1. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Професійна мовно-комунікативна компетенція. Спілкування і комунікація. Функції спілкування. Види, типи і форми професійного спілкування. Основні закони спілкування.

Українська літературна мова як вища форма загальнонародної національної мови характеризується наявністю сталих норм. Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих реалізацій мовної системи, закріплених в процесі суспільної комунікації. У зв’язку з тим, що українська літературна мова має дві форми – писемну і усну, існують стилі писемні (науковий, офіційно-діловий) й усні (розмовний, ораторський). Основою мови професійного спілкування є науковий, офіційно-діловий, розмовний стилі літературної мови.

Комунікативна компетенція має кілька складових: лінгвістичну(формальні знання і відповідні їм навички), соціолінгвістичну (здатність здійснювати вибір/перетворення мовних форм), соціокультурну (глобальні уявлення про світ), стратегічну/дискурсивну(вміння говорити логічно, послідовно й переконливо), соціальну(готовність і бажання взаємодіяти з іншими).

Функції спілкування: інформаційно-комунікативна (обмін інформацією), регуляційно-комунікативна (регуляція поведінки, спільної діяльності в процесі взаємодії), афективно-комунікативна (регуляція емоційної сфери людини).

Закони спілкування - найзагальніші нежорсткі тенденції, які наявні у всіх типах групового і масового спілкування. Комунікативні закони пов'язані із закономірностями процесу комунікації, психологічними особливостями учасників спілкування, їх соціальними ролями.

2. Професійна сфера, як інтеграція офіційно – ділового, наукового та розмовного стилів. Текст як форма реалізації мовно-професійної діяльності.

Поняття «професійна сфера» охоплює три функціональні різновиди літературної мови – офіційно-діловий, науковий, розмовний. Науковий і діловий стиль не опускають уживання художніх засобів. Вони розраховані на раціональне, а не емоційне сприйняття. Професійна сфера репрезентує офіційно-діловий і науковий стилі у єдності спільних мовних засобів досягнення комунікативної мети, адже кожна людина, незалежно від фаху, віку, статі, соціального становища, стикається з проблемою написання заяви, відгуку, службового листа. Основою професійної підготовки є комунікативна компетенція, тобто уміння і навички говорити, запитувати, відповідати, аргументувати, переконувати, висловлювати точно і ясно думку, правильно поводити себе в конкретній ситуації. В цьому випадку на допомогу прийде розмовний стиль, зокрема – розмовно-професійний.

Текст – це писемний або усний мовленнєвий масив, що становить лінійну послідовність висловлювань, об’єднаних у тематичну і структурну цілісність. За способом репрезентації тексти бувають письмові, усні та друковані.

3. Культура мовлення в житті професійного комунікатора. Комунікативні ознаки культури мови.

Функціонально мова характеризується як засіб, а мовлення – як процес. Мова для всіх носіїв одна, але реалізація її в мовленні для кожного мовця має свої особливості. Сама мова не може бути правильною чи неправильною, логічною чи нелогічною, точною і неточною, виразною чи одноманітною. Всі ці ознаки має мовлення і насамперед, індивідуальне. Культуру мовлення формує запас знань, прагнення до самовдосконалення через хороше володіння рідною мовою, знаннями, що віками вдосконалювало людство. Отже, кожен з нас має постійно дбати про якість свого мовлення в будь-якій ситуації спілкування.

Ділове мовлення має 2 форми: усну і писемну. Характер писемного мовлення багато в чому визначається специфічними умовами спілкування і в першу чергу - відсутністю співрозмовника і в момент висловлення думки. Усне мовлення виразно відрізняється від писемного: які б складні думки не висловлювали співрозмовники в процесі бесіди, вони завжди будуть спиратися на ситуацію, в якій відбувається розмова.

Основні ознаки культури ділового мовлення: змістовність; правильність і чистота; точність; логічність і послідовність; багатство (різноманітність); доречність (доцільність).

4. Спілкування як інструмент професійної діяльності. Жанри професійно-ділового стилю.

Спілкування — процес взаємодії між двома чи кількома особами, що полягає в обміні інформацією пізнавального чи емоційно-оцінного характеру. Через нього люди організовують різні види теоретичної та практичної діяльності, обмінюються інформацією, досягають взаєморозуміння, взаємно впливають одне на одного, формують свій світогляд.Професійне спілкування виконує такі функції: комунікативну (обмін інформацією); інтерактивну (обмін діями); перцептивну (взаємосприйняття та встановлення взаєморозуміння між партнерами по спілкуванню).

Жанри професійно-ділового стилю:

• законодавчий — використовується в законотворчій сфері у вигляді Конституції, законів, указів, тощо;

• дипломатичний — використовується в сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у вигляді договорів, конвенцій, протоколів, заяв тощо.

• юридичний — використовується в юриспруденції у вигляді актів, позовних заяв, протоколів, постанов, запитів, повідомлень тощо.

• адміністративно-канцелярський — використовується в професійно-виробничій сфері, правових взаєминах і діловодстві у вигляді офіційної кореспонденції, договорів, контрактів, заяв, автобіографій, доручень тощо.