11.Типи бруньок плодових рослин.

За призначенням і будовою бруньки об'єднані у три типи: вегетативні, генеративні і генеративно-вегетативні.

Вегетативні брунькидають початок листю, пагонам і новим поч-ним. Всередині вони мають зародкові стебла з конусом наростання, листя, екзогенні горбки.

Генеративні брунькиформують квітки, плоди і не утворюють зачатків вегетативних органів. Такі бруньки зустрічаються у кісточкових та горіхоплідних порід. Розміщення генеративних бруньок на плодових гілках різних порід неоднакове. Так, у зерняткових вони переважно займають верхівкове положення, а у кісточкових порід-розташовуються збоку.

У генеративно-вегетативної бруньки (змішаною) є зачатки суцвіття і листя. Цей тип нирок характерний для яблуні, груші, смородини чорної, агрусу та ін

Генеративно-вегетативні і генеративні бруньки зовні відрізняються від вегетативних більшою величиною і округлою формою. На місце змішаної нирки після формування та дозрівання плоду залишається сильно потовщене утворення, що називається сумкою. Однак в окремих випадках у кісточкових дерев розвиваються бруньки, з яких, крім генеративних органів, виростають пагони.

Сплячі бруньки - це бічні нирки, які протягом одного року або багатьох років не проростають, зберігаючи при цьому життєздатність. Найчастіше вони знаходяться у добре помітних річних кілець на багаторічні них частинах гілок. Сплячі бруньки служать резервним центром відновлення стеблових частин дерева.

Верхівкова бруньканайбільш розвинена. З неї з'являється самий сильний втечу продовження гілки. Такі пагони також утворюються з бруньок, розміщених недалеко від вершини. У міру наближення до основи гілки ріст бічних пагонів слабшає, деякі нирки формують лише розетку з двох-трьох листків, а нижні залишаються сплячими. Бруньки у підстави втечі проростають майже під прямим, а верхівкові - під гострим кутом.

Бічні брунькирозташовуються разом з верхівковими на довгих гілках.

Придаткові бруньки (адвентивні) утворюються поза пазух листя в різних частинах стебла. Навесні наступного року в одних порід і сортів проростає лише незначна частина бруньок, що займають верхнє положення, в інших-пробуджується більшість нирок. Збудливість нирок також залежить від віку і стану рослин. Найбільш висока збудливість спостерігається при пробудженні не менше 90% бруньок, середня - 70 ... 90, низька - 50 ... 70 і дуже низька - менше 50%.

12.Типи суцвіть плодових рослин.

Плодові рослини, що утворюють з бруньок одна квітка, називаються одинквіткові (айва, персик, абрикос, мигдаль), а - два-три і більше - багатоквітковими.

З розвиваються квіток формуються суцвіття різних типів; парасольку (черешня, вишня, яблуня деяких сортів), кисть (смородина, малина, агрус), щиток (груша, яблуня ряду сортів), сережки (чоловічі квітки горіха волоського, фундука, пеку, каштана солодкого), діхазій (суниця). Типи суцвіть розрізняються неоднаковою послідовністю розпускання квіток. У парасольки першими розкриваються центральні квітки , у щитка - крайні, біля діхазія-нижні

13. Типи плодів плодових рослин.

Плоди покритонасінних плодових культур складаються з насіння й околоплодника. Утворилися із зав'язі маточки плоди називають справжніми (у кісточкових), а з зав'язі та інших частин квітки (квітколоже, чашечка) - помилковими (у зерняткових).

Їстівну частину плода становить насіння (горіхоплідні культури) або, що характерно для більшості плодових порід, - оплодень. Останній складається з трьох частин: зовнішня (екзокарпій), середня (мезокарпій) і внутрішня (ендокарпій).

За будовою плоди різних порід розділені на групи: Яблуко-видні (зерняткові), кістянки (односім'яний плід кісточкових, маслини), ягоди (багатонасінні ягода - смородина, агрус); збірна кістянка (малина, ожина); збірна сім'янка (суниця, полуниця); горіхи (сухий односім'яний плід з їстівним насінням); суха кістянка (горіх волоський, горіх і мигдаль), Супліддя (плід з зрощених суцвіть - інжир, шовковиця), помаранчі (плоди лимона, апельсина, мандарина та інших цитрусових рослин).