Питання для самоперевірки

2. Розкрити законодавчу базу соціального захисту "Дітей вулиці"

3. Дати характеристику групи "дітей вулиці"

4. Розкрити причину появи такого соціального явища, як діти вулиці

5. Вчому полягають особливості технологій соціальної роботи з "дітьми

вулиці"

6. Чому наобхідно працювати з дітей, які пішли па вулицю

7. Назвати основні методи вуличної соціальної роботи

292 Соціальна робота

Глава 6.

ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

Реформи, що відбулися у вітчизняній системі освіти за останнє деся­тиліття, їх спрямованість па гуманістичні, особистіспо орієнтовані освітні технології змінили ставлення до учнів, які виявляють неординарні здібності. Зуявилися освітні заклади, навчальні й соціальні програми, громадські організації й фонди, що основною своєю метою вважають навчання й розвиток обдарованих дітей. Поступово в суспільній свідомості починає формуватися розуміння того, що перехід до віку иаукоемшіх технологій неможливий без збереження й примноження інтелектуального потенціалу країни з талановитими дітьми.

За умов реформування системи національної освіти, піднесення ролі творчої особистості в суспільстві значної актуальності набуває проблема розвитку обдарованих дітей. Перспективним вирішенням може стати орган­ізація такого педагогічного процесу, який започаткує методику пошуку й відбору обдарованих дітей та створить умови для розвитку їхніх при­родних творчих потенцій.

Зацікавленість суспільства цією проблемою досить широко відтворе­на у державній програмі "Обдаровані діти", у концепції становлення мережі середніх закладів освіти для розвитку творчої обдарованості (1996 р.), у комплексній програмі пошуку, навчання й виховання обда­рованих дітей та молоді "Творча обдарованість" (1991р.).

Побудова національної системи освіти в Україні, її докорінне рефор­мування зумовлені необхідністю відтворення та розвитку інтелектуаль­ного, духовного потенціалу народу, виходу вітчизняної науки, техніки й культури на світовий рівень. У звуязку з цим особливої актуальності набуває проблема пошуку, розвитку, навчання й виховання обдарованої особистості.

1 .Характеристика творчої обдарованості дитини

Філософські, методологічні й психологічні засади розвитку творчої обдарованості формуються па основі такої ієрархії понять:

— задатки — спадкові анатомо-фізіологічні особливості, які є ос­новою для розвитку здібностей;

293

Теоретичні основи соціальної роботи

— здібності — індивідуальні особливості, що за сприятливих умов дозволяють більш успішно оволодіти тією чи іншою діяльністю, розвуя-

зати конкретні завдання;

— обдарованість — специфічне поєднання здібностей високого рівня, а також інтересів і потреб особистості, яке дозволяє виконувати певну діяльність на якісно вищому рівні, що відрізняється від умовного "се­ реднього рівня";

— творчо-обдарована дитина — це особистість, яка має яскраво виражену спрямованість па здобуття наукових знань, генерування нових іде» при розвуязаппі павчальпо-творчих і дослідницьких завдань, знає історію й сьогоднішні тенденції розвитку предмета дослідження, володіє значним обсягом інформації, має критичне мислення, відчуття нового, високу допитливість, особистішу установку па сприйняття оригінального, незвичайного, вміє встановлювати причиново-наслідкові звуязки, робити висновки, аналізувати інформацію, будувати гіпотези, є чутливою до су­ перечностей, організована, наполеглива в досягненні мети, має інтуїцію, здатна до передбачення, фантазування, відкритого спілкування;

• творча обдарованість — це наявність індивідуального творчого, мотиваційного і соціального потенціалу, що дозволяє отримати високі результати в одній (або більше) із зазначених сфер: інтелектуальній, творчій, соціальній компетентності, художній, психологічній;

• талант — система якостей, особливостей, яка дозволить особис­ тості досягти визначних успіхів у здійсненні творчої діяльності оригі­ нальним способом;

