42. Правопис прикметникових форм утворених від географічних назв.

1.У суфіксах -инськ(ий), -інськ(ий) прикметників, утворених від географічних назв і назв народів, що мають у своїй основі суфікси -ин, -ін, -инськ, -інськ, зберігається той самий голосний (и або і), що й в основній назві.

В аналогічних прикметниках, утворених від географічних назв, що не мають суфіксів -ин, -ін, пишеться завжди и.

Суфікси -ОВСЬК(ИЙ) [-ЬОВСЬК(ИЙ)], -ЕВСЬК(ИЙ) [-ЄВСЬК(ИЙ)], -ІВСЬК(ИЙ) [-ЇВСЬК(ИЙ)]

2. У суфіксах -овськ(ий) [-ьовськ(ий)], евськ(ий) [-євськ(ий)],-івськ(ий)прикметників,утворених від географічних назв, що мають у своїй основі -ов (-ьов), ев (-єв), -ів (-їв), зберігається той самий голосний (о, е, є, і, ї), що й в основній назві. 

Якщо при творенні таких прикметникових форм від українських географічних назв відкритий склад з, о, е стає закритим, діє правило чергування о, е, з, і.

У прикметниках, утворених від географічних назв із суфіксальним к, перед яким іде інший приголосний, пишеться -івський (-ївський)

При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ(ий) від географічних назв і назв народів, основа яких закінчується на приголосний, відбуваються такі фонетичні зміни:

а) Г, ж, з (дз) + -ськ(ий) — -зьк(ий) [-дзьк(ий)].

б) К, ц, ч + -ськ(ий) — -цьк(іий).

в) С, х, ш + -ськ(ий) – -ськ(ий).

Примітка. Деякі слова, узвичаєні без зміни приголосних основ, передаються з ними і на письмі.

43. Просте ускладнене речення

До ускладнених речень належать речення зоднорідними членами,  з відокремленими членами, зі звертанням, зі вставними і вставленими компонентами.

з однорідними членамиз відокремленими членами

зі звертанням

зі вставними і вставленими компонентами

РЕЧЕННЯ З ОДНОРІДНИМИ ЧЛЕНАМИ.

У реченні слова можуть поєднуватися як підрядним зв'язком, так і сурядним.

Члени речення, які виконують ту саму синтаксичну функцію і поєднуються сурядним зв'язком, називаються однорідними.

При однорідних членах можуть використовуватися узагальнюючі слова. Найчастіше у цій ролі виступають:

• займенники ніхто, ніщо, все, всі

• прислівники скрізь, всюди .

При узагальнюючих словах вживаються такі розділові знаки:

• двокрапка після узагальнюючого слова, якщо воно стоїть перед однорідними членами;

• тире перед узагальнюючим словом, якщо воно стоїть після однорідних членів; якщо однорідні члени, що йдуть після узагальнюючого слова, не закінчують речення і воно продовжується, то після них ставиться тире.

РЕЧЕННЯ З ВІДОКРЕМЛЕНИМИ ЧЛЕНАМИ

Відокремленими називаються другорядні члени речення, які для підсилення їхньої граматичної і смислової ролі виділяються в усному мовленні інтонацією, а на письмі- відповідними розділовими знаками.

Відокремлені означення (дієприкметники, прикметники, іменники; дієприкметниковий, прикметниковий звороти, поширена прикладка), як правило, стоять після означуваного слова.

Відокремлені обставини залежать не від одного слова в реченні, а від усьогоречення в цілому. Дієприслівникові звороти складають основну групу відокремлених обставин і виділяються в будь-якій позиції.

РЕЧЕННЯ ІЗ ЗВЕРТАННЯМ

Звертання виражається кличним відмінком або називним відмінком у значенні кличного і вимовляється з кличною інтонацією.

Якщо звертання стоїть на початку речення, то після нього ставиться кома або знак оклику.Якщо звертання знаходиться у кінці речення, то перед ним ставиться кома, а після нього- той знак, якого потребує речення від його змісту.У середині речення звертання з обох боків виділяється комами.

РЕЧЕННЯ ЗІ ВСТАВНИМИ І ВСТАВЛЕНИМИ КОМПОНЕНТАМИ

Вставними називаються такі слова або сполучення слів, за допопмогою яких виражається ставлення розповідача до висловленої ним думки. Вставні компоненти граматично не пов'язані з іншими словами у реченні і тому не є членами речення.

За значенням вставні слова і сполучення слів можуть виражати:

• джерело повідомлення (на мою думку, по-моєму)

• достовірність повідомлення, впевненість (без сумніву, як відомо);

• невпевненість, припущення (можливо, здається);

• виділення головного, підкресленість висновку (зокрема, отже, до речі, значить, чином);

• емоційну оцінку повідомлюваного факту (на щастя, на диво, на лихо, на жаль, як на зло, хвалити бога).

На письмі вставні слова і сполучення виділяються комами.

Вставленими називаються такі сполуки слів, які містять у собі додаткові повідомлення, побіжні зауваження до основної думки. На відміну від вставних компонентів, вставлені сполуки не можуть бути кваліфіковані за якимись загальними ознаками, оскільки виникають незаплановано, у процесі мовлення.

Уролі вставлених компонентів виступають переважно речення: