
- •1.Плодівництво як галузь с/г. Значення плодівництва.
- •2.Історія розвитку плодівництва. Перспектива розвитку плодівництва в Україні.
- •3.Коротка характеристика плодових порід і їх родичів.
- •4.Зерняткові культури, їх характеристика.
- •5.Кісточкові культури, їх характеристика.
- •8.Субтропічні культури, їх характеристика.
- •9.Морфологічна характеристика плодових рослин.
- •11.Типи бруньок плодових рослин.
- •12.Типи суцвіть плодових рослин.
- •14.Типи кореневих систем плодових культур.
- •15.Значення факторів зовнішнього середовища. Температурний режим.
- •16. Значення факторів зовнішнього середовища. Світловий режим.
- •17. Значення факторів зовнішнього середовища. Водний режим.
- •18. Значення факторів зовнішнього середовища. Повітряно-газовий режим.
- •19. Значення факторів зовнішнього середовища. Грунтово-поживний режим.
- •20.Ріст та розвиток плодових рослин. Основні етапи онтогенезу.
- •21.Особливості індивідуального розвитку плодових рослин.
- •22.Кореляція і локалізація в плодівництві.
- •24.Циклічна зміна скелетних та обростаючих частин у плодових рослин.
- •26.Етапи росту та розвитку плодових культур.
- •27.Періоди росту вегетативних частин. Період росту та плодоношення.
- •28.Періоди росту вегетативних частин. Період плодоношення.
- •29.Періодичність біологічних процесів у річному циклі плодових рослин.
- •30.Періоди та фенофази вегетації плодових рослин.
- •31. Характеристика фенофази розпускання бруньок та цвітіння.
- •34.Характеристика фенофаз росту та наливу плодів.
- •36.Характеристика періоду відносного спокою рослин.
- •37.Лісосмуги в саду. Їх види і значення.
- •38.Суть причин періодичності плодоношення.
- •41.Способи вегетативного розмноженя. Штучні методи.
- •42.Способи вегетативного розмноження. Природні методи.
- •43.Складові частини плодового розсадника.
- •44.Організація території плодового розсадника.
- •45.Вирощування каліброваних саджанців. Перше поле розсадника.
- •46.Види підщеп. Клонові та насіннєві підщепи.
- •47.Підщепи плодових порід для півдня України. Підщепи для груші і айви.
- •50. Підщепи плодових порід для півдня України. Підщепи для персика.
- •53.Насіннєві підщепи в плодівництві. Їх вирощування.
- •54.Вирощування щеплених саджанців. Друге поле розсадника.
- •55.Вирощування каліброваних саджанців на штамбо- скелетоутворювачах.
- •56. Вирощування саджанців з інтеркалярною вставкою.
- •57.Вирощування розсади суниці.
- •58.Вирощування саджанців агрусу.
- •59.Вирощування саджанців порічок і смородини чорної.
- •60.Вирощуваня саджанців обліпихи.
- •61.Проектування закладки саду.
- •62.Конструкції інтенсивних садів для Півдня України.
- •63.Вибір місця під сад.
- •64.Організація території саду.
- •65.Розміщення кварталів та їх розміри.
- •66.Дорожня мережа в саду.
- •67.Характеристика періоду від стану спокою до періоду вегетації.
- •70.Розміщення плодових порід у кварталах. Основні сорти та їх запилювачі.
- •71.Особливості внесення добрив у садах Півдня України.
- •72.Особливості зрошення садів на пд..України. Види зрошення.
- •73.Мета обрізування. Біологічні особливості породи та їх реакція на обрізування.
- •76.Додаткові прийоми обрізування
- •77.Обрізування смородини та агрусу.
- •78.Обрізування яблуні. Розпушено-ярусне формування.
- •79.Обрізування персика. Чашовидне формування.
- •80.Обрізування сливи та аличі. Без’ярусне формування.
- •83.Формування крони в інтенсивних садах.
- •84.Засоби догляду за садом. Боротьба з приморозками.
- •85.Організація збирання врожаю плодових та ягідних порід.
- •87.Системи утримання грунту в садах.
- •88.Способи та технологія висадки дерев у саду.
- •89.Терміни закладання саду. Підготовка саджанців до садіння.
- •90.Організація запилення садів бджолами. Регулювання плодоношення.
70.Розміщення плодових порід у кварталах. Основні сорти та їх запилювачі.
Сорти плодових культур здебільшого ентомофільні (запилюються за допомогою комах) і лише окремі (горіх грецький, обліпиха та ін.) є анемофільними.