У цілому ж обдарованість можна уявити як систему, яка вміщує такі

компоненти:

1. біофізіологічиі, анатомо-фізіологічні задатки;

2. сеисорно-перцептивні блоки, що характеризуються підвищеною

чутливістю;

3) інтелектуальні й розумові здібності, що дозволяють оцінювати

нові ситуації й вирішувати нові проблеми;

4) емоційпо-вольові структури, що передбачають тривалі домінантні орієнтації та їхня штучна підтримка;

5) високий рівень продукування нових образів, фантазія, уява тощо. Більшість дослідників дитячої обдарованості пропонують певну син­ тетичну структуру творчої обдарованості, вміщуючи в ній:

1. демчгуючу роль пізнавальної мотивації;

2. дослідницьку творчу активність, що виявляється в нових підходах до постановки й вирішення проблем;

294 Соціальна робота

3. можливості досягнення оригінальних рішень;

4. можливості прогнозування й передбачення;

5. здатність до створення ідеальних еталонів, що забезпечують ви­ сокі етичні, моральні й інтелектуальні оцінки.

Аналізуючи дитячу обдарованість, необхідно виділити такі компо­ненти особистіших якостей обдарованої дитини: 1 .Психофізіологічні:

— наявність природних задатків до активного й цілісного світосп­рийняття;

• обумовлені природою потреби до розумової праці;

• розвиненість форм буттєвого сприйняття;

• прагнення до власної емоціпої незалежності (емапенпації), усві­ домлення власної природпо-соціальпої цінності.

2.Інтелектуальні здібності:

• пізнавальний інтерес;

• інформаційна ерудиція;

• високий рівень інтелектуального розвитку;

• нестандартність мислення;

• здатність до абстрагування;

• діалектичне бачення.

3.Творчий (креатпвиий) потенціал:

• ініціативність;

• цілеспрямованість у виборі професійних видів діяльності;

• неордиііарпість підходів;

• інтенсивність розумової праці. 4.Світоглядні цінності:

• високий рівень свідомості й культури;

• іиіціативпо-активпа відповідальність;

• активність;

• високий рівень морально-естетичної рефлексії, самоаналізу й са­ моконтролю;

• розвинені якості (соціальні, державно-правові, економічні, пол­ ітичні, екологічні, громадянські, організаційні, гуманістичні, родинні, моральні, естетичні).

Основні функції обдарованості:

• максимальна пристосованість до світу;

• знаходження рішень у всіх випадках створення нових, непередба­ чених проблем, які вимагають саме творчого підходу.

Теоретичні основи соціальної роботи 295

Сьогодні більшість учених визнає, що рівень, якісна своєрідність іхарактер розвитку обдарованості — це завжди результат взаємодії спад­ковості (природних задатків) і соціального середовища, опосередковано­го діяльністю дитини.

У постановці й вирішенні проблеми "обдаровані діти" існують дві протилежні точки зору: "Усі діти обдаровані" іі "обдаровані діти" зуст­річаються досить нечасто". Указана альтернатива знімається в межах такої позиції: потенційна обдарованість відносно численних видів діяль­ності властива багатьом дітям, тоді як актуальну обдарованість демоист-' рує незначна частина дітей.

Оскільки обдарованість у дитячому віці можна розглядати в якості потенціалу психологічного розвитку відносно наступних етапів життєво­го шляху особистості, слід ураховувати складність самої проблеми "об­дарована дитина". Обдарованість конкретної дитини — значною мірою умовна характеристика. Найбільш значні здібності дитини не є прямим і достатнім показником досягнень у майбутньому. Не можна закривати очі па те, що ознаки обдарованості, які виявилися в шкільні роки, навіть за найбільш, здавалося б сприятливих умов, можуть або поступово, або досить швидко зникнути.

