70.Розміщення плодових порід у кварталах. Основні сорти та їх запилювачі.

Сорти плодових культур здебільшого ентомофільні (запилюються за допомогою комах) і лише окремі (горіх грецький, обліпиха та ін.) є анемофільними.

Для забезпечення перехресного запилення і запліднення квіток в кварталах (ділянках) висаджують 2—3 районованих цінних сорти однієї породи, які добре взаємо запилюються. Сортивзаємозапилювачі повинні відповідати таким вимогам: 1) мати щорічне одночасне цвітіння та однаковий строк достигання плодів; 2) утворювати багато пилку, здатного до проростання; 3) одночасно вступати у плодоношення при однаковій тривалості експлуатації насадження; 4) мати приблизно однакову імунність до хвороб і шкідників та подібну реакцію на заходи захисту, удобрення, зрошення тощо. Враховуючи ці вимоги, у кварталі розміщують сорти одного строку достигання однієї породи, чергуючи їх смугами до 50 м, що залежно від відстані між рядами складаються з 6— 10 рядів кожного сорту зерняткових і кісточкових порід (при ширині міжрядь 5 м — 10 рядів, 6 м — 8 рядів, 8 м — 6 рядів). Триплоїдні та диплоїдні інтерстерильні сорти яблуні висаджують смугами до ЗО м завширшки (4—6 рядів). Деякі диплоїдні сорти яблуні з високим коефіцієнтом зав'язування плодів при самозапиленні (Джонатан, Рубінове Дуки, Ренет Симиренка, Бойкен, Айдаред) можна висаджувати сортосмугами до 80 м завширшки кожного (10—16 рядів), а кількість сортів на ділянці можна зменшити до двох.

71.Особливості внесення добрив у садах Півдня України.

Органічні й фосфорно-калійні мінеральні добрива вносять восени під перекопування. Азотні мінеральні добрива вносять навесні, оскільки вони добре розчиняються у воді та швидко вимиваються з ґрунту. Якщо ґрунт легкий, то азотні добрива вносять навесні й улітку у вигляді підживлювань. На важких ґрунтах третину азотних мінеральних добрив вносять під осіннє перекопування ґрунту, а решту — навесні й улітку.

На чорноземних і каштанових ґрунтах, норма внесення азотних добрив має бути такою, щоб на 100 м2 саду припадало 1200-1500 г діючої речовини азоту; 450- 600 г діючої речовини калію; 600 г діючої речовини фосфору.

Органічні добрива вносять один раз на два-три роки, якщо сад плодоносить. Норма внесення органічних добрив на багатих на поживні речовини ґрунтах становить 100-170 кг на 100 м2.

У вегетаційний період у врожайні роки вносять підживлення під дерева. Для підживлювання добре використовувати рідкі органічні добрива — пташиний послід, гноївку, коров'як — і розчин мінеральних добрив. Підживлюють дерева після цвітіння, коли зав'язуються й наливаються плоди. Останні підживлювання проводять, зменшуючи норму азотних добрив, оскільки останні знижують опірність дерев до холоду. Збільшують кількість калійних добрив, які підвищують зимостійкість дерев. Мінеральні добрива найкраще використовувати у вигляді розчинів у концентрації 1:5 (на 1 кг добрив — 4-5 відер води).

72.Особливості зрошення садів на пд..України. Види зрошення.

73.Мета обрізування. Біологічні особливості породи та їх реакція на обрізування.

Обрізування крон плодоносних дерев — це сукупність хірургічних прийомів, спрямованих на зменшення довжини гілок або їх видалення. Обрізування є одним з найбільш швидкодіючих заходів, які наносять рослині значні подразнення.

Основні завдання обрізування крон плодоносних дерев в інтенсивних садах:

1) забезпечити збереження форм і конструкцій крон, створених протягом періоду формування;

2) утримувати крони в установлених обсягах протягом усього періоду експлуатації;

3) поліпшувати світловий режим і активність фотосинтезу в усіх частинах крони;

4) регулювати активність ростових і формоутворювальних процесів;

5) забезпечувати оптимальну ритмічність плодоношення і високу якість плодів, сприяти підвищенню урожайності;

6) створювати сприятливі умови для проведення робіт з догляду за садом та збирання врожаю.

Обрізуванням надземній системі плодоносних рослин наноситься багато ран і значні подразнення, порушуються корелятивні зв'язки між органами і частинами та структура організму в цілому.

Установлено, що при укорочуванні гілок рослинам наносяться більші подразнення, ніж при вирізуванні такого ж їх розміру на кільце.

