6.2.1 Настроювання

Для визначення еталонних характеристик користувача необхідно вибрати ключову фразу. Бажано, щоб букви були рівномірно розподілені по клавіатурі, наприклад: "Увага – ідентифікація користувача за клавіатурним почерком". Потім разів з десять набрати її на клавіатурі, визначити час, витрачений на введення кожної букви, і виключити грубі помилки (ті значення, що різко виділяються з кожної десятки наявних). Розрахувати і запам'ятати величини математичного сподівання (M_е), дисперсії (S_е) і число спостережень (n_е). Ці значення і називаються еталонними.

6.2.2 Ідентифікація за набором ключової фрази

Визначення математичних параметрів (M_i, S_i, n_i) користувача при його ідентифікації проводиться аналогічно, як і в режимі настроювання. Єди­на відмінність – множини для кожного символа будуть складатися з меншої кількості значень (якщо фразу набирають кілька разів) чи навіть з одиничних величин (при однократному наборі). Потім порівнюються дисперсії двох множин (еталонної і щойно розрахованої) і величини математичного сподівання – рівні чи збігаються центри розподілу цих двох сукупностей.

Зрозуміло, повної рівності не буде, тому алгоритм закінчується оцінкою імовірності того, що користувач – той самий (якщо вона більше 50%, то всі невідповідності можна віднести за рахунок випадкових факторів).

6.2.3 Ідентифікація за “довільним” текстом

На відміну від першого методу, тут одержуваний ряд значень сильно від­різ­­няється від еталона (будь-який символ "ключа" навіть якщо і зустрінеться, то ви­явиться не на "своєму" місці). Тому при складанні множин у якості базисних ви­користовуються величини, які можна підібрати як у ключовій, так і у випад­ко­вій фразах, наприклад, - час між натисканням двох клавіш в однакових спо­лу­чен­нях (якщо слово еталона "Увага", то в вільному тексті шукаємо "ув", "ва", “аг” і т.д. і визначаємо розмір паузи, що пройшла з моменту натискання "У" до на­тис­кан­ня "н"), вважаючи, що користувач буде переносити руку від однієї клавіші до інший однаково в обох випадках (і при настроюванні, і при ідентифікації).

А порівняння математичного сподівання і дисперсії з еталонними таке саме, як і раніше (якщо базисні величини двох множин обрані правиль­но, то вони добре корелюють), але спершу необхідно виключити грубі помилки, яких у даному випадку буде більше.

Приведені методики досить прості і спираються на відомі розділи математичної статистики, у різних варіаціях вони використовуються в багатьох системах. Зрозуміло, можна скористатися дисперсійним, регресійним і іншим видами аналізу й ускладнити рішення, довівши їх до досконалості. Але це ускладнить і життя користувача, адже важко щоразу перед початком роботи вводити солідні шматки парольних текстів.

Цілком природно, що з часом характеристики користувача змінюються. Тому рекомендується після кожної успішної ідентифікації коректувати еталони за формулою М_і=(n*М_е+X)/(n+1), де М_і, М_е – характеристики виправленої й еталонної множин, X – величина, отримана в ході ідентифікації, n – кількість дослідів, що ввійшли в еталонну множину.

13.3 Інші способи ідентифікації

Люди по різному сприймають події, що відбуваються. Якщо запропонувати за короткий час прикинути кількість крапок чи голосних букв у довгих фразах, розміри горизонтальних і вертикальних ліній, то відповіді будуть різними, - скільки випробувань, стільки і думок.

Ці особливості людської психіки також підходять для ідентифікації. Прав­да, у залежності від стану і самопочуття людини отримані значення будуть "пла­ва­ти", тому в практиці розумніше покластися на інтегральний підхід, коли під­сумок підводиться по декільком перевіркам, враховуючи і роботу з клавіатурою.

Результуючий тест міг би бути таким: на екрані, на кілька секунд, з'являються вертикальні лінії. Їхній розмір і кількість випадкові. Користувач набирає відповідні, на його погляд, цифри. Таким чином, з'ясовуємо: характеристики клавіатурного почерку, оцінюємо пам'ять (наскільки зазначені довжина і число ліній близькі до дійсності), увага і точність підрахунку (наскільки довжина однієї лінії правильно зіставлено із сусідньою). Порівнюємо результати з еталоном.

У цьому методі не так важливі помилки у визначенні розмірів, головне - щоб вони повторювалися і при настроюванні, і при ідентифікації.

Крім того, при ідентифікації почерку можна враховувати і звички у використанні основних чи допоміжних частин клавіатури, "улюблені" ком­бі­нації клавіш при альтернативних варіантах, виконання "здвоєних" і "стро­єних" натискань однією чи двома руками і т.д., за розписом з вико­ристанням мишки, за допомогою психологічних тестів і паролів, тощо.