1.7 Права та обов"язки пiдприємств рiзних органiзацiйно-правових форм.

Виробниче підприємство є основною ланкою народного господарства, тому що на підприємствах виробляються продукти, товари, послуги, що і створює національні багатства країни.

Діяльність усіх підприємств організовано на державному рівні. У 1993 р. було прийнято закон «Про підприємство», який у 1999 р. увійшов у Господарський кодекс. Згідно з цим положенням промислове підприємство є системою, яка має організаційно-економічну та техніко-технологічну і структурну єдність. Як правило, територіально відокремлена, працює на основі госпрозрахунку та самостійного балансу і має права юридичної особи, незалежно від форм власності.

Тобто підприємство самостійно визначає вид діяльності, розраховує фінансування і несе обов’язки за своїми зобов’язаннями. Підприємство має права юридичної особи, заключає угоди (включаючи трудові) і несе відповідальність за виконання цих угод, саме набирає робочу силу і планує свою діяльність. Вид діяльності, спосіб діяльності, структура підприємства відображається в статуті підприємства, який приймають самі підприємства, але затверджується він вищими органами (адміністрацією).

Щоб реалізувати свою діяльність, підприємство має знайти певні фонди. Залежно від величини фонду виділяють підприємства з обмеженою та повною відповідальністю.

1.8 Порядок органiзацii та функцiювання пiдприємств рiзних органiзацiйно-правових форм.

Відповідно до Господарського кодексу України у нашій країні можуть діяти підприємства таких видів:

•  приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

•  підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

•  державне підприємство, що діє на основі державної власності;

•  підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

Державне підприємство ґрунтується на державній власності і поділяється на державне унітарне або комерційне підприємство. Воно як майновий комплекс є об'єктом права державної власності. Підприємству це майно належить на праві повного господарського ведення. Державні підприємства керуються спеціальними правилами, що визначають створення їх майна при установі, цілі й предмет діяльності (статути затверджують і контролюють уповноважені органи), керування майном, розподіл прибутку тощо.

Колективне підприємство ґрунтується на одному або декількох видах колективної власності. Воно належить колективові співвласників (засновників, учасників), що діють як один суб'єкт права колективної власності. Правосуб'єктність власника реалізується через юридичну особу — підприємство, що володіє, користується і розпоряджається майном відповідно до свого статуту. Право колективної власності здійснюють його органи управління, де вищим органом управління є загальні збори і правління.

Приватне підприємство — засноване на приватній власності однією або кількома фізичними особами. Власність і керування майном не відокремлюються. Є три види: індивідуальне (підприємство однієї особи); сімейне; приватне підприємство з правом наймання робочої сили. Якщо приватне підприємство має не одного, а декількох власників, його майно є спільною власністю.

Кожне підприємство для вирішення завдань, пов'язаних із виробництвом та реалізацією товарів і наданням послуг, повинне мати робочу силу. Зайняті суспільною працею на підприємстві працівники, інженери і службовці утворюють трудові колективи цих підприємств.

Спільне підприємство засноване на базі об'єднання майна різних форм власності. Спільні підприємства, як правило, мають форму господарських товариств, тобто є суб'єктами права колективної власності. Засновниками спільних підприємств можуть бути юридичні особи, громадяни України й інших держав.

Підприємство з іноземними інвестиціями — це підприємство будь-якої форми власності, іноземна інвестиція в статутному фонді якого складає не менше 10 відсотків.

Іноземне підприємство — це підприємство із місцезнаходженням в Україні, створене згідно з законодавством іноземної держави, майно якого є власністю іноземних громадян, юридичних осіб або держави. Порядок створення і внутрішньої діяльності регулюється законодавством країни, якій воно належить, а умови реєстрації та діяльності іноземного підприємства в Україні регулюються українським законодавством.

Відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників воно може бути віднесене до категорії малих, та інших (середніх, великих) підприємств. Малі підприємства відокремлені в самостійну категорію з метою розвитку малого бізнесу шляхом надання їм певних пільг, переваг тощо. Особливості їх створення і діяльності встановлюються як загальним законодавством України про підприємства цієї категорії.