При обрізуванні крон плодоносних дерев враховують такі біологічні особливості порід і сортів:

1) регенераційну здатність;

2) циклічність утворення і відмирання органів і частин крони;

3) полярність;

4) морфологічний паралелізм;

5) скоростиглість, збудженість бруньок, пагоноутворювальну і пагоновідновлювальну здатність;

6) корелятивні зв'язки між органами і частинами дерева;

7) активність і тривалість процесів росту протягом вегетації та у різні вікові періоди;

8) активність галуження;

9) реакцію на подразнення обрізуванням;

10) особливості плодоношення.

74. Прийоми обрізування плодівництві. Типи укорочування та проріджування.

При обрізуванні крон плодоносних дерев застосовують укорочування і проріджування.

Укорочування може бути слабким, помірним і сильним. При слабкому укорочуванні однорічних гілок зрізують 1 /4—1 /5 їх довжини, при помірному — 1/3, а при сильному вирізують верхню половину і більше (рис. 36). Зокрема, при укорочуванні на заміщення залишають лише пеньки з двома-трьома бруньками, а решту однорічного приросту вирізують. Сильне укорочування однорічних гілок застосовують з метою викликати пробудження усіх бруньок, у тому числі й сплячих, для формування нових обростаючих і плодоносних гілок, активізації росту новоутворених пагонів на залишеній після обрізування частині. Ця нижня частина сильно укорочених однорічних гілок, навіть слабких, має краще виповнену провідну систему (трахеїди і ситоподібні трубки), тому поліпшується постачання води і елементів живлення до новоутворених на ній галужень, активізується дія стимуляторів росту, що сприяє проростанню бруньок і посиленню ростових процесів. Сильне укорочування довгих однорічних приростів роблять в насадженнях порід і сортів з послабленим гілкуванням при формуванні нових обростаючих гілочок, а також для активізації ростових процесів у дерев з слабким ростом пагонів та в інших випадках.

Укорочування багаторічнихгілок також може бути слабким, помірним і сильним. При слабкому укорочуванні гілку зрізують на 2—4-річний від кінця приріст, при помірному — на 5—7-річний, при сильному — на 8—10-річний, а іноді і старшого віку приріст. Укорочування багаторічних гілок проводять з метою активізації росту і регулювання плодоношення, забезпечення підпорядкування гілок вищих порядків нижчим, зміни напряму росту гілок, при відновленні крон, пошкоджених морозами. При регулюванні ростових і формоутворювальних процесів багаторічні гілки укорочують на молоді плодоносні та інші бічні молоді розгалуження, а при зміні напряму росту роблять переведення (укорочування переве-денням) на бічну гілку, що росте в потрібному напрямі. Укорочування багаторічних гілок певною мірою забезпечує проріджування крони і поліпшує її освітлення.

Проріджування —видалення гілок на кільце, наносить плодоносним деревам менш відчутні подразнення, ніж укорочування. Саме тому плодові дерева менше реагують на проріджування — лише біля ран можуть утворюватись жирові пагони. Але видалення зайвих, малопродуктивних старих гілок та пошкоджених хворобами і шкідниками поліпшує світловий і повітряний режими крони, сприяє оздоровленню насадження, оптимізації живлення і водозабезпечення залишених в кроні стеблових утворень, підвищенню ефективності обприскування пестицидами, продуктивності праці на збиранні врожаю.

Залежно від кількості і маси видалених гілок проріджування також можна поділити на слабке, помірне і сильне. При слабкому проріджуванні маса вирізаних гілок не перевищує 3—5 % від загальної маси гілок крони, при помірному — б—10 %, при сильному — 11—15 %. При щорічному обрізуванні проріджування здебільшого слабке, а при періодичному воно здебільшого буває сильним, внаслідок утворення сильних зайвих гілок у верхній і внутрішніх частинах крони.

?75.Принципи побудови міцного скелета дерева.

Надземна частина плодового рослини представлена ​​великою кількістю різних за розміром, віком, розташуванню і призначенню гілок. Всі ці гілки в сукупності складають крону (11). Центральна вісь або провідник (6), називається стволом. У одних дерев він виділяється досить чітко протягом усього життя, у інших відхиляється в бік, розгалужується і губиться серед інших гілок. Місце переходу стовбура в корінь називається кореневою шийкою (9). Частина стовбура від кореневої шийки до першого розгалуження - штамб (7), вище - центральний провідник або лідер (6). Від центрального провідника відходять гілки першого порядку (1). Гілки першого порядку також називають скелетними або основними гілками. Разом з центральним провідником вони утворюють остов крони. Від гілок першого порядку відходять гілки другого порядку, від них - третього і так далі. На центральному провіднику і на основних гілках розміщуються більш дрібні і менш довговічні гілки. Їх розвивають обростають (2), так як ними остов крони як би обростає. Верхівковий приріст останнього року на центральному провіднику - це втеча продовження центрального провідника (4). (5) - це конкуруючий пагін. (3) - втечу продовження основоного гілки. (8) - місце щеплення. У підземній частині розташована коренева система (10).