21. Процесуальнi теорiї мотивацiї та засоби їх реалізації

Процесуальні теорії мотивації: поведінка особистості є функцією сприйняття та очікувань, які пов’язані з ситуацією та можливими наслідками поведінки.

1) Теорія очікування (Віктор Врум) – складові: затрати труда-результати; результати-винагороди; валентність (як людина цінить винагороду).

Очікування – оцінка особистості ймовірності події.

Закон відповідності: працівники можуть досягти рівня результативності, необхідного для отримання цінної винагороди, якщо делегований їм рівень повноважень і професійні навички достатні для виконання поставленого завдання.

Засоби реалізації: менеджер має прищепити кожному працівникові стале переконання про те, що від його зусиль залежатимуть результати праці, що саме від останніх залежатиме обсяг винагороди, а також те, що отримані результати матимуть цінність і для самого працівника, і для організації.

2) Теорія справедливості (Адамс): люди суб’єктивно визначають співвідношення отриманої винагороди та затрачених зусиль, які спів ставляють з винагородами інших людей, що виконують аналогічну роботу.

Засоби реалізації: зробити доступною інформацію про те, хто, як, за що і скільки отримує винагороди. Особливо важливо мати зрозумілу всім систему оплати праці, точний перелік чинників, що визначають величину заробітної плати; Забезпечення однакової винагороди за однакову працю; запроваджувати моніторинг оцінки справедливості винагороди всіма працівниками організації.

3) Комплексна модель (Портер і Лоулер): розглядаються затрачені зусилля, результати, винагорода, сприйняття і задоволеність.

Засоби реалізації: результативний труд.

22. Контроль, його сутнiсть, основнi складовi

Контроль – засіб досягнення мети організації, за допомогою якого визначається ступінь задоволення мети і здійснюється корегування.

Можна виокремити три основні причини необхідності контролю:

- невизначеність майбутнього та неідеальні плани, які потрібно коригувати в процесі їх виконання;

- запобігання кризовим ситуаціям через своєчасне втручання у процес виконання планів;

- підтримка і розвиток успіху, що виявився у процесі виконання плану.

Составляющие контроля: параметры проверки, цели, объекты контроля, его виды и формы, методы, сроки исполнения, ответственные, итоги.

Існує три основні складові контролю:

- встановлення стандартів (планових показників, нормативів тощо);

- вимірювання виконання плану чи завдання (масштаб вимірювання, порівняння стандарту і фактичних показників);

- коригування плану або завдання (невтручання в процес виконання плану чи завдання, усунення причин відхилень, зміна стандартів).

23. Рiзновиди та етапи контролю

Види контролю за часом:

1) попередній – виконується на першому етапі, коли контролюється якість вхідних ресурсів (сировина, люди, фінанси, інформація, ноу-хау, ситуації, моделі) та оцінюється можливості організацій;

2) поточний – виконується на стадії виконання операції, є знаряддям для поліпшення стану функціонування системи;

3) заключний – дозволяє оцінити ступінь досягнення мети.

Контроль: суцільний, вибірковий, періодичний.

Етапи контролю:

1) розробка вимог або стандартів (документів, процес у відношенні до якого підлягає виміру). Вимога до стандартів – мета повинна мати кількісну характеристику;

2) вимір, який має проблеми:

- визначення, що ми вимірюємо;

- треба дотримуватись конфігуратора (умови виміру);

- якщо витрати на забезпечення вигоди менше, чим на контроль, то контроль проводити недоцільно.

3) вияснення, чи досягнута мета. Якщо ні – встановлюємо причини, що дозволяють досягти мету. Якщо досягти мету неможливо – змінюємо мету і враховуємо на майбутнє.