Контрольні питання

1. В чому полягає несанкціонований доступ і як він реалізується?

2. Охарактеризуйте незаконне використання привілеї як одну з поширених загроз комп’ютерній системі.

3. Що таке атаки “сілямі” і за яких умов вони можуть відбутися?

4. Що таке “приховані канали”, які їх види ви знаєте? В чому полягає принцип їх функціонування?

5. Що таке “маскарад” і як можна запобігти таким атакам?

6. Чому “збір сміття” можна використати як атаку на комп’ютерну систему, які механізми використовуються для захисту від них?

7. В чому полягає “зламування” системі і яким чином воно може бути реалізовано?

8. Що відносять до шкідливого програмного забезпечення і як його класифікують?

9. Що таке люки, звідки вони з’являються і як запобігти їх виникненню?

10. Охарактеризуйте логічні бомби як шкідливе програмне забезпечення. Наведіть приклади.

11. Яке шкідливе програмне забезпечення відносять до програм-“троянів” і в чому їх особливості?

12. Охарактеризуйте коротко черв’яки, “зомбі” та “жадібні програми” як шкідливе програмне забезпечення.

13. Що являють собою програми-захоплювачі паролів і як можна запобігти їх шкідливому функціонуванню?

14. В чому суть утиліт прихованого адміністрування? Навести прикладі відомих програмних продуктів цього напрямку.

15. Для чого існують і як функціонують конструктори вірусів і поліморфік-генератори?

3 Віруси як шкідливе програмне забезпечення

3.1 Класифікація комп'ютерних вірусів

Віруси можна розділити на класи за такими ознаками:

• за середовищем існування;

• за способом зараження;

• за особливостями використовуваних алгоритмів;

• за деструктивними можливостями.

3.1.1 Віруси за середовищем їх існування

За цією ознакою віруси поділяються на:

• файлові віруси;

• завантажувальні віруси;

• макро-віруси;

• мережні віруси.

Файлові вірусидіють одним з такихспособів:

• впроваджуються в основному у виконувані файли, тобто у файли з розширеннями СОМ та ЕХЕ. Вони можуть впроваджуватись і у файли інших ти­пів, але в такому випадку, як правило, вони ніколи не отримують управління, і, як наслідок, втрачають здатність до розмноження;

• створюють файли-двійники (компаньйон-віруси);

• використовують особливості організації файлової системи (Link-віруси).

Бутовські (завантажувальні) віруси діють такими методами:

• впроваджуються в завантажувальний сектор диска (надалі Boot-cектор або бут-сектор);

• впроваджуються в сектор, що містить програму завантаження систем­ного диска (Master Boot Record);

• змінюють покажчик на активний boot-сектор.

Існують файлово-бутівські віруси, що заражають і файли, і завантажувальні сектори дисків.

Макро-віруси заражають файли-документи і електроні таблиці відо­мих програмних продуктів.

Мережні вірусивикористовують для свого розповсюдження прото­коли або команди комп’ютерних мереж та електронної пошти.

3.1.2 Віруси за способом зараження

Резидентні віруси при зараженні (інфікуванні) комп’ютера зали­ша­ють в оперативній пам’яті свою резидентну частину, яка потім перехоплює звернення операційної системи до об’єктів зараження (файлів, завантажувальних секторів тощо) і впроваджується в них. Резидентні віруси знаходяться в пам’яті і є активними до самого вимкнення комп’ютера або до його перевантаження.

Нерезидентні вірусине заражають пам’ять комп’ютера і є актив­ними лише обмежений проміжок часу. Деякі віруси лишають в пам’яті невеликі резидентні програми, які не розповсюджують вірус. Такі віруси вважаються нерезидентними.