1. Наука про політику: причини появи, завдання, функції, категорії.

Наука про політику - сукупність знань про політику, створених системою спеціалізованих наук і наукових предметів, що вивчають політичні явища та політичні процеси. Наука про політику становить водночас частину найзагальнішої системи політичних знань, з яких і сформувалась наука про політику. Ці знання склалися з знань політичної філософії, з знань науки про соціальне "життя, суспільство, емпіричних методів пізнання політики. Одним з факторів, що визначають появу специфічної професійної науки про політику, стала наполеглива суспільна потреба в науковому пізнанні політики, її раціональної організації, механізму її формування, ефективного управління державою з тим, щоб відійти від інтуїтивного розуміння політичних проблем і замінити або доповнити його науковим та постійним ускладненням самої політики, функції влади, розширенням масштабів політичного процесу. Формування науки про політику сприяло розвитку самого політичного знання в процесі руйнування початкового синтезу філософського, наукового та емпіричного, дослідного знання про політику, диференціації єдиної політичної думки та ін. Фактором, що сприяє формуванню науки про політику, стає спільний процес становлення наукового пізнання світу та суспільства, що йде як розклад натурфілософії, а також появи природних наук та диференціації об'єднаного філософського знання про природу людини і устрій спільного життя людей, політику і владу. І Іаука про політику розгалужена галузь знань, що включає політичну теорію (історія та філософія політики), теорію політичних інститутів та політичних процесів, порівняльні політичні дослідження, теорію міжнародної політики, прикладні політичні дослідження та ін. Предметом науки про політику є влада, головна функція якої розподіл ресурсів, забезпечення загального порядку. Наука про політику покликана займатися вивченням факторів політичного впливу, пошуку шляхів стабілізації політичної системи. Предметом науки про політику є не спільні закони, а специфічні проблеми і окремі політичні інститути, вивчення процесів і механізмів того, як люди використовують політичні і соціальні інститути, що регулюють їх спільне життя і вивчення людей, які приводять в рух інших. Об'єктом науки про політику виступає політична сфера суспільства, всі явища і процеси, що відбуваються в політичній сфері.

2.Методи політичних досліджень

При вирішенні дослідницьких завдань політологія користується методами, які можна поділити на три групи :

Перша - загальні методи дослідження політичних об’єктів (підходи). До них відносяться:

• соціологічний підхід - заснований на визнанні соціальної зумовленості політичних явищ, у тому числі впливу на політичну систему економічних відносин, соціальної структури, ідеології та культури. Він являє собою сукупність заходів та методів конкретних соціологічних досліджень, що спрямовані на збирання та аналіз фактів реального політичного життя. • системний підхід, якому політологи надають особливу пізнавальну цінністьВ рамках цього підходу політика розглядається як цілісний, складно організований та саморегульований механізм , що знаходиться у безперервній взаємодії з оточуваним середовищем через вхід та вихід системи

• культурологічний підхід, що орієнтується на виявлення залежності політичних процесів від політичної культури ; • нормативно - ціннісний підхід, що з’ясовує значення політичних явищ для суспільства та особистості ; • функціональний підхід , що потребує вивчення залежностей між політичними явищами ( наприклад, між рівнем економічного розвитку та політичним ладом, ступенем урбанізації та політичною активністю населення та ін );

•поведінковий підхід полягає у застосуванні до політики методів, що використовуються у природних науках та конкретній соціології. До початку ХХ ст. був пануючим у політичній науці.

· антропологічний підхід, що виходить з постійності родових якостей людини як розумної істоти, яка одвічно володіє свободою. Універсальності та єдності людського роду та невід’ємності істотних прав людини, їх пріоритету відносно законів та діяльності держави.

· порівняльний підхід , заснований на зіставленні однотипових політичних явищ ( систем, партій та ін.). Він дозволяє шляхом порівняння двох або більше політичних об’єктів, виділити загальні тенденції розвитку політичних процесів.

· історичний підхід ,що потребує вивчення політичних явищ у їх послідовному часовому розвитку.

Друга група методів політології - група загальнологічних методів, до яких відносяться

· аналіз та синтез; · індукція та дедукція; · абстрагування;

· моделювання ; - математичні, прогностичні, кібернетичні та інші методи.

Третя група методів політології - група методів емпіричних досліджень. До них відносяться:

· використання електоральної статистики; · анкетний опит; · теорія ігор; · спостереження; - аналіз документів; · лабораторний експеримент.

3.Політика як суспільне явище. Фактори, що визначають політику.

Слово "політика" вживається на практиці у надзвичайно широкому розумінні, і це спонукає перш ніж розглядати основні категорії політології звернутися до етимології зазначеного терміна,історія використання якого сягає віків.Узагалі існують два основні підходи до тлумачення терміна "політика": з одного боку, це заняття малодостойне й цинічне, з другого — високоморальне й творче, притаманне "справжнім аристократам духу" (змістовна характеристика поняття).З функціонального погляду виокремлюються також два підходи: спосіб досягнення власних егоїстичних цілей і мистецтво управління, спрямоване на досягнення загального блага та справедливості.Сучасні традиції вживання терміна "політика" започатковані античним (давньогрецьким) розумінням політики як надто благородної справи — мистецтва державного управління, покликаного об'єднати суспільство навколо вищої його мети. Фактор політичний – усе те, що впливає на політику в цілому та на окремі політичні процеси.Фактор політичний – первинна клітина політичного аналізу.Політичний аналіз – сукупність різноманітних методів, за допомогою яких  можливе дослідження конкретних політичних подій і політичних ситуацій, створення припущень щодо їх можливого розвитку і прийняття компетентних політичних рішень ( К. Симонов ).Політична дія – свідоме і добровільне втручання окремої людини або групи людей у відносини влади певної політичної системи.Політична подія – продукт політичної діяльності, той або інший вплив на розподіл і здійснення політичної влади.