- •0.1 Необхiднiсть вивчення основ органiзацiї виробничого процесу вiдповiдно до фаху спецiалiста
- •0.2 Чим викликана необхiднiсть управлiння органiзацiями.
- •0.3 Особливостi дiяльностii управлiння процесом виробництва та реалiзацii продукцiї в сучасних умовах господарювання.
- •0.4 Значення, змiст та структура даного курсу, його основнi складовi.
- •1.1 Товарне виробництво-основа розвитку економiки
- •1.2 Пiдприємство-первинна ланка промисловостi.
- •1.3 Основнi принципи органiзацii пiдприємства.
- •1.4 Закон Украiни про пiдприємство .
- •1.5 Закон Украiни про пiдприємництво.
- •1.6 Форми органiзацii виробництв,перспективи iх розвитку.
- •1.7 Права та обов"язки пiдприємств рiзних органiзацiйно-правових форм.
- •1.8 Порядок органiзацii та функцiювання пiдприємств рiзних органiзацiйно-правових форм.
- •1.9 Що таке виробничий процес.
- •1.10 Рiзновиди виробничих процесiв.
- •1.11 Структура виробничого процесу.
- •1.12 Принципи спецiалiзацiї окремих частин виробничого процесу
- •1.13 Типи виробництва
- •1.18 Вдосконалення виробничої структури має такі шляхи:
- •1.24 Аналіз показників ефективності різних організац форм.
- •1.25 Недоліки та переваги різних форм вир-цтва
- •2.1 Поняття організації
- •2.2 Менеджери,їх роль в успішному управлінні
- •2.3 Рівні управління
- •2.4.Змiст та складовi успiшного управлiння, основнi пiдходи: узагальнення, ситуацiйний, iнтегрований пiдхiд, критичний.
- •2.5.Органiзацiя (пiдприємство) як система.
- •2.6.Обєкт управлiння в органiзацiї.
- •2.7.Внутрiшнє середовище, його структура та характеристики.
- •2.8.Зовнiшнє середовище, його структура та характеристики.
- •2.9.Комунiкацiї, їх рiзновиди.
- •2.10.Вплив комунiкацiй на прийняття рiшень.
- •2.11.Моделi обгрунтування I прийняття управлiнських рiшень.
- •2.12.Типи моделей систем, процес їх побудови.
- •2.13.Головнi рiзновиди моделей науки управлiння .
- •2.14.Платiжна матриця, як метод прийняття управлiнських рiшень.
- •2.15.Дерево рiшень, як метод прийняття управлiнських рiшень.
- •2.16.Застосування методiв прогнозування для прийняття управлiнських рiшень.
- •3.1.Функцiї управлiння
- •3.2 Сутнiсть, функцiї та вигоди стратегiчного планування
- •3.3 Сутнiсть, функцiї та вигоди стратегiчного планування
- •3.4 Цiлi органiзацiї та фактори, якi їх визначають
- •3.5 Сутнiсть та змiст управлiнського обстеження.
- •3.6 Вибiр альтернатив та обгрунтування стратегiї.
- •3.7 Основнi пiдходи та складовi реалiзацiї стратегiчного плану.
- •3.8 Бюджет,як засiб управлiння реалiзацiєю стратегiї.
- •3.9 Управлiння по цiлям, як засiб управлiння реалiзацiєю стратегiї.
- •3.10 Принцип єдиноначалля.
- •3.11 Бюрократична структура управлiння органiзацiєю.
- •3.12 Функцiональна структура управлiння органiзацiєю.
- •3.13 Продуктова структура управлiння органiзацiєю.
- •3.14 Адаптивна структура управлiння органiзацiєю.
- •3.15 Централiзована структура управлiння органiзацiєю.
- •3.16. Децентралiзована структура управлiння органiзацiєю
- •17. Мотивацiї, їх призначення, обгрунтування необхiдностi
- •18. Потреби I мотивацiї
- •19. Види потреб та їх взаємозв"язок
- •20. Змiстовнi теорiї мотивацiї та засоби їх реалізації
- •21. Процесуальнi теорiї мотивацiї та засоби їх реалізації
- •22. Контроль, його сутнiсть, основнi складовi
- •23. Рiзновиди та етапи контролю
- •24. Стандарти та їх роль в контролi
- •25. Автоматизованi системи контролю
- •Тема 4. Забезпечення ефективної дiяльностi пiдприємств.
- •1.Сенс ефективної дiяльностi.
- •2.Особливiсть пiдприємницької дiяльностi.
- •3.Полiтика I практика пiдприємницької дiяльностi.
- •4.Основнi складовi дiяльностi пiдприємця.
