владу та суспільство.
- •94.Соціальна природа та походження влади.
- •95.Політична свідомість та її структура.
- •97.Вибочі системи та їх роль у функціонуванні демократії.
- •99.Ресурси та структура влади.
83. Глобальні проблеми людства та необхідність їх політичного вирішення
У другій половині ХХ століття людство натрапило на проблеми, від вирішення яких залежить дальший соціальний прогрес, доля цивілізації. Ці проблеми отримали назву глобальних (від лат. globus — земна куля) [9]. Визначальною особливістю цих проблем є їх комплексність, системність та загальний характер, зумовлені зростаючою єдністю сучасного світу, тенденціями до посилення взаємозв’язку і взаємозалежності існуючих економічних і політичних структур.
Глобальні проблеми можна розділити на чотири основні групи. Це проблеми:1.¨ соціально-політичного характеру: запобігання ядерній війні; припинення гонки озброєнь; мирне вирішення регіональних, міждержавних та міжнаціональних конфліктів, будівництво світу без насильства на засаді утвердження довіри у відносинах між народами, зміцнення системи загальної безпеки;¨ соціально-економічного характеру: подолання економічної відсталості й пов’язаних з нею злиденності й культурної відсталості; забезпечення ефективного виробництва та економічного зростання країн світу; пошук способів розв’язання енергетичної, сировинної та продовольчої кризи; оптимізація демографічної ситуації, особливо в країнах, що розвиваються; освоєння в мирних цілях навколоземного простору та Світового океану;¨ соціально-екологічні, що зумовлені дальшим погіршанням природного середовища проживання людей. З особливою гостротою постає необхідність здійснення заходів для поліпшення атмосфери, гармонійного розвитку живої й неживої природи, раціонального використання природного потенціалу планети;¨ стосовно прав Людини, включаючи людський вимір суспільного прогресу: дотримання соціальних, економічних та індивідуальних прав і свобод; ліквідація голоду, епідемічних захворювань, неуцтва; духовний розвиток особистості; подолання відчуження людини від природи, суспільства, держави, інших людей у результаті власної життєдіяльності [10].
Цілком очевидно, що не вирішивши цих проблем, людство не подолає глибокої кризи цивілізації, не забезпечить своє виживання й дальший всебічний прогрес. Не випадково, що саме в останні роки, усвідомивши величезну загрозу людству, народи з допомогою національно-державних інститутів, регіональних і міжнародних організацій стали активніше втілювати в практику глобальних взаємозв’язків і взаємовідносин такі принципи, як демократизація, демілітаризація, гуманізація.
Ці принципи мають універсальний характер. Демократизація міжнародних відносин, на противагу тоталітарним і авторитарно-бюрократичним стереотипам у політиці, перетворюється у нездоланний рух сучасності, набирає геополітичної форми розвитку людства на шляху до його соціального й політичного визволення.
Цілком очевидно, що за умов зростаючої взаємозалежності забезпечити на практиці такі гарантії кожній державі і народу може лише по-справжньому демократична система міжнародних відносин. Цілком вона ще не склалася, у відносинах великих держав і малих країн ще не подолано рецидиви імперських підходів, погрози силою, блокадою, торговельно-економічними санкціями — аж до воєнної інтервенції включно. Усе це підтверджує, що демократизація міжнародних відносин не може бути локальною, вибірковою; вона має бути інтернаціональним, всезагальним процесом.
Звичайно, неможливо абсолютизувати світові політичні реалії безвідносно до того, чим є насправді суб’єкти міжнародного права; неможливо досягти цілковитого демократичного розвитку світового політичного процесу, коли у світі зберігаються недемократичні режими. Треба наголосити також, що міжнародні відносини попри всю їхню важливість мають вторинний (щодо національно-державних відносин і структур) характер.
Демократизація міжнародних відносин, світового політичного процесу потребує як необхідної передумови — демілітаризації. Роззброєння — центральний пункт демілітаризації [12]. Але цим демілітаризація не обмежується. Вона охоплює глобальну сферу міжнародних відносин: ліквідацію військово-політичних блоків; конверсію науки, а також невійськової промисловості, що виконує військові замовлення; звільнення державних політичних і управлінських структур