- •2. Професійна сфера, як інтеграція офіційно – ділового, наукового та розмовного стилів. Текст як форма реалізації мовно-професійної діяльності.
- •3. Культура мовлення в житті професійного комунікатора. Комунікативні ознаки культури мови.
- •4. Спілкування як інструмент професійної діяльності. Жанри професійно-ділового стилю.
- •5. Усне і писемне мовлення фахівця. Культура усного фахового спілкування. Підготовка до публічного виступу (план, тези, конспект).
- •6. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу. Види публічного мовлення.
- •7. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Культура сприймання публічного виступу.
- •8. Форми колективного обговорення професійних проблем. Мистецтво перемовин. Збори як форма прийняття колективного рішення. Нарада.
- •9. Жанри публічних виступів. Промови. Виголошення промови. Особливості публічного тексту і професійного наукового викладу думки.
- •9. Жанри публічних виступів. Доповідь. Виголошення доповіді. Піготовка до виголошення доповіді.
- •11. Жанри публічних виступів. Дискусія. Наукова дискусія. Повідомлення про захід. Етапи підготовки і проведення.
- •12. Лекція. Види лекцій. Структура наукової лекції. Читання лекції.
- •13. Види усного ділового спілкування. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування. Функції та види бесід. Ділова бесіда.
- •14. Співбесіда з роботодавцем. Інформаційні документи.
- •15. Мовні засоби переконування. Засідання. Перемовини.
- •16. Інформаційні документи. Службовий лист. Класифікація листів. Реквізити листа, їх оформлення.
- •17. Службовий лист. Лист-запит. Рекомендаційний лист. Вимоги до тексту листа.
- •18. Інформаційні документи. Наказ. Види наказів. Реквізити наказу. Особливості оформлення.
- •19. Жанри офіційно-ділового стилю. Обліково-фінансові документи. Акт. Особливості оформлення.
- •20. Документи колегіальних органів. Протокол. Види протоколів. Реквізити. Особливості оформлення протоколів.
- •21. Документи колегіальних органів. Витяг з протоколу.
- •22. Інформаційні документи. Види Оголошень. Особливості оформлення.
- •23. Запрошення. Особливості оформлення.
- •24. Документи з господарсько-договірної діяльності. Договір. Види договорів. Реквізити договору. Особливості оформлення та використання договорів.
- •25. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Науково-технічний текст як засіб комутації.
- •26. Довідково-інформаційні документи у сфері науки і техніки. Анотація. Відношення між частинами інформації. Мовні засоби.
- •27. Довідково-інформаційні документи у сфері науки і техніки. Реферат як жанр академічного письма. Види рефератів. Мовні засоби.
- •28. Жанри наукового стиля української мови. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті. Зміст, структура статті. Вимоги до оформлення.
- •29. Жанри наукового стиля української мови. Стаття як самостійний науковий твір. Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової, бакалаврської роботи.
- •30. Рецензії, відгук як критичне осмислення наукової праці. Рецензія на наукову працю.
- •32 Редагування наукового тексту. Пряма і непряма мова у діловому і науковому текстах. Цитування.
- •33 Плани та звіти у сфері науки і техніки. Призанчення, структура, оформлення планів і звітів
- •34 Документи з кадрових питань
- •36. Науковий етикет. Електронні документи. Особливості створення та використання.
- •37. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань. Оформлювання посилань на джерела інформації в наукових працях. Бібліографічний опис. Бібліографічний список.
- •38. Правопис власних назв. Велика літера у власних назвах і абревіатурах.
- •39. Відмінки іменників
- •40. Граматична категорія роду іменників
- •41.Українська термінологія у професійному спілкуванні
- •42. Правопис прикметникових форм утворених від географічних назв.
- •43. Просте ускладнене речення
- •44. Вставні та вставлені конструкції
- •45. Велика та мала літери в рубриках
- •46. Складні випадки узгодження підмета з присудком у складному реченні
- •47. Однорідні члени речення. Узагальнювальні слова.
- •48. Розділові знаки в складних синтаксичних конструкціях
- •49. Речення з відокремленими членами
- •50. Стійкі словосполучення у реченнях наукового стилю. Абстрактні іменники, відносні прикметники
- •51. Розділові знаки у синтаксичних конструкціях з прямою мовою. Правила оформлення цитат
- •52.Розділові знаки у реченнях зі вставними та вставленими конструкціями
- •53. Розділові знаки у складносурядних реченнях
- •57. Відмінювання прізвищ, імен та по батькові
32 Редагування наукового тексту. Пряма і непряма мова у діловому і науковому текстах. Цитування.
Редагування мовного матеріалу – складний процес, що включає аналіз, відбір мовних засобів, перебудову мовних одиниць. Ця робота може дати бажаний ефект лише за наявності певних передумов. Для того, щоб помітити неточність в утворенні граматичної форми, у побудові словосполучення, речення або у висловленні змісту, необхідно керуватися певними критеріями, мати у полі зору певний еталон, з яким можна було б зіставити оцінювані мовні засоби. Тим більше такі критерії потрібні для виправлення помічених похибок. Без цього намагання усунути недоліки може призвести до погіршення вислову.
Закономірності:
- продукування тексту – складний творчий процес, у якому окреме місце (після виношування мовленнєвого задуму і написання відповідного тексту) займає редакторська правка;
- при нормативному редагуванні тексту слід урахувати жанрові особливості, форму (усну чи писемну) і відповідно шліфувати стиль;
- процес редагування має спиратися на знання з практичної стилістики, лінгвістики тексту, українського правопису, основ культури мовлення, а також на світоглядний і чуттєво-мовленнєвий досвід.
Прямою називають таку, що повністю зберігає лексику, синтаксис та інтонацію висловлення мовця. Пряма мова характеризується завершеністю своєї структури і обов’язково має при собі слова автора, їх називають авторським введенням.
Відповідно до місця прямої мови речення з нею можуть мати таке пунктуаційне оформлення Пряма мова може стояти:
- Після слів автора:
- Перед словами автора:
- Перед словами автора і після них, отже, ніби розриватися словами автора:
- Пряма мова може оформлятися у виді діалогу.
Непряма́ мо́ва — це чуже мовлення, що передається не дослівно. На письмі непряма мова не береться в лапки. Речення з непрямою мовою є складнопідрядним із підрядним з'ясувальним, яке приєднується за допомогою сполучників що, ніби, щоб, чи і сполучних слів де, куди, коли,як тощо. Вибір засобу зв'язку залежить від таких умов: -якщо чуже висловлювання, передане непрямою мовою, було звичайним розповідним реченням, вживається сполучник що:
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору варто наводити цитати.
Науковий етикет вимагає точного відтворення цитованого тексту, без найменшого спотворення змісту джерела.
Загальні вимоги до цитування такі:
а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”;
б) цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Допускається пропуск слів, речень, абзаців за умови, якщо це не спотворює авторського тексту; такі пропуски позначаються трьома крапками.
в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;
г) при непрямому цитуванні, що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів. Посилатися при цьому треба на джерело непрямого цитування, наприклад: (цит. за: …);
д) цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо в обох випадках це може вплинути на рівень дипломної (курсової) роботи: надмірне цитування створює враження її компілятивності, а недостатнє – знижує наукову цінність викладеного матеріалу;
е) якщо необхідно виявити власне ставлення до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;