- •0.1 Необхiднiсть вивчення основ органiзацiї виробничого процесу вiдповiдно до фаху спецiалiста
- •0.2 Чим викликана необхiднiсть управлiння органiзацiями.
- •0.3 Особливостi дiяльностii управлiння процесом виробництва та реалiзацii продукцiї в сучасних умовах господарювання.
- •0.4 Значення, змiст та структура даного курсу, його основнi складовi.
- •1.1 Товарне виробництво-основа розвитку економiки
- •1.2 Пiдприємство-первинна ланка промисловостi.
- •1.3 Основнi принципи органiзацii пiдприємства.
- •1.4 Закон Украiни про пiдприємство .
- •1.5 Закон Украiни про пiдприємництво.
- •1.6 Форми органiзацii виробництв,перспективи iх розвитку.
- •1.7 Права та обов"язки пiдприємств рiзних органiзацiйно-правових форм.
- •1.8 Порядок органiзацii та функцiювання пiдприємств рiзних органiзацiйно-правових форм.
- •1.9 Що таке виробничий процес.
- •1.10 Рiзновиди виробничих процесiв.
- •1.11 Структура виробничого процесу.
- •1.12 Принципи спецiалiзацiї окремих частин виробничого процесу
- •1.13 Типи виробництва
- •1.18 Вдосконалення виробничої структури має такі шляхи:
- •1.24 Аналіз показників ефективності різних організац форм.
- •1.25 Недоліки та переваги різних форм вир-цтва
- •2.1 Поняття організації
- •2.2 Менеджери,їх роль в успішному управлінні
- •2.3 Рівні управління
- •2.4.Змiст та складовi успiшного управлiння, основнi пiдходи: узагальнення, ситуацiйний, iнтегрований пiдхiд, критичний.
- •2.5.Органiзацiя (пiдприємство) як система.
- •2.6.Обєкт управлiння в органiзацiї.
- •2.7.Внутрiшнє середовище, його структура та характеристики.
- •2.8.Зовнiшнє середовище, його структура та характеристики.
- •2.9.Комунiкацiї, їх рiзновиди.
- •2.10.Вплив комунiкацiй на прийняття рiшень.
- •2.11.Моделi обгрунтування I прийняття управлiнських рiшень.
- •2.12.Типи моделей систем, процес їх побудови.
- •2.13.Головнi рiзновиди моделей науки управлiння .
- •2.14.Платiжна матриця, як метод прийняття управлiнських рiшень.
- •2.15.Дерево рiшень, як метод прийняття управлiнських рiшень.
- •2.16.Застосування методiв прогнозування для прийняття управлiнських рiшень.
- •3.1.Функцiї управлiння
- •3.2 Сутнiсть, функцiї та вигоди стратегiчного планування
- •3.3 Сутнiсть, функцiї та вигоди стратегiчного планування
- •3.4 Цiлi органiзацiї та фактори, якi їх визначають
- •3.5 Сутнiсть та змiст управлiнського обстеження.
- •3.6 Вибiр альтернатив та обгрунтування стратегiї.
- •3.7 Основнi пiдходи та складовi реалiзацiї стратегiчного плану.
- •3.8 Бюджет,як засiб управлiння реалiзацiєю стратегiї.
- •3.9 Управлiння по цiлям, як засiб управлiння реалiзацiєю стратегiї.
- •3.10 Принцип єдиноначалля.
- •3.11 Бюрократична структура управлiння органiзацiєю.
- •3.12 Функцiональна структура управлiння органiзацiєю.
- •3.13 Продуктова структура управлiння органiзацiєю.
- •3.14 Адаптивна структура управлiння органiзацiєю.
- •3.15 Централiзована структура управлiння органiзацiєю.
- •3.16. Децентралiзована структура управлiння органiзацiєю
- •17. Мотивацiї, їх призначення, обгрунтування необхiдностi
- •18. Потреби I мотивацiї
- •19. Види потреб та їх взаємозв"язок
- •20. Змiстовнi теорiї мотивацiї та засоби їх реалізації
- •21. Процесуальнi теорiї мотивацiї та засоби їх реалізації
- •22. Контроль, його сутнiсть, основнi складовi
- •23. Рiзновиди та етапи контролю
- •24. Стандарти та їх роль в контролi
- •25. Автоматизованi системи контролю
- •Тема 4. Забезпечення ефективної дiяльностi пiдприємств.
- •1.Сенс ефективної дiяльностi.
- •2.Особливiсть пiдприємницької дiяльностi.
- •3.Полiтика I практика пiдприємницької дiяльностi.
- •4.Основнi складовi дiяльностi пiдприємця.
- •4.5. Зміст та структура бізнес-плану
- •4.6. Стратегія розвитку та управління бізнесом
- •4.7. Народногосподарський економічний ефект
- •4.8. Річний економічний ефект
- •4.9. Розрахунок економічного ефекту по питомому приведеному доходу
- •4.10. Основні показники економічної ефективності
- •4.11. Поняття інвестиційного проекту та методика його обґрунтування
- •6.1. Зміст підприємницького управління
- •6.2. Управління трудовими ресурсами – важливий аспект бізнесу
- •6.3. Динаміка групових взаємовідносин в організації
- •6.4. Суть групової динаміки
- •6.5. Поняття формальних і неформальних малих груп
- •6.6. Основні характеристики неформальних малих груп
- •6.7. Фактори, які впливають на ефективність роботи групи
- •6.9 Влада та вплив і їх значення в управлінні
- •6.10 Форми і методи влади та впливу
- •6.11 Стиль управління. Основні теорії лідерства
- •6.13 Типи конфліктів та їх причина
- •6.14 Управління конфліктною ситуацією
- •6.15 Стреси. Їх причини. Методи захисту від стресу.
- •6.16 Організація управління по кінцевим результатам
- •6.17 Поняття «результат». Особливості управління по результатам.
- •6.18 Особливості організації при управлінні по результатах.
- •Функции рекламы
1.11 Структура виробничого процесу.
Структура виробничого процесу. Виробничий процес – це сукупність взаємопов'язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних для виготовлення продукції. Основними елементами виробничого процесу є процес праці як свідома діяльність людини, предмети та засоби праці:
Це ресурсні складові виробничого процесу, які потребують певних витрат коштів. Поряд з цим у багатьох виробництвах використовуються природні процеси, які здійснюються під впливом сил природи (біологічні, хімічні процеси у аграрних та аграрно-промислових виробництвах, сушіння, остуджування деталей після термічної обробки тощо). Природні процеси потребують витрат часу, а витрат ресурсів — тільки у випадку їх штучної інтенсифікації.
Головною складовою виробничого процесу є технологічний процес — сукупність дій по зміні та значенню стану предмета праці. На підприємствах здійснюються різноманітні виробничі процеси. Їх поділяють передусім за такими ознаками: призначення, перебіг у часі, рівень автоматизації.
За призначенням виробничі процеси поділяються на основні, допоміжні та обслуговуючі. Основні Процеси — це процеси безпосереднього виготовлення основної продукції )иемства, яка визначає його виробничий профіль, алізацію і поступає на ринок як товар для продажу. )вні процеси у ряді виробництв поділяються на стадії: івельну, обробну, випускну (складальну). Разом вони яоють основне виробництво. До допоміжних жать процеси виготовлення продукції, яка ристовується на самому підприємстві для забезпечення вільного протікання основних процесів. допоміжні процеси групуються за їх призначенням, утворюючи такі .опоміжні виробництва, як ремонтне, інструментальне, нергетичне та ін. Обслуговуючі процеси забезпечують 'ормальні умови здійснення основних і допоміжних роцесів. До них належать складські, транспортні процеси.
За перебігом у часі виробничі процеси поділяють на дискретні (перервні) та безперервні. Дискретним Процесам притаманна циклічність, пов'язана з виготовленням виробів певної форми, які обчислюються в штуках (машини, прилади, одяг-тощо). Безперервні - продуктивність одного робочого місця, кількість робочих місць.
1.12 Принципи спецiалiзацiї окремих частин виробничого процесу
Основними обов'язковими принципами організації виробничого процесу є:
Спеціалізація означає обмеження різноманітності елементів виробничого процесу, передусім зменшення номенклатури продукції, яка виготовляється на кожній дільниці підприємства, а також різновидів виробничих операцій, що виконуються на робочих місцях.
Збільшуючи однорідність виробництва, спеціалізація спрощує його організацію, створює передумови до його автоматизації, внаслідок чого поліпшується використання ресурсів, підвищується якість продукції, зменьшується ії собівартість. Рівень внутрішньозаводської спеціалізації істотно залежить від конструктивної, технологічної та організаційної уніфікації. Уніфікація – це зведення продукції, методів ії виробництва, або їхніх елементів до єдиних форм, розмірів, структури, складу. Уніфікація дає змогу зменшити номенклатуру деталей і вузлів, розумно обмежити різноманітність методів виробництва, типи й марки устаткування, маршрути виготовлення деталей тощо. Спеціалізація буває 2 видів:
обмеження різноманітності технологічних функцій, що виконуються робочими комплексами, — при технологічній спеціалізації
і обмеження різноманітності робочих комплексів, що оброблюють предметів праці — при наочній або подетальній спеціалізації.
Рівень спеціалізації вимірюється коефіцієнтом закріплення операцій, який визначає кількість деталей операцій, що обробляються на робочому місці за певний проміжок часу.