154 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 155

У роботі з вихованцями ДБСТ привертає увагу психологічний ас­пект, який передбачає психологічну реабілітацію дітей, що залишились без опіки батьків, їх психологічну адаптацію в нових соціальних умовах, психічний розвиток вихованців дитячого будинку. В цьому плані в умо­ва сімейного дитячого будинку, на пашу думку, помітно стимулюється розвиток емоційної, мотиваційної вольової та інтелектуальної сфери дітей.

Вітчизняні та зарубіжні науковці (Г. Бевз, Л. Галагузова, І. Пеша, І. Трухіи, С. Мещерякова) розробили систему психологічного розвитку дитини, який базується па встановленні ефективио-особистісішх зв'язків дітей з дорослими та іншими людьми. А це потребує того, щоб:

1) ДБСТ був пристосований для постійного проживання в ньому дітей від часу приходу аж до повноліття;

2. кількість дітей па одного дорослого була обмеженою трьома-п'ятьма вихованцями;

3. функціонування різновікових груп дітей (від немовлят до підлітків);

4. вихованці повинні бути включені в реальне життя і побут людей не лише в сім'ї, але й поза дитячим будинком.

Особливо важливим аспектом у виховному процесі ДБСТ є прояв гуманістичних засад у діяльності батьків — вихователів, які не повинні "імітувати" сім'ю, а жити повноцінним життям справжньої сім'ї. З цією метою психолог (із соціальної служби чи з опікунської ради, або з управ­ління освіти) повинен організовувати психопрофілактичну, діагностичну, розвиваючу, исихокорекційну і консультативну діяльність. Це забезпечує реалізацію професійного підходу, який попереджує небезпеку "гри в сім'ю".

Безперечно, щоб розгорнути у ДБСТ професійну і цілеспрямовану роботу, слід проаналізувати чотири основні групи проблем, які з перших днів з'являються у такій сім'ї:

1. матеріальне забезпечення ДБСТ;

2. відносини в сім'ї між батьками — вихователями і дітьми, між дітьми (рідними і прийомними);

3. охорона психічного і соматичного здоров'я дітей;

4) взаємовідносини з органами опіки і піклування. Усвідомлення соціальними працівниками і органами опіки означених

проблем дозволяє робити батьків вихователями, а не обслуговуючим персоналом, які па основі взаємодії допомагають формуванню у вихо­ванців життєво важливих навичок.

Зважаючи на те, що у світі існує кілька концепцій щодо вирішення проблем дітей, які залишаються без опіки батьків, науковці пропонують різні підходи при вирішенні долі таких дітей.

Таблиця 1. Концептуальні підходи щодо влаштування і захисту дітей
Концептуальний підхід	Зміст означеного підходу
1.Соціально-захисна концепція	Педагогічна система, спрямована на мінімалізацію протиріч, які з'являються в економічному і правовому статусі виховання
2. Організаційно-педагогічна концепція	Педагогічна система, спрямована на сімейно-подібні чи сімейне влаштування дітей, що залишилися без опіки батьків
3.Психологічна концепція	Педагогічна система, спрямована на психологічну реабілітацію дітей, що залишилися без сім'ї
4.Концепція дитячого містечка	Педагогічна система, спрямована на соціальну реабілітацію дітей в умовах, наближених до сімейних, під патронажем матері-виховательки
5. Концепція сім'ї Фостера (США, Україна, Німеччина)	Педагогічна система, спрямована на соціальну реабілітацію дітей, що залишилися без опіки батьків, в умовах реальної сім'ї
6. Концепція дитячого будинку сімейного типу (Чехія, Україна)	Педагогічна система, спрямована на соціальну реабі­літацію дітей, позбавлених опіки батьків, в умовах групової сім'ї під керівництвом батьків-вихователів

Рис. 1

Аналіз вітчизняних і зарубіжних концептуальних підходів показав що поступово створювалася педагогічна структура ДБСТ, суть якої про­являється у взаємозв'язку інваріантної сукупності: вихованці — вихова­телі — цілі виховання — зміст виховання — процеси виховання — організаційні форми реалізації цього процесу. Цю систему можна пред­ставити наочно у моделі (рисі)