Тренінгові методи виявлення й розвитку обдарованості

Головна відмінність трепіпгових методів від інших повуязана з тим, що з їхньою допомогою увага пере­ключається з аналізу досягнутих ре-

308 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 309

зультатів на вивчення способів здійснення діяльності. При цьому вияв­ляється, що способи виконання одного й того ж завдання можуть бути різними.

Дослідження цих методів особливо є доречним для:

• виявлення прихованих здібностей обдарованих дітей та їхнього розвитку;

• подолання дисипхронії, а також емоційних, міжособистіспих та інших психологічних баруєрів, що утруднюють розвиток обдарованих дітей;

• розвитку різних видів обдарованості;

• професійної й особливо особистісної підготовки педагогів і пси­ хологів, які працюють з обдарованими дітьми.

Широко використовується соціальним педагогом метод розвиваючо­го дискомфорту. Суттю цього методу є не усунення негативних ситуацій, не їх зневага, а формування у дітей павичок їхнього активного подолан­ня. При цьому використовуються як ті, що природно виникають, так і створені штучно несприятливі ситуації (перш за все, на групових та індивідуальних заняттях з психологом і тією чи іншою мірою на навчаль­них заняттях).

За своєю суттю даний метод передбачає такі основні моменти, які в ряді випадків є й етанами індивідуальної або групової роботи з учнем:

^ вироблення "почуття реальності";

■^ створення психологічної готовності до подолання негативних і навіть кризових ситуацій при загальному зниженні сенситивності до та­ких ситуацій;

■^ набуття павичок ефективного реагування па ситуації дискомфорту;

^ розвиток закріплення потреби й здатності до вияву ініціативи, прийняття відповідальності за свою діяльність (внутрішній локус конт­роль);

■^ формування особливого особистішого "сценарію переможця", що передбачає спрямованість на самоактулізацію в реальних умовах соціуму.

Арттерапія в роботі з

Обдарованими дітьми

Як метод діагностики

Обдарованості

Для діагностики обдарованості поряд з тестами необхідні й інші методи, які дають найбільш повне, цілісне уявлення про особистість дитини. У цьому плані однією з найбільш ефективних методик, як по-

казали результати проведеного нами дослідження, є арттерапія, тобто лікування мистецтвом. Первісно названий психотерапевтичний напрямок сформувався як лікувальний. Однак, величезні виховні, діагностичні, корекційпі можливості арттерапії є достатньою основою для використан­ня її в педагогічній практиці з метою організації художньої діяльності дітей і при цьому для вирішення різноманітних педагогічних завдань. Терапія мистецтвом дозволяє соціальному педагогу не лише коректно здійснити діагностику особливостей особистісного розвитку кожної ди­тини, але й побудувати доброзичливі стосунки між дітьми в соціумі. Це досить важливим аспектом для обдарованих дітей через їхнє особливе ставлення до оточення.

Помічено, що навіть при благополуччі більшість із них виявляють високий рівень тривожності через прагненням відповідати сподіванням дорослих. При підвищеній самооцінці такі діти беруться за непосильні проблеми, претендують па роль лідера в навчальному колективі, орієнто­вані лише на успіх. Для всіх дітей створюються ситуації успіху. У підсум­ку, кожен може відчутії свою неповторність, неординарпість.

Запропонований варіант оргтехніки можна розглядати як експресив­ну проективну арттерапію.

Більшість спеціалістів відносять проективні тести до цінних методів досліджень особистості, які дозволяють скласти найбільш повну уяву про психологічні особливості людини, побачити її особистішу своєрідність, стилі спілкування, поведінки.

У науковій літературі є дані, що арттерапія заснована на художньо-прикладпій діяльності кожного учасника групи. Це малювання, ліплення, виготовлення мозаїки, різноманітних поробок із різних матеріалів, різан­ня по дереву, випалювання й т.іп. Причому, значення мають не художні особливості дитини, а сам процес творчості, внутрішній світ особистості, його почуття, переживання.

Наведемо приклад однієї з арттераневтичних технік, які особливо цікаві в роботі з обдарованими дітьми.

Основна ідея — виготовлення й маніпулювання "нальчиковими ляль­ками". Школярам пропонується на невеликому аркуші паперу прямокут­ної форми намалювати ляльку, а потім склеїти папір у вигляді циліндра. Саморобна лялька, одягнута на палець, допомагає дитині розповісти будь-яку історію, використовуючи при цьому художні образи й власну уяву, і ніби від першої особи повідомити про свої проблеми й пережи­вання. У даному випадку паперова лялька є своєрідним продовженням

310 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 311

руки, від чого активізується психологічний механізм проекції. Таким чином, учителю неважко зрозуміти цінності й інтереси кожіїогї дитини ЇЇ почуття, побачити здатність до творчості, фантазуванню й т.ін.

