1.Плодівництво як галузь с/г. Значення плодівництва.

Завдання плодівництва як галузі сільського господарства - вирощувати високі і сталі врожаї якісних плодів на основі впровадження досягнень науки і передового досвіду з метою забезпечення потреб населення в цінних, екологічно чистих продуктах харчування.

Галузь рослинництва, вирощування плодових культур (зерняткових, кісточкових, горіхоплідних, ягідних) для одержання плодів, горіхів, ягід. Важливою складовою частиною плодівництва є розсадництво, що займається вирощуванням садивного матеріалу цих культур (див. Ялодовий розсадник). Наявність у плодах добре засвоюваних цукрів, кислот, вітамінів, біологічно активних і ароматичних речовин, у деяких (горіхах) — великої кількості олії і білків надає їм важливого харчового і лікувального значення. Вони є сировиною для плодоовочевої промисловості.

2.Історія розвитку плодівництва. Перспектива розвитку плодівництва в Україні.

В Україні плодівництво виникло і розвивалось з давніх часів. Як свідчать стародавні зображення плодів та описи садів, на території теперішньої України плодові насадження вирощували ще в YII – IY ст. до нашої ери. У лісах росло багато диких видів плодових порід. Збереглися описи садів V ст. н.е. До середини XIX ст. плодівництво здебільшого мало споживчий характер і розвивалося в поміщицьких маєтках і монастирях, на присадибних землях селян. Наприкінці XIX ст. плодівництво стає товарною галуззю сільського господарства.

До кінця ХХ ст. в Україні споживання плодів людиною не перевищувало 60-70% фізіологічно обгрунтованої норми. Лише в окремих областях (Вінницька, Черкаська,

Хмельницька, Крим та ін.) на душу населення в рік вироблялось понад 80-100 кг плодів і ягід. У більшості господарств плодівництво було низько рентабельним або збитковим у зв’язку з низькою урожайністю і неякісною продукцією. Урожайність садів у країні становила 40-60 ц/га, в деяких областях (Волинська, Житомирська, Рівненська та ін.) 10-20 ц/га, в окремих спеціалізованих господарствах, дослідних садах 200-300 ц/га і більше.

Низька врожайність та якість плодів, як і рентабельність плодівництва взагалі, зумовлювались відсутністю елементарної технології вирощування садів, більшість насаджень морально застаріли і за сортовим складом, і за конструкцією, до того ж зрідженість їх досягала 15-20% і більше. За останні 25 років площа садів зменшилась майже на 50% і становила близько 400000 га.

Грунтово-кліматичні умови в Україні сприятливі для вирощування листопадних плодових культур - в усіх зонах можна вирощувати високі й сталі врожаї екологічно безпечних плодів, за винятком районів, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції та околиць великих промислових міст.

3.Коротка характеристика плодових порід і їх родичів.

Плодова порода - сукупність багаторічних дикорослих і культивованих плодових рослин, що характеризуються загальними властивостями. Порода, як правило, відповідає ботанічному незнання - рід і збігається з ним по назві (яблуня, груша, слива і т. д.). Плодові породи ділять на групи: зерняткові, кісточкові, ягідні, горіхоплідні, субтропічні, тропічні.

До групи зерняткових відносять яблуню, грушу, айву, горобину, аронию чорноплідну, мушмула, глід, іргу - це деревні породи, за винятком ірги та аронії чорноплідної. Вони мають несправжній пятигніздний, багатонасінних плід, в якому середня частина (сердечко) з насіннєвими камерами є справжнім плодом, і змішані генеративні бруньки і насіння, звані зернівки. Плоди зерняткових різного терміну дозрівання використовують свіжими і для переробки. Вони транспортабельні, у яблуні і груші можуть зберігатися при штучному охолодженні 100 ... 250 днів і більше. З цієї групи найбільше значення мають яблуня, груша, айва, аронія чорноплідна.

До групи кісточкових відносять вишня, черешня, слива, персик,абрикос, алича, кизил, терен. Плід одно гнізда і однонасінна кістянка з соковитим їстівним околоплодником. Генеративні бруньки прості. Плоди менш транспортабельні і менш лежкі, ніж плоди зерняткових. У промислових насадженнях не використовують тільки кизіл та терен.

До групи ягідних об'єднують скороплідні чагарникові і трав'янисті породи (суниця, полуниця, малина, ожина, смородина чорна, біла і червона, агрус, лохина, жимолость та ін) з соковитими мало транспортабельних їстівними плодами. Вони мають плоди, умовно звані у всіх порід ягодами.

До групи горіхоплідних відносять ліщину (фундук), каштан, горіх волоський, горіх, мигдаль, фісташку. У перших двох плід - горіх, інших - суха кістянка.

Група субтропічних зосереджена в субтропічній зоні. Її поділяють на дві підгрупи: різноплодні і цитрусові. З разноплодних в СРСР виростають маслина, інжир, гранат, хурма, фейхоа; з цитрусових - апельсин, мандарин, лимон, кінкан. Цитрусові, що отримали назву від роду Citrus, мають ягід-образний плід, званий померанцем.

Група тропічних складається з теплолюбних плодових рослин, оброблюваних в тропічній зоні. У цю групу входять ананас, банан, манго, динне дерево, кокосова, фінікова та олійна пальми.

Зерняткові, кісточкові, горіхоплідні і деякі разноплодні (інжир, гранат) складають групу листопадних порід помірного поясу, а субтропічні і тропічні - вічнозелених.