4.Основнi складовi дiяльностi пiдприємця.

У якості складових діяльності підприємця, як суб'єкта соціальної дії, можна виділити наступні: мотив; мета; планування діяльності; переробка поточної інформації; опрацювання оперативного образу (концептуальної моделі); ухвалення рішення; дії; перевірка результатів; корекція дій.

Мотивом підприємницької діяльності є матеріальний інтерес, виражений у формі підприємницького доходу.

Мета функціонування підприємства - задоволення суспільних потреб і одержання прибутку

Планування діяльності – розробка необхідної програми для досягнення мети, встановлення необхідних ресурсів та умов здійснення цієї програми.

Ухвалення рішення - вибір однієї з альтернатив.

Корекція дій – виправлення відхилень від заданого режиму в процесі роботи.

Опрацювання концептуальної моделі – переробка моделі абстрактного, описового типу, у якій відбиті парадигма і визначені представлення дослідника про сутність форми, змісту і, зокрема, процесів функціонування досліджуваного об'єкта, у границях, обумовлених поставленими цілями.

Опрацювання оперативного образу – дослідження образної інфор­маціі про об'єкт, яка відображена у свідомості й активно взаємодіє із сигнальною інформацією, тобто з тією, яка надходить іззовні під час діяльності.

4.5. Зміст та структура бізнес-плану

Бізнес-план це документ, що описує всі головні аспекти діяльності майбутнього підприємства, аналізує проблеми з якими воно може зіткнутися, а також визначає способи розв‘язання цих проблем. Включає також розроблення метиі та завдань, що ставляться перед підприємцем на найближчу і майбутню перспективу.

Бізнес-план дозволяє:

• управляти власною підприємницькою діяльністю, а не просто реагувати на події; • обгрунтувати вигідність запропонованого проекту; • залучити важливих партнерів; • привернути увагу інвесторів привабливими можливостями розвитку виробництва або послуг та залучити їхні гроші; • як реальна та послідовна програма - ефективно здійснювати намічене.

Якоїсь чітко визначеної структури бізнес-плану не існує. Бізнес-плани різних підприємств відрізнятимуться за деталями.

Для виробничих підприємств – велике значення мають технологія виробництва, сумісність обладнання, інвестиції, планування виробництва

Для торгівельних підприємств – місцерозташування та якість приміщень, постачання та доставка товару.

Для фірми з надання послуг – потреба в персоналі з певною кваліфікацією, засобах зв‘язку, доставці.

Головні розділи бізнес-плану:

• характеристика організаційно-правової форми підприємства; • фінансові витрати на створення підприємства; • опис товару(продукції, послуг), його порівняльна характеристика; • план маркетингу (реклама, шляхи реалізації) • організаційний план (кадрове забезпечення); • фінансовий план.

4.6. Стратегія розвитку та управління бізнесом

Управління – це цілеспрямована дія на людей з метою отримання певного результату. Розробляючи комплексну програму дій по вирішенню пріоритетних для підприємства завдань, визначаючи його місію та головну мету, стратегія формулює цілі та способи досягнення цих завдань так, щоб вказати підприємству певний напрямок розвитку. За своїм змістом стратегія є довгостроковим плановим документом, результатом стратегічного планування.

Першим, найбільш суттєвим і визначальним рішенням за стратегічного планування є вибір цілей. Основну мету підприємства називають місією. Виходячи із загальної місії, підприємства формулюють решту його стратегічних цілей, які мають бути конкретними та вимірюваними, збалансованими, зорієнтованими в часі та досяжними, ресурсно-забезпеченими і такими, що підтримують одна одну.

Після визначення місії та цілей починається діагностичний етап стратегічного планування. Першим важливим кроком є вивчення зовнішнього середовища - це безперервний процес спостереження, вивчення та контролю дії зовнішніх щодо підприємства чинників із тим, щоб своєчасно та вичерпно визначити можливості й загрози для підприємства, тобто позитивну і негативну дію зовнішніх чинників - політичних, економічних, науково-технічних, соціальних, міжнародних тощо.

Методи вибору генеральної стратегії можна розділити на дві групи: перша - за монопрофільної діяльності або вузької номенклатури туристичних послуг, що пропонуються споживачам; друга - за диверсифікованого виробництва.