3.15 Централiзована структура управлiння органiзацiєю.

Централізована форма передбачає управління господарською діяльністю підприємств з одного центру, жорстку регламентацію і координацію їх діяльності, повну відсутність господарської самостійності. Така форма використовується звичайно невеликими компаніями, технологічно пов'язаними, які функціонують переважно у видобувних галузях і орієнтуються на національний ринок. Керівництво такою фірмою здійснюють президент компанії, два віце-президенти, один із яких відає виробництвом, інший - збутом товарів. Вирішення інших питань передається звичайно спеціалізованим фірмам. Якщо фірма велика, то в її складі кілька віце-президентів, їм підпорядковано багато відділів, якими керують управляючі. Іноді при великій фірмі створюється комітет управляючих або рада з координації і вироблення загальної політики.

3.16. Децентралiзована структура управлiння органiзацiєю

Децентралізована форма управління припускає створення усередині фірми виробничих відділень, що користуються повною господарською самостійністю, тобто наділених широкими повноваженнями як у сфері виробництва, так і у сфері збуту і несучих відповідальність за отримання прибутків.

За вищою адміністрацією фірми зберігаються функції контролю за оперативною діяльністю відділень, координація їх роботи і визначення основних напрямів для забезпечення ефективності і прибутковості діяльності компанії, а також здійснення перспективного планування. Кожне виробниче відділення самостійно фінансує свою діяльність, вступає на комерційній основі в партнерські відносини з будь-якими третіми сторонами. Ступінь децентралізації управління визначається ступенем надання повноважень або прав ухвалення самостійних рішень керівникам відділеннями. Перехід до децентралізованої форми управління здійснюється перш за все крупними фірмами, що налічують значне число виробничих підприємств, випускаючими широку номенклатуру товарів, працюючими на обширні ринки збуту і мають безпосередні зв'язки з кінцевими споживачами їх продукції.

17. Мотивацiї, їх призначення, обгрунтування необхiдностi

Мотивація– процес спонукання себе та інших до діяльності для досягнення поставленої мети.

Призначення: мотивація грає найважливішу роль в структурі організації. Вона охоплює всі сфери організаційних взаємодій, її можна представити у вигляді кровоносної системи організації, яку дозволять всій решті органів нормально функціонувати, знімаючи суперечність між суспільними і індивідуальними потребами. Для забезпечення ефективного функціонування організації кожний керівник покликаний побудувати свою власну концепцію мотиваційного менеджменту, що спирається на відмінне знання мотивів поведінки і діяльності людини.

Аргументування необхідності:

- В умовах слабої інформованості люди схильні створювати свою картину миру в компанії. Це приводить до чуток, паніки, дезорганізації аж до повної зупинки продуктивної роботи.

- Люди чекають позитивного підкріплення своїх зусиль. Відсутність такого підкріплення у вигляді схвалення, визнання з боку компанії дає однозначний ефект падіння мотивації.

- Рутинна робота без складних, розвиваючих завдань приводить до професійної деградації. Компанія втратить співробітника у будь-якому випадку. Питання часу.

- Командна робота реалізує природну потребу людей в спілкуванні. Її відсутність приводить до постійного стресу, пошуку можливостей спілкування на стороні, відволіканню від роботи.

- Відсутність можливості кар'єрного зростання приводить до вимивання найціннішої, прагнучої частини персоналу.