Слід звернути увагу на обраний дитиною образ ляльки, переважання кольору, особливості зображення обличчя, розміри, зміст оповіді та тощо. Для експрес-діагностики емоційного етапу дитини памп розроблений спрощений варіант заняття па основі тесту Люшера. Ляльки виробляють­ся з клаптика однотонної тканини у формі трикутника (у вигляді косин­ки) й закріплюються на пальці за допомогою гумового кільця. У даному випадку діагностичне значення має обраний дитиною колір тканини, а також особливості фактури. Помічено, що потреба в дотику до гладень­кої або, навпаки, ворсистої поверхні залежить від емоцій, які домінують "тут і зараз". Обличчя ляльки, намальоване па папері, також може "по­відомити" вчителю важливу інформацію про особистість "малювальни­ка". При цьому художні здібності дитини не мають особливого значення. Лялька "портретує" індивідуальність, відбиває такий внутрішній світ дитини, який вона, як правило, не в змозі виразити прямо, а часом і не усвідомлює. В арттерапії "пальцева" гра не самоціль, а лише засіб для демонстрації власної вигаданої історії.

Як відомо, діти бачать світ двояко: від дорослих вони засвоюють раціональну уяву про нього, але в глибині душі вважають світ казковим і таємничим. Сприймаючи казку як реальність, а ЇЇ персонажів насправді існуючими й живими, вони бояться відкрито признатися в цьому дорос­лим. На арттераиевтичних заняттях цей бару єр легко переборюється че­рез опосередковану оповідь від особи саморобної ляльки. Так, паперо­вий робот па пальчику хлопчика-шестиліткн "розповідав", що точно знає (сам бачив): немає в колонці музикального центру ніяких чоловічків, які співають і говорять. Там всього лише динаміки. "А де ж чоловіч­ки?" — із цікавістю запитала дівчинка. "Чоловічки у проводах!" — впевнено, з виглядом знавця повідомила обдарована дитина.

На відміну від проективного малюнка в процесі арттерапії з паперо­вими й тканиповими самородними ляльками у дітей відбувається "ввімкнен­ня" усіх сенсорних систем: візуальної, аудиальпої, кінестетичної.

Для полегшення вербалізації внутрішнього стану дитини можна ви­користати прийом "Була(в) собі дівчинка (хлопчик), схожа (-ий) па мене, яка (який) хотіла (-в-) розповісти, що ...". Так можна починати заняття після того, як ляльки зроблені й усі діти сіли на стільці, роз­ставлені колом.

У кожної ляльки своя історія, яка допоможе педагогу побудувати емпатичпу взаємодію як із обдарованими, так і зі "звичайними" поки що дітьми.

Не є таємницею, що педагог може не бачити обдарованості дитини в тій чи іншій діяльності просто тому, що не були створені необхідні умови для вияву й розвитку цієї якості особистості.

Арттерапія — цікава й доступна для соціальних педагогів проектив­на методика, що дозволяє їм, без допомоги психолога, одержати уні­кальні й достовірні дані про кожну учня дитину, її взаємини з однолітка­ми, батьками, дорослими. На заняттях легко встановлюється доброзич­лива, довірлива атмосфера, що позитивно впливає ії на процес діагности­ки. При цьому також вирішуються виховні, корекційні, терапевтичні завдання, не лише виявляється, але й розвивається творча обдарованість дітей.

Проблема діагностики дитячої обдарованості для соціальних педа­гогів є складною у зв'язку недостатністю розроблених методик для них.

Методики діагностики обдарованості для психологів.

Серед найбільш відомих в міжнародній практиці стандартних інте­лектуальних тестів можна відзначити такі:

^ Школа інтелекту Степфорд-Біпе. Розроблена для тестування дітей, починаючи з двохрічпого віку, спрямована па те, щоб одержати єдиний показник, що характеризує загальний інтелектуальний розвиток іпдиві-дума.

■^ Векслерівська шкала інтелекту. Вміщує вербальні й невербальш субтести (вербальну шкалу й шкалу дії).

^ Інтелектуальний тест Слоссопа на основі даних про словниковий запас, вербальних і математичних суджень, иамуяті.

^ Кауфмапівська оціночна батарея тестів дає дві глобальні оцінки — розумових процесів і досягнень.

^ Шкала дитячих здібностей Маккарті дає узагальнену оцінку (за­гальний когнітивпий індекс) і нуять субоціпок (для вербальних, перцеп-тивиих, вичислювальних і моторних здібностей, а також иамуяті).

^ Тести креативності Е.Л.Торреиса.

Методика діагностики для педагогів і батьків якісно відрізняєть­ся від методик для психологів, але у вітчизняній психолого-пєдагогічшй науці воші розробляються мало. В основному вони користуються мето­диками, розробленими для практичних психологів. Оцінка за інтелекту-