Системна робота з орієнтацією на родину

Соціально-иєдагогічна робота із сім'єю припускає співробітництво з усіма членами родини. При цьому використовуються методи сімейно-тераиевтичного мислення і поводжен­ня, що співвідносяться із ситуацією у конк­ретній проблемній сім'ї. Робота проводиться за двома напрямками: ^ рішення проблем па соціально-екопомічпому рівні; •/ рішенням проблем на рівні відносин. Це є методами соціальної роботи і сімейної психології. Першочергова увага приділяється проблемам, від яких сім'я страж­дає найбільшою мірою або які вважає головними найближче оточення сім'ї. Причому важливим є усвідомлення цих проблем членами сім'ї.

Як одна з ефективних форм сімейної терапії часто застосовується метод "сімейних конференцій". Сутність його полягає у4 спільному об­говоренні сімейних ситуацій і проблем. Результатом чого є відновлення

контактів між членами сім'ї, виявлення і нівелювання неконструктивних стереотипів поводження, заміна їх конструктивними і функціональними. Відносини членів сім'ї із соціальним працівником повинні бути, з одного боку, досить довірливими, щоб можна було обговорювати про­блеми, у тому числі і делікатного характеру. З іншого — повинні бути досить діловими для того, щоб соціальний працівник завжди міг висло­вити свою думку, навіть якщо її пе розділяють члени сім'ї клієнта.

Індивідуальна та групова робота за конкретними випадками

Поряд із усіма соціальними й еко­номічними труднощами, властивими сім'ї, яку опікують, вона характери­зується ще й тим, що негативні взає­мини переживає досить часто, а в побудові гармонійних відносин має дуже малий досвід. Дії соціального працівника спрямовані на ініціювання практичних дій, бесід, у результаті яких у членів сім'ї здобувається досвід позитивних відносин, конструк­тивного вирішення кризових ситуацій.

Основні напрямки дій, що формують нові взаємини і навички, це планування витрат, ведення домашнього господарства, організація дозв­ілля, підтримка вирішення шкільних проблем і тлі. Головне, що повинно стати результатом такої роботи — це досвід позитивних відносин і по­чуття самоповаги. Саме самоповага є головним інструментом у соціальній

роботі із сім'єю.

Ситуація у кризовій сім'ї часто характеризується соціальною ізоля­цією і низькою самооцінкою. У ході групової роботи члени сім'ї здобу­вають досвід налагодження контактів і спілкування з іншими людьми. Таким чином, можна боротися із соціальною ізоляцією.

Ще один важливий елемент групової роботи полягає в тім, щоб виявити індивідуальні сильні сторони членів групи, підтримати їх і зро­бити очевидними для окремого члена групи і для групи в цілому.

У рамках співробітництва з місцевими державними органами можна проводити різні види групової роботи, наприклад, жіноче свято або ди­тячий день.

Крім того, до видів робіт, що виходять за межі сім'ї, відносяться також організація канікул, дозвілля і спільні заходи для всієї сім'ї. Спільно пережиті позитивні емоції зменшують почуття соціальної ізольо­ваності, властиве кризовій сім'ї, і позитивно впливають на формування почуття власної гідності.

Теоретичні основи соціальної роботи

285

284 Соціальна робота

Уцих акціях сім'ї мають можливість побачити соціальних праців­ників в інших умовах, наприклад, як керівників якої-небудь груші, що може внести свіжий струмінь у спільну роботу.

Важливим аспектом для сім'ї, якою опікуються, залишається ЇЇ інтег­рація у безпосереднє соціальне оточення, так що в рамках роботи з місцевими органами влади починається спроба залучення сімей у заходи, уже проведені місцевою владою, чи ж виявлення якихось нових можли­востей у співробітництві з іншими установами й організаціями.

Організація соціально-педагогічпої допомоги сім'ї

Розглянемо фази падання допомоги.

Співробітництво із сім'єю у рамках соціальпо-педагогічиої допомоги можна розділити па п'ять фаз, що переходять одна в одну й у залежності від особливостей сім'ї вимагають різної кількості часу.