- •4.5. Зміст та структура бізнес-плану
- •4.6. Стратегія розвитку та управління бізнесом
- •4.7. Народногосподарський економічний ефект
- •4.8. Річний економічний ефект
- •4.9. Розрахунок економічного ефекту по питомому приведеному доходу
- •4.10. Основні показники економічної ефективності
- •4.11. Поняття інвестиційного проекту та методика його обґрунтування
- •6.1. Зміст підприємницького управління
- •6.2. Управління трудовими ресурсами – важливий аспект бізнесу
- •6.3. Динаміка групових взаємовідносин в організації
- •6.4. Суть групової динаміки
- •6.5. Поняття формальних і неформальних малих груп
- •6.6. Основні характеристики неформальних малих груп
- •6.7. Фактори, які впливають на ефективність роботи групи
- •6.9 Влада та вплив і їх значення в управлінні
- •6.10 Форми і методи влади та впливу
- •6.11 Стиль управління. Основні теорії лідерства
- •6.13 Типи конфліктів та їх причина
- •6.14 Управління конфліктною ситуацією
- •6.15 Стреси. Їх причини. Методи захисту від стресу.
- •6.16 Організація управління по кінцевим результатам
- •6.17 Поняття «результат». Особливості управління по результатам.
- •6.18 Особливості організації при управлінні по результатах.
- •Функции рекламы
2.1 Поняття організації
Організація(формальна) - це група людей, діяльність яких свідомо координують для досягнення спільної мети.
Організація можлива за таких умов:
1) є принаймні дві людини, які вважають себе членом організації;
2) є хоч би одна мета (тобто результат, якого треба досягти), яка сприймається як загальна мета для всіх членів групи;
3) члени групи спеціально працюють разом, щоб досягти означеної для всіх мети.
(неформальна) -групи, що виникають спонтанно, але в яких люди взаємодіють досить регулярно. Неформальні організації існують у всіх формальних, за винятком дуже малих. І хоч вони не мають керівників, проте відіграють дуже значну роль у житті формальних організацій.
2.2 Менеджери,їх роль в успішному управлінні
Керування людьми, здійснюване менеджером, ґрунтується на ряді принципів:
-підтримка в підлеглих почуття самоповаги. Спочатку потрібно похвалити підлеглого і тільки потім — давати вказівки щодо поліпшення роботи;
-увага проблемам, а не особистостям;
-активне використання методів підкріплення позитивних реакцій на бажані дії чи негативних — на небажані. На зміну поведінки людей реагувати потрібно відразу ж, тому що відстрочена реакція викликає зайву плутанину;
-висування ясних вимог, підтримка постійного контакту з людьми, міцних зворотних зв’язків.
Ґрунтуючись на цих принципах, менеджер повинний домагатися від підлеглих бажаних результатів:
-наводити на думки тих, хто бідує лише в підказці;
-давати поради тим, хто має потребу в тому, щоб їх постійно наставляли, консультували, спонукали до дій;
-давати прямі вказівки, нагадувати про необхідність діяти некмітливим;
-у категоричній формі наказувати, наполегливо вимагати виконання від тих, хто нехтує порадами, вказівками, рекомендаціями;
-звільняти, якщо немає іншого засобу змусити людей підкорятися, і, навпаки, заохочувати за сумлінне виконання усіх вказівок керівника.
Як і з ким працювати — багато в чому залежить від особливостей характеру людей, не тільки підлеглих, але і керівників. Цей момент менеджер обов'язково повинний враховувати.
Ефективний менеджер– це цілісна особистість, це певний образ з якого можна брати приклад. Він знає які цінності і мотиви лежать в основі поведінки його підопічних. Він допомагає і підтримує підлеглих у їхньому процесі само-актуалізації. Ефективний менеджер володіє секретом лідерства, він знає коли використовувати силу своєї харизми, коли потрібно бути командуючим, а коли другом. Він та ланка, яка генерує основні принципи корпоративної культури і допомагає її підтримувати. Він грає соло в своїй організації і надихає підлеглих на спільну композицію, яка буде оптимальною для сприйняття на даному сегменті ринку.
Головна мета- підрозділятися на окремі складові за часом і виконавцямибажан в кіл-сному вигляді. Тобто від кожного виконавця очікується досягнення мети і під час виконання контролюється.
2.3 Рівні управління
Ієрархія управлінських посад: найвищий рівень управління — інституційний (директор та його заступники; президент і віце-президенти та ін.); середній рівень управління — управлінський (начальник відділу, декан та ін.); найнижчий рівень управління — технічний (начальник дільниці, старший майстер тощо).
Вищий організаційний рівень - керівництво вищої ланки, яке Навіть у самих великих організаціях це усього декілька людей. Керівники вищої ланки відповідають за прийняття найважливіших рішень для організації чи для основної її частини.
Робота молодших начальників координується і контролюється керівниками середньої ланки. У великій організації може бути поділ даної групи на два рівні - верхній і нижній рівні середньої ланки. Керівники середньої ланки очолюють великий підрозділ чи відділ, вони є буфером між керівниками вищої і низової ланки.
Молодші начальники, яких також називають керівниками першої (низової) ланки чи операційними керівниками - це організаційний рівень, що знаходиться безпосередньо над іншими працівниками. Молодші начальники в основному здійснюють контроль за виконанням виробничих завдань для безупинного забезпечення безпосередньою інформацією про правильність виконання цих завдань. Керівники цієї ланки часто відповідають за безпосереднє використання виділених їм ресурсів, таких як сировина й устаткування. Це начальники відділів, їхні зами, завідувачі секторами.