36. Науковий етикет. Електронні документи. Особливості створення та використання.

Науковий етикет – це сукупність встановлених та визнаних науковою спільнотою норм поведінки, правил, моралі наукових працівників, зайнятих в сфері науково-технологічної та науково-педагогічної діяльності.

Електронний документ — документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується утворення електронного документа.

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора. Уразі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

37. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань. Оформлювання посилань на джерела інформації в наукових працях. Бібліографічний опис. Бібліографічний список.

Бібліографічний опис — це сукупність бібліографічних відомостей про документ, його складову частину чи групу документів, які наведені за певними правилами, необхідні та достатні.

Прискладаннібібліографічногоописунеобхіднодотримуватисяпевнихвимог:

- Точність — усі бібліографічні відомості мають відповідати даним документа;

- Повнота — повний набір даних, що допомагають встановити відмінність документа від інших подібних;

- Єдність опису — склад відомостей, форма і послідовність мають бути стабільними;

- Стислість, оскільки бібліографічні описи вміщають на невеликій площі;

- Зрозумілість і чіткість.

38. Правопис власних назв. Велика літера у власних назвах і абревіатурах.

Власні назви :

II. Прикметники, утворені від індивідуальних назв 

III. Назви держав, адміністративно-територіальні назви 

IV. Назви установ, організацій, підприємств, партій, творчих спілок і колективів 

V. Назви історичних епох і подій, знаменних дат

VI. Назви посад, звань, титулів

VII. Назви конференцій, конгресів, найважливіших документів, пам'яток старовини, творів мистецтва 

VIII. Індивідуальні імена людей, прізвища людей, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська, назви дійових осіб у казках, байках, драматичних творах, клички тварин, власні імена міфічних істот

Як відомо, абревіатура — це складне скорочене слово. Бувають літерна абревіатура (СНД, УТН), звукова (дот), по-часткова (військкомат, лінкор), комбінована (райвно).

Літерні абревіатури, тобто утворені з початкових (ініціальних) букв, пишуться великими літерами і без крапок після кожної з них (АТС, КНР).

Абревіатури, що позначають загальні назви, вимовляються як звичайні слова (без вставних звуків) і відмінюються, пишуться малими літерами (загс, неп).