89.Терміни закладання саду. Підготовка саджанців до садіння.

Саджанці зерняткових порід садять восени і навесні. У центральних і північних районах восени садять протягом жовтня, у південних — до середини листопада, але не пізніше як за місяць до замерзання грунту оптимальних осінніх строках садіння до часу замерзання грунту відбувається регенерація кореневої системи, що сприяє активному росту пагонів рано навесні та протягом вегетації, своєчасному формуванню крони.Тривалість осіннього садіння — 25—ЗО днів і більше, а тому можна виконати значний обсяг робіт.* Недоліком осінніх строків є можливість підмерзання коренів і надземної частини, висушування.

Саджанці кісточкових порід садять рано навесні, оскільки вони менш зимостійкі.

Суниці садять рано навесні, у пізньолітній та осінній періоди. Навесні садять у перші 10—20 днів польових робіт, влітку — в серпні (цей строк один з кращих), восени — у вересні і не пізніше середини жовтня. Якщо є розсада, що зберігалась у холодильниках, і влітку випадає достатня кількість опадів або суниці вирощуватимуть на зрошуваних ділянках, доцільно висаджувати розсаду влітку (червень). Цей строк садіння застосовується у ряді країн Європи. З таких насаджень уже наступного року збирають до ЗО— 40 ц/га ягід і більше. Весняний строк садіння також ефективний, але у південних районах за умови обов'язкового зрошення.

Малину, смородину і аґрус садять восени. Кращий строк садіння — вересень, жовтень і не пізніше як за 20—ЗО діб до замерзання грунту. Як виняток, іноді практикується і весняне садіння. Рослини висаджують рано навесні на початку польових робіт, але результати одержують гірші, ніж при осінньому садінні, у зв'язку 3 дуже раннім розпусканням бруньок саджанців під час зберігання. При осінньому садінні кінці коренів обрізуть, укорочують корені понад 40—50 см завдовжки. Перед розвезенням саджанців до місць садіння кореневу систему занурюють бовтанку глини чи землі і коров'яку та води у співвідношенні —3:1:6, щоб покращити контакт коренів з грунтом після садіння а живлення новоутворених корінців. Потім саджанці розвозять по ядах, розкладають біля місць садіння і тимчасово прикопують або негайно садять

90.Організація запилення садів бджолами. Регулювання плодоношення.

Залежно від способу запилення плодові рослини поділяють на анемофільні і ентомофільні. До анемофільних, які запилюються при перенесенні пилку вітром, як уже зазначалося, належать лише деякі види, а більшість їх відноситься до ентомофільних — запилюються за допомогою комах, зокрема медоносних бджіл.

Більшість плодових культур і сортів — самобезплідні, тобто утворюють зав'язь і врожаї лише при перехресному запиленні іншими сортами. До самоплідних, що запилюються власним пилком, належить ряд сортів вишні, абрикоса, малини, більшість сортів смородини, порічки, аґрус та ін., які також дають вищі врожаї при перехресному запиленні.

Відсутність запилення знижує урожайність садів на 80—90 %, а перевантаження дерев урожаєм погіршує якість плодів, зумовлює періодичність плодоношення, особливо зерняткових порід. Тому заходи з регулювання запилення і навантаження дерев урожаєм мають надзвичайно важливе значення для одержання стабільних високих врожаїв з доброю якістю плодів.

Регулювання запилення

Основними запилювачами квіток плодових культур є медоносні бджоли. Після медоносних бджіл найбільш значною групою серед інших комах, які запилюють квітки плодових культур, є поодинокі дикі бджоли. Чисельність цих бджіл залежить від наявності поблизу пасовиськ, лук, лісових та інших земель, де ці комахи будують свої гнізда і розмножуються, а також наявності рослин, що містять нектар і пилок, необхідні для живлення. Основну роль виконують медоносні бджоли. Використання медоносних бджіл для запилення промислового саду, де не застосовується нормування квіток і зав'язі, при інших сприятливих умовах має бути диференційованим. Так, при слабкому (10 %) та помірному цвітінні (ЗО—40 % квіткових бруньок від загальної чисельності усіх бруньок на дереві) та в молодих садах доцільно створювати високу насиченість бджіл, розміщуючи на 1 га насадження 2—3 бджолосім'ї; при сильному цвітінні (понад 40—50 % квіткових бруньок від загальної кількості вегетативних і генера-тивних бруньок) на 1—2 га саду розміщують одну бджолосім'ю (З—4 бджоли на 1000 квіток). Вулики розставляють по саду групами по 20—ЗО шт. у кожній на відстані не більше 500 м одна від одної. Ставлять вулики так, щоб льотки розміщувалися з боку ряду і бджоли літали поперек рядів. Необхідно враховувати, що запилення і запліднення найкраще відбуваються у перші З дні цвітіння. Якщо під час цвітіння тепла, тиха і суха погода, то протягом перших 3 діб у садах з сильним цвітінням бджоли запилюють достатню для одержання високого врожаю кількість квіток.