67.Характеристика періоду від стану спокою до періоду вегетації.

Спокій — це спадково закріплене пристосування плодових рослин до перенесення несприятливого періоду року. У стані спокою в надземній частині сповільнюються або припиняються ростові і формоутворювальні процеси. Але життєдіяльність рослин у цей період не припиняється — відбувається дихання, транспірація, біохімічні перетворення речовин, утворюються зачатки листків у вегетативних бруньках та елементи квіток у генеративних бруньках, тобто спокій є відносним.

Розрізняють глибокий, або органічний, і вимушений спокій. Якщо рослини перебувають у глибокому спокої, то навіть сприятливі умови не спричинюють змін їх стану. У вегетативних бруньок і пагонів, що закінчили ріст, спокій настає у липні-серпні. Але, якщо пізніше будуть сприятливі умови, то спокій може перерватись, ріст відновиться і триватиме до листопада. Такий спокій називають попереднім. Попередній спокій передує глибокому, за яким настає вимушений спокій.

Перехід від вегетації до спокою починається від масового опадання листя і триває до настання зими. Протягом цього періоду відбуваються процеси загартування надземної системи, внаслідок яких рослини набувають здатності переносити несприятливі умови зими. Для успішного загартування важливе значення має поступове зниження температури в осінній період. Перша фаза загартування відбувається при поступовому зниженні температури повітря до 0 °С, а друга, що триває не менш як 20 діб, — при температурах від 0 до мінус 5—10 °С. Протягом проходження цих фаз загартування в рослинах відбуваються складні фізіолого-біо- хімічні зміни — нагромадження цукрів, збезводнення клітин, відособлення протоплазми, утворення на її поверхні ліпідного шару, який ізолює плазму клітини від доступу води, перешкоджає утворенню кристалів льоду, що посилює морозостійкість.

Глибокий спокій характеризується припиненням ділення меристемних клітин, подальшим збезводненням і відособленням протоплазми, утворенням на її поверхні ліпідів, відкладанням запасних малорозчинних речовин, різким зменшенням вмісту вільних амінокислот та нуклеїнових кислот.

Вийти із стану глибокого спокою листопадні плодові культури можуть лише тоді, коли на них діяли низькі температури — не вище 5—7 °С — протягом 50—60 діб (яблуня, груша, слива та ін.) чи 14— 25 діб (яблуня сибірська, абрикос сибірський, вишня східна, слива уссурійська.. Молоді неплодоносні рослини входять у період спокою раніше і виходять з нього пізніше, ніж плодоносні, старіші. Період спокою може порушуватись високими температурами, обробкою масляними емульсіями. Високі температури восени можуть порушити спокій генеративних бруньок і спричинити цвітіння. Якщо для зняття глибокого спокою листопадні рослини не зазнавали дії понижених температур, у них порушуються процеси росту і розвитку.

Вимушений спокій зумовлюється відсутністю зовнішніх умов для росту і розвитку рослин, зокрема низькою температурою. З настанням сприятливих умов у рослин в короткий термін відновлюються нормальні процеси росту і розвитку.

68.Підготовка грунту перед закладкою саду.

На площі, відведеній під сад, розкорчовують чагарники і пеньки корчувачем Д-210, проводять планування поверхні бульдозерами, планувальниками. Для зрізування горбів і засипання блюдець застосовують бульдозери. Спочатку знімають верхній шар грунту, а після планування площі знятий шар переміщують на ділянки, де його зняли. Якщо при плануванні знімають шар грунту 15—20 см, то цю роботу виконують планувальниками. Планування поверхні обов'язкове при закладанні насаджень в умовах зрошення, а в зоні Полісся — для запобігання вимоканню дерев у пониженнях рельєфу — блюдцях. На Поліссі та в інших зонах на перезволожених ділянках влаштовують дренаж, укладаючи на глибині 120 см гончарні труби.

На схилах крутизною понад 8—10° проводять терасування виїмково-насипним, плантажним і наорним способами. Останні два способи застосовують на схилах крутизною до 14—15°, а на схилах крутизною понад 15—16° тераси роблять виїмково-насипним способом. Для вирощування плодових насаджень кращими є східчасті тераси з шириною полотна 4—6 м. За поперечним профілем полотна розрізняють тераси з горизонтальним полотном, з поперечним уклоном полотна в напрямі схилу і з поперечним уклоном полотна в бік, протилежний напряму схилу (рис. 18). При влаштуванні терас наорним способом застосовують плуги ПС-4-30, ПЛС-5-25А та інші в агрегаті з бульдозерним відвалом, навішеним під гострим кутом до поздовжньої осі трактора. Плантажним способом схили терасують плантажними плугами і грейдером, універсальним бульдозером, а при виїмково-насипному терасуванні використовують терасери, бульдозери, грейдери.

69.Система розміщення дерев у плодовому саду.

Системи розміщення дерев залежать від конструкцій садів і крон, їх об'єму і форми, рельєфу місцевості. Існують такі системи розміщення плодових дерев у саду: квадратна, прямокутна, шахова, контурна.

Квадратна система розміщення раніше була найбільш поширеною у розріджених садах зерняткових і кісточкових порід, де дерева висаджували по кутах квадрата (8x8, 7x7, 6x6 м). В таких садах, крони освітлювались рівномірно, добре провітрювались, менше пошкоджувались хворобами і шкідниками, здійснювався перехресний обробіток грунту, але насадження пізно вступали в промислове плодоношення. Сучасні інтенсивні сади іноді закладають квадратним способом, коли відстані між рядами і деревами в ряду однакові, наприклад, 5x5, 4x4 м, 3x1x1x1 м чи 3 х 1,5x1,5x1,5х х1,5 м. Квадратний спосіб розміщення має місце у присадибних, дачних садах.

Прямокутна система розміщення— одна з основних у сучасних інтенсивних садах. Дерева розміщують по кутах прямокутника, довша сторона якого — відстань між рядами (міжряддя), а коротша — відстань між деревами в ряду. При цій системі розміщення ширина міжрядь у 1,5—3 рази більша, ніж відстань між деревами в ряду. Вона є основою конструкцій інтенсивних садів з суцільними рядами (плодовими стінками), рядкового і стрічкового способів закладання насаджень. При загущеному розміщенні дерев з мало об’ємними кронами у рядах значно збільшується їх кількість на одиниці площі, насадження рано вступають у товарне плодоношення, з 1 га отримують високі врожаї, хоч урожайність з одного дерева може бути нижчою, ніж в розріджених садах. Широкі міжряддя при товщині ряду 1—2 м забезпечують нормальне освітлення насадження та високу якість плодів. Однак у загущених насадженнях погіршується аерація, створюються сприятливі умови для розвитку хвороб і шкідників, що вимагає посиленого хімічного захисту. Крім того, насадження з товщиною суцільних радів 3—5 м і до 3,5—4,5 м заввишки не можна віднести до досконалої оптико-фізіологічної системи.

Шахова система розміщення дерев застосовується здебільшого у гірських умовах на нетерасованих задернілих схилах. Де¬рева висаджують по кутах рівностороннього трикутника. Шаховий спосіб розміщення застосовують і в інших районах, де внаслідок значної пересіченості рельєфу не можна провести терасування. Таке розміщення є одним із заходів боротьби з водною ерозією. Цю систему впроваджують також у присадибних садах.

Контурна система (по горизонталях схилу) впроваджується на пологих схилах крутизною до 3—10° та на терасованих схилах. Вона передбачає загущене розміщення дерев у рядах, які висаджують у напрямі горизонталей схилу (рис. 20), що сприяє механізованому обробітку грунту та його захисту від ерозії. На рівних місцях ряди дерев здебільшого розміщують у напрямі з півдня на північ або з незначним відхиленням від цього напряму. В інтенсивних садах яблуні з напрямом розташування рядів зі сходу на захід дерева також добре ростуть і плодоносять і за цими та іншими показниками не поступаються перед насадженнями з іншим напрямом рядів.