1. Фаза встановлення контакту і знайомства.

На початковому етапі роботи із сім'єю важливим є знайомство сім'ї й соціальної^) працівника. У цей час з'ясовуються взаємні очікування і визначаються цілі роботи. Метою цієї фази є створення довірливих взає­мин із сім'єю, що складають основу для успішного співробітництва.

2. Фаза психо-соціальиої діагностики.

На етапі психо-социальпої діагностики вивчаються проблеми сім'ї, ресурси їхнього вирішення усередині сім'ї й у найближчому оточенні.

3. Фаза інтервенції.

Фаза інтервенції є головною робочою фазою надання допомоги. У цей час проводиться робота з досягнення мети щодо всієї сім'ї й окремих її членів. У ході роботи можуть коректуватися і мінятися не тільки погоджені спочатку методи, але і мета.

4. Фаза згортання роботи.

На цій фазі необхідно підготувати сім'ю до завершення падання допомоги. Якщо сімейна система є досить стабільною, то можна поступо­во скорочувати обсяг допомоги.

5. Фаза додаткового курирування.

У проблемних ситуаціях сім'я повинна мати можливість звернутися до соціальної служби і після надання соціально-педагогічпої допомоги. Крім того, члени сім'ї можуть у рамках додаткової допомоги брати участь у проведених групових заходах, в організації дозвілля і сімейних свят.

й індивідуальні можливості її членів. Якщо сім'я досягла запланованих цілей чи якщо подальша робота з нею безперспективна, ставиться питан­ня про завершення співробітництва.

Це принципова позиція для українських соціальних працівників: до­помога надається клієнту в тому випадку, якщо він усвідомлює її не­обхідність і робить усе, що потрібно від нього для досягнення резуль­татів. У іншому випадку робота з клієнтом ( чи індивідуумом, сім'єю)

припиняється.

Як правило, на соціальио-педагогічпу роботу з сім'єю приділяється

два-три роки.

Соціально-педагогічпа допомога сім'ям здійснюється головним чи­ном удома. Крім того, з педагогічної точки зору доцільним є необхідність переносити роботу з окремими членами сім'ї, субсистемами чи з усією сім'єю в офісні приміщення служби. Це дає можливість зробити зовнішні рамки роботи досить гнучкими.

Забезпечення якості послуг, що надаються

Для забезпечення якості соціальної допо­моги необхідне обговорення ходу і резуль­татів соціальної допомоги членами сім'ї й оці­нка роботи. Під час спільних обговорень із сім'єю перевіряються і встановлюються за­гальні і приватні цілі, а також необхідні кроки для їхнього досягнення.

Робота окремих фахівців із сім'ями вимагає регулярних обговорень у колективі з метою обміну професійними знаннями і безупинної су-первізії. Це дає можливість критично сприймати власну роботу, а також оцінювати процеси, що відбуваються у сім'ї.

Через складність соціальпо-педагогічної роботи із сім'ями і постійни­ми змінами умов роботи необхідно постійне підвищешія кваліфікації співро­бітників.

Забезпеченню якості роботи служать:

• складання планів роботи із сім'єю (планів допомоги) кожні півроку;

• регулярні поточні і підсумкові звіти;

• щоквартальні координаційні й оцінні бесіди з працівниками відділів у справах сім'ї і молоді.

Тимчасові і просторові рамки надання допомоги сім'ї

Соціальпо-педагогічпа допомога сім'ї планується як процес і орієн­тується на проблеми конкретної сім'ї

286 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи

287

6. Вулична соціальна робота

Однією з форм профілактики виходу дітей на вулицю є вулична соціальна робота. В Україні вона вже отримала досить широке поширен­ня, але не досить описана теоретично. Тому опис теорії і методики ви­робляється, в основному, за матеріалами німецьких партнерів, де так само описаний практичний досвід, напрацьований у ході реалізації проек­ту "Надання допомоги "дітям вулиці" і соціально пезахищепим дітям та підліткам".