Врахувати такі обставини особливо важливо при організації практич­ної роботи з обдарованими дітьми. Не слід вживати словосполучення "обдарована дитина" в плані констатації (грубої фіксації) статусу даної дитини. Це повуязано з тим, що досить очевидним є психологічний дра­матизм ситуації, коли дитина, що звикла до того, що вона — "обдарова­на", па наступних етапах раптом обуєктнвио втрачає ознаки своєї обда­рованості.

Виходячи з цього, у практичній роботі з обдарованими дітьми замість поняття "обдарована дитина" молена вживати поняття "ознаки обдарова­ності" дитини (або поняття "дитина з ознаками обдарованості").

Ознаки обдарованості — це ті особливості обдарованої дитини, які проявляються в її реальній діяльності й можуть бути оцінені під час спостережень за її діями. Ознаки явної обдарованості зафіксовані у виз­наченні й змісті компонентів і повуязані з високим рівнем виконання діяльності. Разом з тим про обдарованість дитини доцільно судити в єдності категорій "хочу" й "можу", тобто ознаки обдарованості охоплю­ють два аспекти поведінки обдарованої дитини — інструментальний, що характеризує ставлення дитини до дійсності й до своєї діяльності, а також мотиваційний.

296 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 297

Ознаки обдарованості:

І. Інструментальний аспект поведінки обдарованої дитини може бути окреслений таким ознаками:

1. Наявність специфічних стратегій діяльності.

Способи діяльності обдарованої дитини забезпечують ЇЇ особливу, якісно своєрідну продуктивність. При цьому виділяють три основних рівні успішної діяльності, кожен з яких повуязаиий зі специфічною стра­тегією ЇЇ здійснення: а)швидке засвоєння діяльності й висока успішність її виконання; б) використання й винайдення нових способів діяльності в умовах пошуку рішень у заданій ситуації; в) постановка нових цілей діяльності за рахунок глибокого оволодіння предметом, що приведе до нового бачення ситуації й пояснює появу раптових ідей і рішень; г) багатство ідей, навіть фантастичних.

Для поведінки обдарованої дитини характерний останній рівень успі­шності: новаторство як вихід за межі вимог виконання завдання.

2. Формування якісно своєрідного стилю діяльності, що виражаєть­ ся в схильності "все робити по-своєму" й повуязаного з властивою обда­ рованій дитині самодостатністю системи саморегуляції. Індивідуалізація способів діяльності виражається в елементах унікальності її продукту.

3. Висока структурованість знань, уміння бачити предмет, що вив­ чається в системі, здатність бачити складне в простому, а в складному — просте.

4. Особливий тип освіченості може виявитися як у високій швид­ кості й легкості навчання, так і в повільному темпі навчання, але з наступним швидким застосуванням структури знань, уявлень, умінь.

5. Яскраво виражена працелюбність.

II. Мотиваційний аспект поведінки обдарованої дитини може бути охарактеризований такими ознаками:

1. Підвищена, вибіркова чутливість до певних сторін предметної діяль­ ності (знакам, звукам, кольору, технічним складникам і т.ін.) або до певних форм власної активності (фізичної, пізнавальної, художиьо-ви- разної), що супроводжується, як правило, переживаннями почуття задо­ волення.

2. Яскраво виражений інтерес до тих чи інших занять або сфер діяльності, надзвичайно високе захоплення будь-яким предметом, заг­ либлення в ту чи іншу справу.

Наявність такої інтенсивності у певному виді діяльності має своїм наслідком вражаючу наполегливість і працелюбство, підвищену пізиа-

вальну потребу, яка виявляється в ненаситній допитливості, а також готовності за власною ініціативою виходити за межі вихідних вимог

діяльності.

3. Переваги парадоксальної, суперечливої й невизначепої інформації, неприйняття стандартних, типових завдань і готових порад.

4. Висока критичність до результатів власної праці, схильність стави­ ти зверхважкі цілі, прагнення до досконалості.

