Робота з батьками щодо попередження та подолання насильства над дітьми

Специфіка соціально педагогіч­ної допомоги жертвам сімейного на­сильства полягає в спрямованості па позитивну зміну середовища, в яко­му знаходиться жертва насильства.

У випадках, коли жертвою насильства є дитина, необхідно організу­вати роботу з тими, хто відповідає за її виховання — вчителів і батьків, з метою формування в них мотивації до змін, надання їм психолога — педагогічної допомоги.

Батьки звертаються за допомогою, як правило, не з проблемами сво­го ставлення стосовно дітей і не з бажанням змінитися, а зі скаргами на дитину. Як було відзначено у параграфі 2.1 даного розділу, дитина, що піддається моральному чи фізичному насильству, може поводитися як агресор, демонструючи жорстокість стосовно батьків, інших людей як жертва, "притягаючи" жорстокість однолітків і вчителів. Саме ці про­яви поведінки дитини і є змістом скарги батьків, які звертаються в кризові центри та соціальні служби.

Вивчення дитячого досвіду цих батьків, як правило, виявляє серй­озні проблеми в їхньому власному дитинстві. В більшості випадків вони також переживали моральне чи фізичне насильство з боку своїх батьків, і в спілкуванні зі своєю дитиною знову відтворюють ситуацію свого дитинства, не вміючи діяти по іншому. Друга особливість цих батьків є прямим наслідком вищевикладепого. Вони не вміють бути "гарними бать­ками", тобто не розуміють своїх дітей, емоційно відчужені, не знають, як виразити позитивні почуття, мають бідний поведіпковий репертуар. Третя особливість — батьки не мають позитивних цілей виховання дити-

140 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 141

пи, їхні дії непослідовні, хаотичні. Таким чином, для попередження на­сильства в сім'ї слід враховувати наступні фактори:

• травматичний досвід батьків у дитинстві;

• відсутність чітких цілей як у вихованні дітей, так і стосовно власного майбутнього;

• перевага деструктивних партнерів спілкування в сім'ї;

• відсутність навичок конструктивної взаємодії;

• внутрішньо-особистіспі порушення дитини.

Удосконалення психолого-педагогічпої культури батьків є важливою передумовою правильного виховання дітей, оскільки первинна соціалізація, прищеплення культури взаємостосунків й розвиток гармонійної особис­тості належить сім'ї. Саме в сім'ї дитина набуває життєвого досвіду, вчиться культури спілкування, засвоює норми поведінки. Вирішальний позитивний вплив па виховання дітей має почуття взаємної любові й поваги матері і батька та виявлення цих почуттів у їхніх щоденних взаєминах, а також їхнє гуманне ставлення до інших людей. В. О. Су-хомлипський справедливо стверджував, що людину ми творимо любов'ю — любов'ю батька до матері і матері до батька, любов'ю батька і матері до людей, глибокою вірою в гідність і красу людини. Прекрасні діти виростають у тих сім'ях, де мати і батько по-справжньому люблять одне одного і разом з тим люблять і поважають людей. У таких дітей — мир і спокій у душі, стійке моральне здоров'я, щиросердечна віра в добро, віра в красу людську.

Покращення реального стану процесу сімейного виховання, попе­редження та подолання проблеми сімейного насильства в сучасних умо­вах, на нашу думку, вимагає розробки спеціальної програми исихолого-иедагогічпої просвіти батьків, яка буде сприяти повноцінному функціо­нуванню сім'ї і попередженню проблем у взаємостосунках батьків та дітей. З цією метою впроваджено навчальну програму для батьків " Гармонізація дитячо-батьківських взаємовідносин", реалізація якої зорі­єнтована на досягнення основної мети — налагодження гуманних взає­мостосунків між батьками й дітьми. Зміст її передбачає вирішення таких завдань:

• формування у батьків спрямованості на пошук найоптимальиіших методів виховання;

• творче засвоєння психолого-педагогічиих знань для того, щоб вони стали керівництвом до дії і сприяли підвищенню ефективності ви­ ховання дітей;

— формування здатності усвідомлювати сімейну дійсність, вміння приймати найбільш ефективніші рішення в співвідношенні їх з законо­ мірностями, принципами виховання;

— взаємне збагачення досвідом дитячо-батьківських взаємостосунків. При складання програми роботи з батьками доцільно враховувати,

що більшість з них не мають спеціальної психолого-недагогічпої освіти, саме тому варто брати до уваги рівень їхньої поінформованості з про­блем виховання, досвід розв'язання конфліктних ситуацій в системі ди­тячо-батьківських стосунків, взаємостосунки між самим подружжям. Окрім цього, програма побудована таким чином, що отриманні знання могли б бути використані у практичній виховній діяльності стосовно власних дітей.

Програма може включати в себе для розгляду питання основних закономірностей та етапів розвитку дитини, вікових психологічних фак­торів становлення її особистості на конкретних стадіях, типових критич­них ситуаціях, проблем кожного віку. Доцільно приділяли ти увагу та­ким проблемам, як роль матері у взаємостосунках з дитиною на ранніх стадіях її життя, значимість емоційних факторів у сімейному житті. На пашу точку зору доцільно проводити спеціальну роботу (можливо у формі тренінгу) щодо формування та розвитку вміння спілкуватися з дитиною, налагодження емоційного взаємозв'язку.

Головне завдання роботи з батьками полягає в пропаганді правильно­го, педагогічпо-грамотиого (ненасильницького) виховання, акцентуація уваги на тому, що існує багато методів, за допомогою яких слід вихову­вати дітей, не використовуючи тілесні покарання та інші неадекватні засоби виховного впливу (орієнтовна програма роботи з батьками пода­на у додатку А).