Системи підтримки прийняття рішень

Системи підтримки прийняття рішень (СППР) виникли на початку 70-х років завдяки розвитку ІС для підтримки процесів прийняття рішень управлінських в складних і слабо структурованих ситуаціях, пов'язаних з розробленням і прийнят­тям рішень. Термін “системи підтримки прийняття рішень” (DSS - Decision Support System) було запропоновано у 1971 р. С.Горрі та С.Мортоном для програмних засобів, призначених допомагати у прийнятті управлінських рішень.

Звичайно під СППР розуміють інтерактивну систему, яка забезпечує особам, що приймають рішення (ОПР), засоби доступу до даних і моделей для вирішення неструктурованих і слабо структурованих проблем.

СППР використовують для підтримки різних видів діяльності в ситуаціях, де неможливо або небажано мати автоматичну систему, що повністю виконує весь процес рішень. Пріоритетні галузі використання СППР – це фінансова діяльність, урядова діяльність, промисловість.

Підтримка процесу прийняття рішень має забезпечувати:

• допомогу ОПР при аналізі й оцінці ситуації та обмежень, що накладається зовнішнім середовищем;

• виявлення переваг ОПР;

• генерацію списку припустимих для ОПР альтернатив;

• оцінку можливих альтернатив, виходячи з переваг ОПР та обмежень, що накладаються зовнішнім середовищем;

• узгодження рішень групи ОПР, якщо це необхідно;

• аналіз наслідків прийнятих рішень та оцінку їх ОПР;

• вибір кращого, з погляду ОПР, варіанта.

СППР - це людино-машинна система, яка дозволяє керівнику використовувати свої знання, досвід і переваги, об'єктивні і суб'єктивні моделі, оцінки та дані для реалізації комп'ютерних методів знаходження рішень. Вона виконує:

• аналіз ситуації з урахуванням суб'єктивних переваг керівника;

• генерацію припустимих для керівника варіантів рішень;

• узгодження групових рішень на основі переваг керівників;

• прогнозування наслідків можливих рішень;

• оцінку можливих рішень відповідно до переваг керівника;

• вибір рішення відповідно до переваг керівника.

Основні властивості сппр

Інтерактивність - система озивається на різного роду дії, якими людина має намір вплинути на обчислю­вальний процес. Людина і сис­тема обмінюються інформацією в темпі обробки інформації людиною. Проте практика свідчить, що надто мало керівників бажають і вміють вести прямий діалог з комп'ютером. Більшість з них віддає перевагу взаємодії з систе­мою через посередника або в режимі непрямого доступу, де можлива пакетна обробка інформації. Водночас властивість інтерактивності необхідна при дослідженні нових проблем і ситуацій, при адаптивному проектуванні прикладних СППР.

Інтегрованість забезпечує сумісність складових систе­ми, що управляють даними та користувацьким інтерфейсом. Потужність означає спроможність системи відповідати на складні питання. Доступність — це здатність відповідати на запити користувача в потрібній й зрозумілій йому формі і за прийнятний час. Гнучкість характеризує можливість системи адаптуватися до змін потреб користувача та для прийняття рішень у нових ситуаціях. Надійність полягає в здатності системи виконувати потрібні функції впродовж заданого періоду часу.

Робастість — це ступінь здатності системи відновлюватися в разі виникнення помилкових ситуацій як зов­нішнього, так і внутрішнього походження (приміром, помилки у вхідній інформації або несправності апаратних засобів). Хоч між надійністю і робастістю існує певний зв'язок, проте ці дві характеристики системи різні: система, що ніколи не поновлюватиметься при виконанні помилкових ситуацій, може бути надійною, але не робастою; система з високим рівнем робастості, що здатна відновлюватися і продовжу­вати роботу при багатьох помилкових ситуаціях, може бути вод­ночас віднесена до ненадійних, оскільки вона не здатна заздале­гідь, до пошкодження виконати необхідні процедури.

Керованість означає спроможність користувача контролювати дії системи і втручатися в хід розв'язування задачі.

Сучасні СППР здатні:

• надавати особі, яка приймає рішення (ОПР), допомогу в процесі розв’язання структурованих, слабоструктурованих і неструктурованих задач;

• підтримувати міркування та оцінки ОПР (але контроль лишається за людиною);

• підвищувати ефективність прийняття рішень;

• інтегрувати моделі та аналітичні методи зі стандартним доступом до даних.

Архітектура СППР складається з трьох основних підсистем:

• інтерфейсу користувача, що дає змогу ОПР провадити діалог із системою у зручній формі;

• БД, призначеної для зберігання, відбору та відображення інформації;

• бази моделей, яка забезпечує відповіді на запити користувачів та рішення інших аналітичних задач.

Система управління моделями є одним із компонентів архітектури універсальної СППР. Функціями цього компонента є класифікація, організація і доступ до моделей, тобто ці функції аналогічні функції СУБД.