Слід відзначити, що поведінка обдарованої дитини зовсім не обо-вуязково повинна відповідати одночасно усім вище перерахованим озна­кам. Тим більше, наявність лише однієї з цих ознак повинна привернути увагу вчителів, соціальних педагогів і мотивувати їх на ретельний і тривалий за часом аналіз кожного конкретного випадку.

Питання для саморевірки

1. Чому проблема обдарованості дітей стала особливо важливою в

останні роки?

2. Проаналізувати компоненти дитячої обдарованості.

3. Які компоненти особистіших якостей обдарованої дитини?

4. Проаналізувати змістовий аспект ознак обдарованості.

5. У чому суть підходів до проблеми обдарованості?

6. Наскільки правомірним є вживання поняття "обдарована дитина"? Чи не доцільніше називати талановитих дітей "навченими" дітьми?

2. Типологія обдарованості

Диференціація видів обдарованості визначається критерієм, покладе­ним в основу класифікації.

В обдарованості можна визначити як якісний, так і кількісний ас­пект. А наявність якісних характеристик обдарованості передбачає виді­лення різних якісно своєрідних її видів у звуязку з специфікою психіч­них можливостей людини й особливостями їхнього вияву в тих чи інших

видах діяльності.

Аналіз кількісних характеристик обдарованості дозволяє описати

ступінь виражепості психічних можливостей людини.

Серед критеріїв виділення видів обдарованості можна назвати такі: 1. Вид діяльності й сфери психіки, що її забезпечують.

298 Сощлііьна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 299

2. Міра сформовапості обдарованості.

3. Форма прояву.

4. Широта прояву в різноманітних видах діяльності.

5. Особливості вікового розвитку.

Види обдарованості й типологія обдарованих дітей.

З психологічної точки зору обдарованість, по-перше, є дуже склад­ним психічним утворенням, у якому нерозривно переплетені пізнавальні, емоційні, вольові, мотиваційні, психофізіологічні й інші сфери психіки. По-друге, обдарованість багатогранна, її прояви залежать від віку й характеризуються значною індивідуальністю, яка визначається виключ­но своєрідним поєднанням різних сфер психіки обдарованої людини. По-третє, для оцінки обдарованості використовуються різноманітні критерії.

Внаслідок цього обдарованість виділяється за:

^ широтою прояву — загальна або спеціальна;

•/ типом передбачуваної діяльності — інтелектуальна, академічна, творча, художня, психомоторна (спортивна), конструкторська, лідерська (організаторська) й та ін.;

^ інтенсивності вияву підвищеної готовності до навчання — обдаро­вані, високообдаровапі, виключно або особливо обдаровані (таланти й вундеркінди);

^ виду прояву — явний і прихований той, що не проявився;

^ темпу психічного розвитку — обдаровані з нормальним темпом вікового розвитку або ж із значним його випередженням;

^ вікові особливості прояву — стабільні або ті, що проходять (вікові);

^ особистіспим, тендерним (соціально-статевим) та іншими особли­востями.

Указаним видам обдарованості відповідає певна типологія обдарова­них дітей. Доцільно виділити дві такі групи: до однієї з них належать діти з гармонійним розвитком пізнавальних, емоційних, регуляторних, психомоторних, особистіших й інших сторін психіки; в іншу входять діти, психічний розвиток яких відрізняється нерівномірністю (дисипхро-нією) на рівні сформованості вказаних психічних процесів. Наприклад, дитина з високорозвипутим інтелектом може відрізняться емоційного нестійкістю, недорозвиненістю психомоторної сфери та ін. До другої групи частіше за все потрапляють високо або виключно обдаровані діти. Ця особливість їхнього розвитку багато в чому зумовлює необхідність надання їм психологічної допомоги й підтримки.

