
- •1. Наука про політику: причини появи, завдання, функції, категорії.
- •2.Методи політичних досліджень
- •4. Політичні відносини та їх зміст. Суб’єкти та об’єкти політичних відносин.
- •5. Політичні концепції Стародавнього Сходу.
- •6.Політичні погляди Платона і Аристотеля
- •7. Релігійно-політична доктрина середньовічного католіцизму. (ф.Аквінський).
- •8. Політичні ідеї Реформації (м.Лютер, ж.Кальвін, ж.Боден)..
- •9. Зародження політичної ідеології буржуазії. Ніколо Макіавеллі.
- •10. Ідеологія “природних прав” та “суспільного договору”.
- •11. Політична думка епохи Відродження.
- •12. Погляди на політику та державу соціалістів-утопістів.
- •13. Політичні ідеї та погляди і.Канта і г.Гегеля.
- •14. Становлення та розвиток політичної ідеології марксизму.
- •15. Соціально-політична теорія в.І.Леніна.
- •16. Розвиток теорії політичних відносин у Росії хіх-початку хх ст.
- •17. Основні сучасні політичні теорії: “Теорія еліт”.
- •18. Основні сучасні політичні теорії: “Залізний закон олігархічних тенденцій”.
- •19. Основні політичні теорії: “Теорія раціональної бюрократії” м. Вебера.
- •20. Основні сучасні політичні теорії: “Модель конфліктного суспільства” р.Дарендорфа.
- •21. Політичні ідеї Київської Русі.
- •22. Політичний досвід Запорізької Січі. Козацька демократія.
- •23. Політичні ідеї і.Вишенського та х.Філарета.
- •24. Українські просвітники про державу та суспільство
- •25.П.Орлик “Конституції Війська Запорозького”
- •26.Українська політична думка XIX ст.
- •27.Ідеологія української соціал-демократії (і.Франко, м.Грушевський, в.Винниченко)
- •28. Політичні ідеї українського націоналізму (м.Міхновський, д.Донцов).
- •29. Ідея “трудової монархії” в.Липинського.
- •30. Політичні погляди Кирило-Мефодіївського товариства.
- •31. Основи політики та ідей класичного лібералізму.
- •32. Економічна платформа класичного лібералізму.
- •33. Ідея соціального лібералізму та її втілення в сша та Західній Європі.
- •34. Неолібералізм, його характерні риси та засоби діяльності.
- •35. Основи політики та ідей консерватизму.
- •36. Економічна платформа класичного консерватизму.
- •37. Неоконсерватизм, його характерні риси та сучасні форми.
- •38. Політична доктрина сучасного католицизму.
- •39. Політичні доктрини сучасного ісламу.
- •40. Фашизм та неофашизм як форми політичного екстремізму.
- •41. Анархізм як напрям політичної думки.
- •42. Тероризм як течія політичного екстремізму та форми його прояву.
- •43. Витоки та основні етапи розвитку світової політичної думки.
- •44. Сутність виборів та різновиди виборчих систем.
- •45. Особливості політичної культури України.
- •48. Політична система суспільства, її суть, завдання
- •49. Функції політичної системи
- •50. Командна політична система
- •53. Влада як головний елемент політичної системи
- •54. Види та форми суспільної влади
- •55. Політична влада, її завдання та функції.
- •56. Метод здійснення влади. Політичний режим.
- •57. Типи політичного режиму.
- •58. Становлення держави. Типи та форми держав.
- •59. Держава – базовий елемент політичної системи. Функції держави.
- •60. Правова держава та її основні принципи.
- •61. Політичні партії та механізм їх впливу на владу.
- •62. Типологія політичних партій.
- •63. Багатопартійність. Типи партійних систем.
- •64. Громадські рухи та механізм їх впливу на владу.
- •65. Типологія громадських рухів.
- •66. Формування багатопартійної системи в Україні.
- •67. Громадянське суспільство, його суть та взаємодія з державою.
- •68. Сутність демократії, її види та суспільне значення.
- •69. Взаємодія політики з мораллю.
- •70. Економічна політика держави: зміст, завдання, структура.
- •71. Механізм політичного регулювання економічних відносин.
- •72. Ринок і демократія. Плюралізм форм власності як політична проблема.
- •73. Взаємозв'язок та особливості співвідношення політики та економіки.
- •74. Національна політика держави: зміст, завдання, функції.
- •75. Національне питання: суть та форми прояву.
- •76. Політична суверенізація етносів. Форми національно державного устрою.
- •77. Політичний процес: етапи, форми, типи, стадії перебігу.
