39. Відмінки іменників

Кличний відмінок виконує в реченні роль звертання до істоти (уособленого предмета), він не пов'язується з іншими словами за допомогою запитання. При звертанні не запитується хто? що? кого? чого?, а вказується на особу формою займенника ти (ви) у будь-якому випадку.

Відмінювання іменників- це їх зміна за відмінниками. Змінювання іменника завідмінками дає йому можливість зв’язуватися з іншими словами у реченні.

Називний відмінок- початкова форма іменника.

Він називається прямим.

Інші відмінники називаються непрямими.

Іменники за характером основ і відмінкових закінчень поділяються на чотиривідміни:

Першавідміна включає у себе іменники чоловічого, жіночого і подвійного (чоловічого і жіночого) роду з закінченням -а (-я).

Другавідміна включає у себе іменники чоловічого роду, що мають закінчення на твердий або м’який приголосний основи, або із закінченням -о та іменники середнього роду із закінченням -е, -о і -я, крім тих, у яких при відмінюванні з’являється суфікс -ен-, ат (-ят).

Третя відміна включає усебе іменники жіночого роду, що закінчуються на твердий чи м’який приголосний основи  та іменник мати.

Четверта відміна включає у себе іменники середнього роду з закінченням -а (-я), в яких при відмінюванні з’являється суфікс -ат (-ят), -ен.

ПЕРША ВІДМІНА

Іменники першої відміни поділяються на тверду, м’яку і мішану групи:

До твердої групи належать іменники з твердим приголосним основи (крім шиплячого) перед закінченням -а.

До м’якої групи належать іменники з м’яким приголосним основи перед закінченням -я.

До мішаної групи належать іменники з шиплячим приголосним основи перед закінченням -а.

ДРУГА ВІДМІНА

Іменники другої відміни також поділяються на тверду, м’яку і мішану групи:

До твердої групи належить більшість іменників з основою на р, у тому числі іменники іншомовного походження з суфіксами -ар (-яр), -ир, -ур, у яких наголос припадає на останній склад основи, іменники чоловічого роду з кінцевим твердим приголосним основи, а також іменники середнього роду з закінченням о-.

До м’якої групи належать іменники середнього роду з закінченнями -е, -я, але не після шиплячого, а також іменники чоловічого роду з кінцевим м’яким приголосним основи.

До мішаної групи належать іменники чоловічого роду з шиплячим приголосним в кінці основи, середнього роду з закінченням -е, а також частина іменників на -р: назви осіб за фахом чи родом діяльності з наголошеним суфіксом -яр та сталим наголосом на закінченні.

40. Граматична категорія роду іменників

Загальні відомості:

В українській мові всі іменники, що вживаються в однині, мають постійне значення роду :

• чоловічого,

• жіночого,

• середнього.

Категорія роду іменників є синтаксично незалежною. Граматична категорія роду як самостійна властива лише іменникам.

Належність іменників до того чи іншого роду визначається їх морфологічними ознаками:

• за формами називного та деяких непрямих відмінків у однині;

• за типами суфіксального словотворення;

• за синтаксичним зв'язком з іншими словами в реченні;

• за семантикою.

Іменники чоловічого роду

До іменників чоловічого роду належать ті іменики, які здебільшого мають в називному відмінку однини нульове закінчення, рідше - о, - а. Також рід іменника ми можемо визначити, співвідносячи його із займенниками він, вона, воно, цей, ця, це.

Іменники жіночого роду

До іменників жіночого роду належать ті іменники, які здебільшого мають в називному відмінку однини закінчення - а, рідше - нульове закінчення. З іменниками жіночого роду співвідносяться займенники вона, ця.

Іменники середнього роду

До іменників середнього роду належать іменники, які в називному відмінку однини мають закінчення -о, -е, -а. Іменники середнього роду, що означають назви молодих істот і мають в називному відмінку однини закінчення -а (-я), в непрямих відмінках однини та множини, в називному відмінку множини приймають суфікс -ат (ят), разом з іменниками середнього роду на -а (-я) та суфіксом -ен становлять окремий тип відмінювання - IV відміну. З іменниками середнього роду співввідносяться займенники воно, це. Також у похідних іменників на рід може вказувати суфікс (це здебільшого стосується назв молодих істот). Окрім того, що значення середнього роду набувають назви малих щодо віку істот різної статі, а також назви конкретних предметів, явищ, понять, значення середнього роду набувають слова, що переходять в іменники з різних частин мови

Рід абревіатур

Відмінювані абревіатури, утворені поєднанням початкової частини слова (чи частин слова) з повною формою іменника, зберігають значення роду відповідного іменника.

Відмінювані абревіатури, що утворюються з початкових звукосполучень або звуків кількох слів, а також ті, що утворюються поєднанням початкових частин слів, значення чоловічого роду набувають за зовнішньою подібністю до іменників ІІ-ої відміни на приголосний.

Невідмінювані абревіатури, утворені поєднанням початкової частини першого слова повної назви з формою непрямого відмінка другого слова, мають рід першого складового елемента.

Рід незмінюваних іменників

При визначенні роду незмінюваних іменників треба мати на увазі, що:

• серед іншомовних слів назви осіб набувають рід відповідно до статі;

• назви тварин мають чоловічий рід;

• назви неістот належать переважно до середнього роду;

• власні назви зберігають рід загальних назв.