Вирази "обдаровані учні", "видатні діти" — досить умовні. Тому термінами (стосовно розумової сфери школярів) означають учнів з до-

сить раннім розумовим підйомом, з яскравою виражепістю тих або інших спеціальних розумових якостей, з ознаками сприятливих передбачень різно­го наукового таланту. Але оскільки мова йде про дітей, усі ці характери­стики мають значення лише чогось передбачуваного: особливості, що виявилися, не можуть одержати бажаного розвитку, залишитися нереал­ізованими.

Разом з тим істинні здібності інших дітей можуть знаходитися ніби в прихованому стані й виявитися значно пізніше, що є запереченням нега­тивного прогнозу, якщо він зроблений.

Важливо відзначити також, що, хоча обдарованість найтісніше по-вуязана з рівнем розвитку здібностей, їх не можна ототожнювати. На­приклад, недопустимо розглядати інтелектуальну обдарованість ізольо­вано від пізнавальних потреб, емоційної включепості, здатності до регу­ляції своїх дій.

Крім того, вияви й прояви обдарованості нерозривно повуязаиі з розвитком психофізичної, вольової та інших сфер психіки людини.

Враховуючи, що всі вони з віком учня розвиваються, то й обдаро­ваність у цілому є явищем динамічним, що змінюється в часі як за інтенсивністю прояву, так і за мірою й характером взаємозв'язків між її структурними компонентами.

3. Особливості творчої обдарованості та її проблеми у дитини

На відміну від "дорослої", яка є реальністю у створенні продукту або ідеї, дитяча обдарованість має свою специфіку в продуктах твор­чості, перебігу творчого процесу, індивідуального розвитку, предметної спрямованості.

Специфічні особливості дитячої обдарованості:

1. вона є суто субуєктивпою діяльністю, продукт якої не мас сусп­ ільної значущості, мотивована почуттями задоволення, інтересу, отже, самим процесом творчості;

2. вона може мати замасковані й реальні форми свого прояву, тобто дитина може заявити про себе завдяки певним успіхам у якійсь діяль­ ності, здебільшого — це музика, здібності до образотворчої діяльності, художньої, артистичної або це наукова, технічна обдарованість;

3. дитяча творчість — нелінійна й за своїм виявом має гетерохрон- ний характер: одна дитина може мати на якомусь етапі свого розвитку

300 Соціальна робота

значні досягнення, а потім виявляється, що це мильна кулька", іншатривалий час носить свої здібності, які можуть яскраво проявитися в юнацькому або зрілому віці;

4. творчі здібності можуть співіснувати па рівні підсвідомості й обуєктивпо бути незрозумілими для дорослих, тому творча дитина може відчувати відразу до шкільного навчання з його стандартами й механіч­ ним заучуванням. У свою чергу, багатьом учителям просто незрозуміла дитина, яка інколи навіть агресивно ставиться до школи;

5. прояв обдарованості повуязанни різними формами дисиихроиії: між середовищем і особистістю дитини, між віком й індивідуальними досягненнями, між моторикою й інтелектом;

6. обдаровані діти мають свої специфічні особливості на відміну від "норми": це висока пізнавальна активність, особливий інтерес до читан­ ня, рання предметна спрямованість пізнавальної активності, високий рівень сепсорики й памуяті, значна працездатність без втомлювання, високий рівень домагань;

7. дитяча творчість характеризується наявністю потенціальної обда­ рованості, яка може маскуватися найрізноманітнішими відхиленнями у поведінці, починаючи від повної зосередженості на цікавій діяльності до проявів неврівноваженості у стосунках;

8. дитяча обдарованість піддається розвитку, тому рання її діагнос­ тика й створення умов для індивідуалізації навчання буде практичною реалізацією розвитку творчо обдарованої дитини.

Видатний дослідник обдарованості Н.С.Лейтес запропонував розріз­няти три категорії здібностей дітей за такими ознаками:

1. ранній вияв інтелекту;

2. яскравий вияв здібностей до окремих видів діяльності й пред­ метів;

3. потенціальні ознаки обдарованості.

Проблеми обдарованих дітей

Особистих проблем в обдарованих дітей зовсім не менше, ніж у їхніх звичайних од­нолітків, а іноді й більше. До проблем об­дарованих дітей можна віднести такі: 1. Неординарність, гнучкість і швидкість мислення, прекрасно роз­винуте мовлення, здібності організатора, висока чутливість, схильність до критичного ставлення до себе й оточуючих — це далеко пе повний перелік якостей обдарованих дітей.

Теоретичні основи соціальної роботи 301

Зодного боку, ці якості допомагають обдарованій дитиш досягати високих результатів у сфері її обдарованості, з іншого — служать дже­релом конфліктів.

2. Агресивність обдарованих дітей. Часто обдаровану дитину про­ сто пе розуміють ні однолітки, ні педагоги, а іноді й батьки. Це веде до складних переживань такої дитини, вона або закривається, замикається в собі, намагаючись збагнути, чому її не розуміють, або, пе бажаючи мири­ тися з роллю вигнанця, вдається до різноманітних хитрощів, намагаю­ чись отримати соціальну підтримку. Якщо ж така тактика не приносить бажаних результатів, дитина у відповідь на завданий їй біль прагне відпо­ вісти кривдникам тим же. У цьому випадку вона може використати всі види агресивних реакцій: непряму, вербальну, фізичну.

3. Неприязнь до школи. Таке ставлення часто заявляється тому, що навчальна програма є нудною, нецікавою для обдарованих дітей. Пору­ шення в поведінці обдарованих дітей можуть зуявитися тому, що на­ вчальний план пе відповідає їхнім здібностям.

4. Ігрові інтереси. Обдарованим дічям подобаються складні ігри й нецікаві ті, якими захоплюються їхні однолітки, що мають середні здібності. Унаслідок цього обдарована дитина виявляється в ізоляції, замикається

в собі.

5. Конформізм. Обдаровані діти, відхиляючи стандартні вимоги, не схильні до конформізму, особливо, якщо ці стандарти йдуть всупереч їхнім або здаються безглуздими.

6. Занурення у філософські проблеми. Для обдарованих дітей ха­ рактерним є замислюватися над такими явищами як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування й філософські проблеми, в значно більшому ступені, ніж для середньої дитини.

7. Невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком. Обдаровані діти часто віддають перевагу спілкуванню з дітьми старшого віку. Через це їм часом важко стати лідерами, оскільки вони уступають останнім у фізичному розвиткові.

8. Потяг до досконалості. Для обдарованих дітей характерна внут­ рішня потреба досконалості. Вони не заспокоюються, не досягнувши вищого рівня.

9. Відчуття незадоволеності. Таке ставлення до самих себе повуя- запо з характерним для обдарованих дітей прагненням досягти доскона­ лості в усьому, стати кращими, ніж вони є. Вони дуже критично став­ ляться до власних досягнень, часто незадоволепі ними, звідси — відчут­ тя власної неадекватності й низька самооцінка.

302 Соціальна робота

10. Нереалістичні цілі.Обдаровані діти часто ставлять перед собою завищені цілі. Не маючи можливості досягти їх, вони починають пережи­ вати. З іншого боку, прагнення до досконалості й є тією рушійною силою, яка веде до високих результатів.

11. Зверхчутливість. Оскільки обдаровані діти більш сприятливі до сенсорних стимулів і краще розуміють відношення й звуязки, вони схильні до критичного ставлення не лише до себе, але й до оточуючих. Обдаро­ вана дитина часто сприймає слова або иевербальні сигнали як вияв не­ прийняття себе оточуючими. У результаті така дитина вважається такою, що відволікається, гіперактивіюю, оскільки постійно реагує на різного роду подразники й стимули.

12.Потреба в увазі дорослих. Через природну допитливість і праг­нення до зростання обдаровані діти часто монополізують увагу вчителя, батьків та інших дорослих. Це викликає непорозуміння в стосунках з іншими дітьми, яких дратує постійна потреба такої уваги.