- •78. Стан національних відносин в Україні.
- •79. Міжнародна політика: суть, причини появи, історичні форми.
- •80. Сучасна система міжнародних відносин.
- •82. Україна як суб’єкт міжнародних відносин
- •83. Глобальні проблеми людства та необхідність їх політичного вирішення
- •84. Людина як суб’єкт та об’єкт та об’єкт політики
- •85. Громадянська соціалізація особи, статус громадянства
- •86. Політична соціалізація особи: причини, етапи, основні фактори.
- •87. Рівні політичної соціалізації особи
- •88. Політичне лідерство, його основи та суспільна роль.
- •89. Типологія політичного лідерства
- •90. Політична свідомість та політична культура як важливі сторони політичних рухів
- •92.Політичні еліти та лідерство в Україні: теорія і сучасність.
- •93.Цицерон про державу, владу та суспільство.
- •94.Соціальна природа та походження влади.
- •95.Політична свідомість та її структура.
- •97.Вибочі системи та їх роль у функціонуванні демократії.
- •99.Ресурси та структура влади.
80. Сучасна система міжнародних відносин.
Міжнародні відносини є особливим виглядом суспільних стосунків і сьогодні розглядаються як система міждержавних і недержавних взаємодій в глобальному, регіональному масштабі або на рівні двосторонніх стосунків. Метою таких взаємодій і відповідно метою міжнародних відносин є створення сприятливих умов для функціонування і розвитку суб'єктів взаємодії (суб'єктів міжнародних відносин).
Як суб'єктів міжнародних відносин розглядають:
-національні держави
-міжнародні урядові і неурядові (недержавні) організації;
-транснаціональні корпорації;
-релігійні об'єднання;
-суспільно-політичні рухи.
Деякі дослідники звертають увагу на те, що окремі особи, діяльність яких робить сильний вплив на міжнародну взаємодію, також можуть розглядатися як суб'єкти міжнародних відносин, це так звані світові лідери, чий авторитет загальновизнаний, наприклад, колишній понтифік Іоан Павло ІІ.
Серед суб'єктів міжнародний стосунків особливе місце належить державі, оскільки саме держава презентує на міжнародній арені суспільство в цілому, а не окремі соціальні групи або організації. Держава розглядається як єдиний загальнонаціональний інститут, який має легітимні повноваження здійснювати політику на міжнародній арені: оголошувати війну, укладати договори про співпрацю і так далі Тому найважливішою складовою міжнародних відносин є міждержавні відносини, які випробовують на собі вплив світової економічної ситуації. У основі такого суб'єкта міжнародних відносин як міжнародні урядові організації лежать співпадаючі інтереси і цілі держав-учасників, прагнення використовувати, сукупну силу для досягнення своїх цілей. Найважливішою універсальною організацією є ООН, яка покликана сприяти стабілізації міжнародних відносин, врегулюванню конфліктів і ослабінню конфронтації між державами. Транснаціональні корпорації як суб'єкти міжнародних відносин почали розглядатися в ХХ столітті, що пов'язане з їх впливом і величезними економічними можливостями, коли, по суті, їх діяльність частенько носить глобальний характер.
81. Основні принципи та функції зовнішньої політики.
Зовнішня політика — це діяльність держави та інших політичних інститутів, що здійснюється на міжнародній арені; комплекс дій, спрямованих на встановлення і підтримку відносин із міжнародним співтовариством, захист власного національного інтересу та поширення свого впливу на інші суб'єкти міжнародних відносин
Для зовнішньої політики держави властиві три основних функції:
1) захисна, пов'язана зі захистом прав і інтересів держави та її громадян за кордоном;
2) інформаційно-представницька функція, яка реалізується через відповідні органи, що представляють погляди уряду, позицію держави, і покликана інформувати керівні органи держави про справи й наміри урядів інших держав;
3) організаційно-посередницька, базується на втіленні в життя зовнішньо- та внутрішньополітичних концепцій, доктрин і програм держави.
Звичайно, зовнішня політика держави визначається її внутрішнім життям і внутрішньою політикою. Саме остання зумовлює напрями і засоби зовнішньої політики держави. З іншого боку, зовнішня політика не лише задовольняє інтереси внутрішнього життя, а й вносить певні корективи до внутрішньополітичних курсів, впливає на зміну загальнополітичної ситуації в країні. Взаємодіючи з іншими державами та їх об'єднаннями, кожна з держав впливає також на міжнародний клімат, визначає характер міжнародних (міждержавних) стосунків.