50. Стійкі словосполучення у реченнях наукового стилю. Абстрактні іменники, відносні прикметники

Слова, які позначають назви процесів, ознак, властивостей, що не належать до якихось конкретних предметів і мисляться поза зв'язком з ними, називаються абстрактними. Це іменники, які називають поняття, що не мають реального втілення (хоч виникнення та існування їх неможливе без такої реальності), тобто вказують на стан, почуття, процес, якість, риси характеру, різні вияви інтелектуального рівня людини, відносини між особами, народами , поняття етикету, є науковими та виробничими термінами.

Відносні прикметники виражають ознаку предмета опесередковано - через відношення до іншого предмета, явища, дії або стану. Відносні прикметники виражають ознаки за призначенням предмета, за належністю організації чи установі, за матеріалом, за просторовими і часовими ознаками, за відношенням до вимірівпредметів.

У мові певне значення може виражатися не лише окремим словом, а й стійким сполученням двох або більше повно значних слів. Стійке словосполучення – це сполучення кількох повнозначних слів, які передають одне лексичне значення, воно дорівнює значенню окремого повнозначного слова. Термінологічні стійкі словосполучення (складені найменування) - це назви певних наукових понять.

51. Розділові знаки у синтаксичних конструкціях з прямою мовою. Правила оформлення цитат

Прямамова в текстіможевиділятисятрьома способами:

а) береться з двох боків у лапки разом із знаком питання, знаком оклику, трьома крапками (крапка і кома виносяться за лапки); цей спосіб оформлення прямої мови застосовується найчастіше під час передавання невисловлених думок, окремих невеликих реплік, під час цитування, згадування;

б) у діалогах починається з абзацу, і перед нею ставиться тире, що характерне для передавання живого мовлення.

в) у драматичних творах пишеться після назви дійової осо¬би і крапки.

В усіх випадках пряма мова починається з великої букви.

Розділові знаки при словах автора вживаються по-різному залежно від того, де стоять слова автора.

Якщо слова автора стоять:

а) перед прямою мовою — після них ставиться двокрапка:

б) після прямої мови — перед ними ставиться тире, крапка замінюється на кому (знак питання, знак оклику, три крапки на кому не замінюються

в) у середині прямої мови — вони виділяються з обох боків комами й тире; проте якщо розрив робиться між двома реченнями, то після слів автора ставиться не кома, а крапка й тире; якщо ж у словах автора є дієслово чи інше слово на позначення мовлення, яке стосується наступної части¬ни прямої мови, то після слів автора ставиться двок¬рапка й тире.

Слова автора, коли вони стоять у середині чи після прямої мови, звичайно починаються з малої букви. Але якщо слова автора становлять певну додаткову інформацію, то тоді вони можуть починатися з великої букви. Якщо слова автора охоплюють пряму мову, то перед прямою мовою ставиться двокрапка, а після неї кома й тире або тільки тире. Якщо репліки беруться в лапки й записуються підряд без слів автора, то між ними ставиться тире.

У цитаті не можна нічого змінювати.

Якщо цитата наводиться не повністю, то пропуски в ній позначаються трьома крапками.