Для забезпечення перехресного запилення і запліднення квіток в кварталах (ділянках) висаджують 2—3 районованих цінних сорти однієї породи, які добре взаємо запилюються. Сортивзаємозапилювачі повинні відповідати таким вимогам: 1) мати щорічне одночасне цвітіння та однаковий строк достигання плодів; 2) утворювати багато пилку, здатного до проростання; 3) одночасно вступати у плодоношення при однаковій тривалості експлуатації насадження; 4) мати приблизно однакову імунність до хвороб і шкідників та подібну реакцію на заходи захисту, удобрення, зрошення тощо. Враховуючи ці вимоги, у кварталі розміщують сорти одного строку достигання однієї породи, чергуючи їх смугами до 50 м, що залежно від відстані між рядами складаються з 6— 10 рядів кожного сорту зерняткових і кісточкових порід (при ширині міжрядь 5 м — 10 рядів, 6 м — 8 рядів, 8 м — 6 рядів). Триплоїдні та диплоїдні інтерстерильні сорти яблуні висаджують смугами до ЗО м завширшки (4—6 рядів). Деякі диплоїдні сорти яблуні з високим коефіцієнтом зав'язування плодів при самозапиленні (Джонатан, Рубінове Дуки, Ренет Симиренка, Бойкен, Айдаред) можна висаджувати сортосмугами до 80 м завширшки кожного (10—16 рядів), а кількість сортів на ділянці можна зменшити до двох.
71.Особливості внесення добрив у садах Півдня України.
Органічні й фосфорно-калійні мінеральні добрива вносять восени під перекопування. Азотні мінеральні добрива вносять навесні, оскільки вони добре розчиняються у воді та швидко вимиваються з ґрунту. Якщо ґрунт легкий, то азотні добрива вносять навесні й улітку у вигляді підживлювань. На важких ґрунтах третину азотних мінеральних добрив вносять під осіннє перекопування ґрунту, а решту — навесні й улітку.
На чорноземних і каштанових ґрунтах, норма внесення азотних добрив має бути такою, щоб на 100 м2 саду припадало 1200-1500 г діючої речовини азоту; 450- 600 г діючої речовини калію; 600 г діючої речовини фосфору.
Органічні добрива вносять один раз на два-три роки, якщо сад плодоносить. Норма внесення органічних добрив на багатих на поживні речовини ґрунтах становить 100-170 кг на 100 м2.
У вегетаційний період у врожайні роки вносять підживлення під дерева. Для підживлювання добре використовувати рідкі органічні добрива — пташиний послід, гноївку, коров'як — і розчин мінеральних добрив. Підживлюють дерева після цвітіння, коли зав'язуються й наливаються плоди. Останні підживлювання проводять, зменшуючи норму азотних добрив, оскільки останні знижують опірність дерев до холоду. Збільшують кількість калійних добрив, які підвищують зимостійкість дерев. Мінеральні добрива найкраще використовувати у вигляді розчинів у концентрації 1:5 (на 1 кг добрив — 4-5 відер води).
72.Особливості зрошення садів на пд..України. Види зрошення.
73.Мета обрізування. Біологічні особливості породи та їх реакція на обрізування.
Обрізування крон плодоносних дерев — це сукупність хірургічних прийомів, спрямованих на зменшення довжини гілок або їх видалення. Обрізування є одним з найбільш швидкодіючих заходів, які наносять рослині значні подразнення.
Основні завдання обрізування крон плодоносних дерев в інтенсивних садах:
1) забезпечити збереження форм і конструкцій крон, створених протягом періоду формування;
2) утримувати крони в установлених обсягах протягом усього періоду експлуатації;
3) поліпшувати світловий режим і активність фотосинтезу в усіх частинах крони;
4) регулювати активність ростових і формоутворювальних процесів;
5) забезпечувати оптимальну ритмічність плодоношення і високу якість плодів, сприяти підвищенню урожайності;
6) створювати сприятливі умови для проведення робіт з догляду за садом та збирання врожаю.
Обрізуванням надземній системі плодоносних рослин наноситься багато ран і значні подразнення, порушуються корелятивні зв'язки між органами і частинами та структура організму в цілому.
Установлено, що при укорочуванні гілок рослинам наносяться більші подразнення, ніж при вирізуванні такого ж їх розміру на кільце.
При обрізуванні крон плодоносних дерев враховують такі біологічні особливості порід і сортів:
1) регенераційну здатність;
2) циклічність утворення і відмирання органів і частин крони;
3) полярність;
4) морфологічний паралелізм;
5) скоростиглість, збудженість бруньок, пагоноутворювальну і пагоновідновлювальну здатність;
6) корелятивні зв'язки між органами і частинами дерева;
7) активність і тривалість процесів росту протягом вегетації та у різні вікові періоди;
8) активність галуження;
9) реакцію на подразнення обрізуванням;
10) особливості плодоношення.
74. Прийоми обрізування плодівництві. Типи укорочування та проріджування.
При обрізуванні крон плодоносних дерев застосовують укорочування і проріджування.
Укорочування може бути слабким, помірним і сильним. При слабкому укорочуванні однорічних гілок зрізують 1 /4—1 /5 їх довжини, при помірному — 1/3, а при сильному вирізують верхню половину і більше (рис. 36). Зокрема, при укорочуванні на заміщення залишають лише пеньки з двома-трьома бруньками, а решту однорічного приросту вирізують. Сильне укорочування однорічних гілок застосовують з метою викликати пробудження усіх бруньок, у тому числі й сплячих, для формування нових обростаючих і плодоносних гілок, активізації росту новоутворених пагонів на залишеній після обрізування частині. Ця нижня частина сильно укорочених однорічних гілок, навіть слабких, має краще виповнену провідну систему (трахеїди і ситоподібні трубки), тому поліпшується постачання води і елементів живлення до новоутворених на ній галужень, активізується дія стимуляторів росту, що сприяє проростанню бруньок і посиленню ростових процесів. Сильне укорочування довгих однорічних приростів роблять в насадженнях порід і сортів з послабленим гілкуванням при формуванні нових обростаючих гілочок, а також для активізації ростових процесів у дерев з слабким ростом пагонів та в інших випадках.
Укорочування багаторічнихгілок також може бути слабким, помірним і сильним. При слабкому укорочуванні гілку зрізують на 2—4-річний від кінця приріст, при помірному — на 5—7-річний, при сильному — на 8—10-річний, а іноді і старшого віку приріст. Укорочування багаторічних гілок проводять з метою активізації росту і регулювання плодоношення, забезпечення підпорядкування гілок вищих порядків нижчим, зміни напряму росту гілок, при відновленні крон, пошкоджених морозами. При регулюванні ростових і формоутворювальних процесів багаторічні гілки укорочують на молоді плодоносні та інші бічні молоді розгалуження, а при зміні напряму росту роблять переведення (укорочування переве-денням) на бічну гілку, що росте в потрібному напрямі. Укорочування багаторічних гілок певною мірою забезпечує проріджування крони і поліпшує її освітлення.
Проріджування —видалення гілок на кільце, наносить плодоносним деревам менш відчутні подразнення, ніж укорочування. Саме тому плодові дерева менше реагують на проріджування — лише біля ран можуть утворюватись жирові пагони. Але видалення зайвих, малопродуктивних старих гілок та пошкоджених хворобами і шкідниками поліпшує світловий і повітряний режими крони, сприяє оздоровленню насадження, оптимізації живлення і водозабезпечення залишених в кроні стеблових утворень, підвищенню ефективності обприскування пестицидами, продуктивності праці на збиранні врожаю.
Залежно від кількості і маси видалених гілок проріджування також можна поділити на слабке, помірне і сильне. При слабкому проріджуванні маса вирізаних гілок не перевищує 3—5 % від загальної маси гілок крони, при помірному — б—10 %, при сильному — 11—15 %. При щорічному обрізуванні проріджування здебільшого слабке, а при періодичному воно здебільшого буває сильним, внаслідок утворення сильних зайвих гілок у верхній і внутрішніх частинах крони.
?75.Принципи побудови міцного скелета дерева.
Надземна частина плодового рослини представлена великою кількістю різних за розміром, віком, розташуванню і призначенню гілок. Всі ці гілки в сукупності складають крону (11). Центральна вісь або провідник (6), називається стволом. У одних дерев він виділяється досить чітко протягом усього життя, у інших відхиляється в бік, розгалужується і губиться серед інших гілок. Місце переходу стовбура в корінь називається кореневою шийкою (9). Частина стовбура від кореневої шийки до першого розгалуження - штамб (7), вище - центральний провідник або лідер (6). Від центрального провідника відходять гілки першого порядку (1). Гілки першого порядку також називають скелетними або основними гілками. Разом з центральним провідником вони утворюють остов крони. Від гілок першого порядку відходять гілки другого порядку, від них - третього і так далі. На центральному провіднику і на основних гілках розміщуються більш дрібні і менш довговічні гілки. Їх розвивають обростають (2), так як ними остов крони як би обростає. Верхівковий приріст останнього року на центральному провіднику - це втеча продовження центрального провідника (4). (5) - це конкуруючий пагін. (3) - втечу продовження основоного гілки. (8) - місце щеплення. У підземній частині розташована коренева система (10).