44. Вставні та вставлені конструкції

Вставними є такі конструкції, за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до висловленої думки, як от:

1. Виражає упевненість або невпевненість у тому, про що повідомляється:безперечно, звичайно, може, мабуть, зрозуміло, дійсно, певне (певно), здається, боюся, сподіваюся, очевидно та ін.

2. Вказує на порядок думок, послідовність їх викладу: по-перше, по-друге, до речі, далі, нарешті та ін.

3. Дає емоційну оцінку повідомлюваному: на щастя, на жаль, на нещастя, дивна річ та ін.

4. Вказує на джерело думки, характер висловлення: взагалі, іншими словами, можна сказати, так би мовити, як кажуть та ін.

Вставленими називаються такі конструкції, які вживаються для доповнення, роз’яснення чи уточнення предметного змісту речення. Вставлені конструкції передають додаткові відомості до змісту речення чи окремого його члена. Вони виділяються комами, тире або дужками. Найменшу відокремлюючу силу мають подвійні коми, потім — подвійне тире і найбільш сильний відокремлюючий знак — дужки.Невеликі вставлені конструкції, які стоять переважно в середині основного речення і мають з ним тісніший змістовий зв’язок, виділяються з обох боків тире.

45. Велика та мала літери в рубриках

1) З великої літери пишеться перше слово рубрик тексту, якщо кожна рубрика закінчується крапкою:

2) З малої літери пишеться перше слово рубрик, якщо вони відокремлені одна від одної крапкою з комою:

Якщо такі рубрики граматично самостійні та структурно досить розлогі, то вони можуть починатися великою літерою:.

Велика літера після двокрапки, на початку цитати тощо

З великої літери пишеться перше слово після двокрапки:

а) Коли це початок прямої мови:

б) Коли цитата подається після слів автора як пряма мова, тобто пов’язується зі словами автора без сполучника й наводиться з початку речення:

Примітка. Коли ж цитата:

а) входить до складу речення як його частина у формі підрядного речення, тобто пов’язується з головним реченням сполучником б) наводиться з середини речення, то вона, як правило, починається з малої літери (у другому випадку після двокрапки ставляться лапки, за ними – три крапки): 

2. З великої літери пишеться початкове слово виступу, постанови, протоколу, ухвали тощо після вступної (загальної) частини:

46. Складні випадки узгодження підмета з присудком у складному реченні

1) Припростому підметі, вираженому кількісним числівником, присудок вживається в однині, якщо числівник сприймається:

а) як абстрактна назва;

б) як єдине ціле

2) Коли підметом виступає іменник чоловічого роду, що позначає рід занять, професію, посаду тощо, то дієслово-присудок у минулому часі ставиться в чоловічому роді навіть тоді, коли носієм цієї професії є особа жіночої статі.В розмовно-побутовій мові вживаються також присудки, рід яких відповідає статі певної особи, а не роду іменника. Подібне вживання присудка є порушенням правила граматичного узгодження. Щоб уникнути цього, доцільно в таких випадках вводити в речення власне ім'я тієї особи, яка позначена іменником, що виражає посаду, професію тощо.

3) При підметах-абревіатурах, які утворено з початкових звуків (букв) або з частин слів і початкових звуків і які зовні не мають родових ознак, дієслово-присудок у формі минулого часу узгоджується з основним словом того словосполучення, з букв чи складів якого утворена абревіатура.

Але потрібно взяти до уваги, що абревіатури, які закінчуються на приголосний звук, часто морфологізуються, набуваючи значення іменників чоловічого роду II відміни. До чоловічого роду належать також абревіатури, з якими присудки узгоджуються в чоловічому роді.

4) Коли при підметі, вираженому іменником, який позначає родове поняття, є прикладка, що становить власну назву, то присудок узгоджується не з нею, а з підметом.

Коли ж іменника, що виражає родове поняття, немає, слід додержуватись таких правил узгодження присудка з підметом —власною назвою:

а) коли підмет виражено одним словом — власною назвою, то присудок узгоджується з ним у роді й числі на загальних підставах

б) коли підметом виступає незмінюване слово, що є власною назвою, то родові ознаки присудка відповідають тому відсутньому іменнику, який виражає родове поняття:

в) коли підмет виражений двома або декількома словами, що становлять власну назву, і серед них є основне слово в називному відмінку, то присудок узгоджується з ним у роді і числі

5) При підметі, вираженому збірно-кількісним іменником типу більшість, меншість, частина, решта і т. п., присудок ставиться в однині і, якщо має форму роду, узгоджується з ним у роді.