13.Нетерпимість. Обдаровані діти часто з недостатньою толерантн­істю ставляться до тих дітей, які знаходяться нижче від них за інтелек­туальним розвитком. Вони можуть відштовхувати оточуючих зауважен­нями, що виражають презирливість або нетерплячість.

Через вищезазначені проблеми обдаровані діти, за рішенням Все­світньої організації охорони здоровуя, входять до "групи ризику" поряд із розумово відсталими, малолітніми порушниками, дітьми алкоголіків. їм необхідні особливі умови для виховання; спеціальні індивідуальні навчальні програми; спеціально підготовлені вчителі; спеціальні школи.

Це повинні бути особливі школи, де знають і враховують особли­вості й проблеми обдарованої дитини. Для такої дитини повинні бути поставлені зверхзавдаппя, долаючи які, вона буде розвиватися у відпов­ідності зі своїми задатками й здібностями.

Питання для самоперевірки

1. Які критерії вияву видів дитячої обдарованості?

2. Дати характеристику типології обдарованих дітей.

3. У чому полягають відмінності дитячої обдарованості від дорос-

лої?

4. Які причини утруднюють реалізацію здібностей обдарованих дітей?

5. Охарактеризувати умови розвитку обдарованості школярів.

Теоретичні основи соціальної роботи 303

4. Соціально— педагогічна робота з обдарованимидітьми і їх батьками

Не підлягає сумніву, що ключовою фігурою у створенні освітнього й виховного середовища, що сприяє розвитку творчої природи обдарова­ної дитини є педагог, у тому числі й соціальний педагог. У свою чергу це висуває особливі вимоги до його професійної й особистішої підго­товки. Тут уже недостатньо високої предметної підготовки, оскільки навчання починає набувати розвиваючого характеру. Підготовка педа­гога, крім предметної, повинна містити в собі:

• уявлення про те, що таке обдарованість і особливості розвитку обдарованих дітей;

• розуміння того, що таке розвиваюча освіта, у чому її відмінність від традиційних форм навчання й виховання;

• знання психологічних закономірностей і особливостей вікового й особистісіюго розвитку дітей;

• знання про те, що таке загальноосвітнє середовище, його різнови­ ди (сімейне, молодшошкільне, середньошкільпе, старшошкільие, позашк­ ільне, додаткове й стихійне), хто є його субуєктами, які теми освітнього середовища (догматична, творча та ін.), типи взаємодії між субуєктамн (авторитарний, демократичний, гуманістичний та ін.);

• знання методів психологічного й дидактичного проектування на­ вчального процесу;

• уміння реалізувати різноманітні способи педагогічної взаємодії між різними субуєктами освітнього середовища (з учнями наодинці й у групі, з батьками, колегами-вчителями, зі своїм керівництвом);

• уміння стати в рефлексивну (самоусвідомлюючу) позицію по відно­ шенню до того, що вчити, як учити, навіщо вчити.

Функції соціального педагога, що працює з обдарованими дітьми:

• виявлення, навчання й розвиток обдарованих дітей;

• психолого-педагогічний супровід і підтримка авторських й іннова­ ційних навчальних програм освітніх технологій, що застосовуються в роботі з обдарованими дітьми;

• участь у проектуванні й реалізації освітнього середовища, яке сприяє розкриттю творчих здібностей учнів;

• вивчення вікових та індивідуальних особливостей обдарованої дитини;

• робота з сімуєю, з проблеми навчання п розвитку обдарованої дитини;

304 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 305

• використання позашкільного освітнього середовища для навчання й розвитку обдарованих дітей;

• проведення діагпостикии (розкриття причин появи тих або інших соціальних або психологічних "перепон" розвитку обдарованої особис­ тості);

• прогнозування (передбачення можливих наслідків розвитку);

• розробка педагогічних рекомендацій, які сприяють оптимальному навчанню й розвитку обдарованої дитини.