18. Основні сучасні політичні теорії: “Залізний закон олігархічних тенденцій”.

Залізний закон олігархії — принцип теорії еліт, вперше сформований Робертом Міхельсом у 1911-му році. Його суть у тому, що будь-яка форма соціальної організації, незалежно від її початкової демократичності або автократичності, неминуче вироджується у владу небагатьох обраних — олігархію (зокрема: номенклатура).

Будучи соціалістом, Міхельс був стурбований тим, що ліберальні та соціалістичні партії Європи, незважаючи на лозунги про підтримку найширшої участі масс населення у політичному житті, насправді залежали від волі купки «вождів» так само, як і консервативні партії. Він дійшов висновку, що прагнення до олігархії міститься у самій природі будь якої соціальної організації. «Кажучи „організація“ — маємо на увазі „олігархія“», — писав Міхельс.

Причинами існування цього закону Міхельс вважав об'єктивну необхідність лідерства, прагнення лідерів ставити у якості соціальних цілей свої власні інтереси, довіру юрби (натовпу) лідерам та загальну пасивність пересічних мас населення.

З залізного закону олігархії виходить, що демократичне правління неможливе у будь яких великих спільнотах індивидів. Чим більша організація — тим менше у ній елементів демократії і більше - елементів олігархії. З цієї причини Міхельс відійшов від соціалізму та став підтримувати Муссоліні, вважаючи олігархічне правління не тільки не порочним, але навіть благотворним для суспільства в цілому.

"Залізний закон олігархії" стверджує, що всі форми організації, незалежно від того, наскільки демократичні вони можуть бути на початку, в кінці кінців і неминуче розвивають олігархічні тенденції. В результаті чого справжня демократія практично і теоретично неможлива, особливо у великих групах та складних організаціях. Відносна структурна текучість у маломасштабній демократії поступається "соціальнії в'язкісті" в організації великого масштабу. Згідно з "залізним законом", демократія та велико-масштабна організація несумісні.

19. Основні політичні теорії: “Теорія раціональної бюрократії” м. Вебера.

Термін “бюрократія” є одним з ключових понять сучасної політологічної науки. Не дивлячись на те, що цей термін з’явився в епоху європейського абсолютизму, дослідники досі не прийшли до одностайного визначення відповідного феномена. З одного боку, це пов’язано з різницею практичних інтересів та ціннісних установок представників різних наукових напрямків. Складність щодо одностайного визначення цього поняття пояснюється і тим, що поняття бюрократії у сучасних соціологічних теоріях застосовується по відношенню до всіх країн та епох, включає багатоманітність якісно різнорідних процесів управління, що не сприяє формуванню єдиної теорію бюрократії .

Що стосується концепції влади, то у політичній сфері, за Вебером, на основі “раціональності” встановлювався чіткий узаконювальний принцип владних повноважень, згідно з яким і визначалися форми управління. Владу М.Вебер визначав, як будь-яку можливість проводити всередині даних соціальних відносин власну волю навіть всупереч опору, незалежно від того, на чому така можливість заснована. На противагу владі “традиції” “раціональний” принцип законності залишався в не персоналізованих правилах, які відокремлюють посаду від людини з її обов’язками і звільняли її від тягаря родинних обов’язків чи ведення домашнього господарства. Отже, “раціональне” управління перетворилося на постійну діяльність досвідчених професіоналів, обраних завдяки їх здібностям, а не на тій підставі, що вони є особистими васалами політичних покровителів. У всіх цих аспектах «раціоналізація» визначила розширення сфери компетенції і підвищення ступеня гнучкості політичної та управлінської систем.

Уперше бюрократія розглядалась М. Вебером як структура масового управління в її принциповій відмінності від інших форм панування та влади, які ґрунтуються на традиції, становому, або особистому авторитеті. Такий кут зору зробив веберівську концепцію бюрократію еталонною. Від неї відштовхуються будь-які сучасні спроби аналізу та критики бюрократії. Проблема бюрократії була для Вебера одним з аспектів більш загальної та більш суттєвої для нього теми: долі західного суспільства-як унікального історичного та соціального утворення, яке створило представницькі форми політичного контролю над владою, громадянське суспільство, раціональне право, раціональне та капіталістичне господарство, світську раціональну науку, мистецтво, яке інтенсивно та ефективно розвивається.