Тематичний план дисципліни «центральний банк і грошово-кредитна політика»

№ з/п	Назва змістового модуля (розділу), теми	Кількість годин за формами навчання та видами занять
		денна
		разом	аудиторні заняття		позааудиторна робота
			лекція	практичне	ІКР	СРС
МОДУЛЬ 1. ТЕОРЕТИЧНА ОСНОВА ФУНКЦІОНУВАННЯ ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ
1	Статус та основні напрями діяльності центральних банків	15	2	4	1	8
2	Національний банк України	15	-	4	2	9
3	Емісія грошей та регулювання готівкового грошового обігу	16	2	4	2	8
4	Рефінансування банків	15	1	4	2	8
5	Організація та регулювання платіжної системи	15	1	4	2	8
6	Регулювання діяльності банків	18	2	6	2	8
7	Банківський нагляд	15	2	4	1	8
8	Центральний банк як банкір і фінансовий агент уряду	17	2	4	2	9
МОДУЛЬ 2. ЦЕНТРАЛЬНИЙ БАНК – ПРОВІДНИК ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ
9	Грошово-кредитна політика	18	2	4	2	10
10	Інструменти грошово-кредитної політики	18	2	4	2	10
11	Валютна політика. Валютне регулювання і контроль	18	2	4	2	10
	Всього	180	18	46	20	96

[До змісту] [Попереднє] [Наступне] методичні рекомендації до вивчення дисципліни «центральний банк і грошово-кредитна політика» Модуль 1. Теоретична основа функціонування центрального банку

Тема 1. Статус та основні напрями діяльності центральних банків

Щоб розкрити чинники, які обумовили створення центральних банків у ХХ ст., потрібно з’ясувати, насамперед, причини виникнення емісійних банків. Ці банки з’явилися порівняно нещодавно – у ХІХ ст. і були попередниками центральних банків. Слід з’ясувати, чому саме у ХІХ ст. виникла об’єктивна потреба у централізації банкнотної емісії, яка й обумовила створення емісійних банків. Щоб відповісти на це питання, треба згадати з курсу «Гроші та кредит» як відбувалася еволюція товарно-грошових відносин, як і чому змінювалися грошові системи, що собою являла металева грошова система в епоху первісного накопичення капіталу (ХVІ–ХVІІІ ст.). Крім повноцінних металевих грошей, в обороті в цей час перебували так звані «класичні» банкноти. Історично ці банкноти виникли з розписки середньовічних банкірів про взяття на зберігання від купців золота та про зобов’язання повернути його на першу вимогу. Наприкінці ХVІІІ ст. «класичні» банкноти мали подвійне забезпечення (золотий запас банку і портфель комерційних векселів).

Типовим прикладом виникнення емісійного банку є становлення і розвиток Банку Англії – одного з найстаріших банків світу, що був заснований у 1694 р. Поступово цей банк монополізував право емісії банкнот. У класичний центральний банк з особ­ливим статусом, тобто у банк, головним призначенням якого є регулювання грошового обороту, він перетворився вже у ХХ ст.

Процес створення центральних банків у ХХ ст. тісно пов’язаний із процесом демонетизації золота і переходом від грошової системи золотомонетного стандарту до системи обігу кредитно-паперових грошей.

Створення центральних банків відбувається двома шляхами: еволюційний шлях і створення центрального банку на основі спеціального закону, який надає особливого статусу новоствореному банку з моменту його заснування. Слід з’ясувати, які країни обрали інший шлях.

Перш ніж переходити до вивчення основних напрямів діяльності центральних банків, необхідно з’ясувати їх статус, особливість якого обумовлена тим, що центральні банки поєднують у собі окремі риси банківської установи і державного органу управління. «Status» у перекладі з латинської – це становище. У юридичній літературі правовий статус у найбільш загальному вигляді визначається як регламентоване нормами права становище суб’єкта у відповідній системі. Центральний банк – це державний орган. Під правовим статусом банку розуміють його роль і місце в системі інших державних органів, які закріплені конституційним законодавством та відповідними законодавчими актами.

Для того, щоб конкретизувати відповідь на питання про статус центрального банку, слід розглянути такі положення:

• –   порядок визначення основних завдань і напрямів діяльності центрального банку;

• –   характер взаємовідносин центрального банку з органами держав­ної влади;

• –   рівень економічної незалежності центрального банку;

• –   порядок призначення керівництва центрального банку.

Доцільно врахувати, що під незалежністю центрального банку від уряду слід розмежовувати дві форми:

• –   політичну незалежність – самостійність центрального банку у встановленні цільових орієнтирів грошової маси;

• –   економічну незалежність – самостійність центрального банку при виборі інструментів грошово-кредитної політики.

Організаційна структура центрального банку значною мірою визначається формою державного устрою країни (федерація чи унітарна країна), тому доцільно розглянути структуру системи центрального банку у США і Японії, Німеччини, Великобританії.

Вивчаючи основні напрями діяльності центрального банку, слід згадати з дисципліни «Гроші та кредит», у чому полягає головне призначення цього банку та які функції виконують банки.

Основними з них є такі:

• –   емісійний центр готівкового обігу;

• –   провідник монетарної політики;

• –   «банк банків»;

• –   орган банківського регулювання та нагляду;

• –   валютний центр;

• –   банкір і фінансовий агент уряду.

З-поміж багатьох функцій центральних банків можна вирізнити основні, які забезпечують виконання головного завдання центрального банку – збереження стабільності національної грошової одиниці, і додаткові, що сприяють вирішенню цього завдання.

Слід зазначити, що основні функції центральних банків поділяютьсяна регулятивні, контрольні та обслуговувальні.

Діяльність центрального банку знаходить відображення в його опе­раціях і балансі. Слід звернути увагу на те, що відрізняє операції центрального банку від операцій комерційних банків.

Перспективи розвитку центральних банків потрібно розглядати з урахуванням появи міждержавних центральних банків. Доцільно розглянути Європейську систему центральних банків, специфіку основи її організації та діяльності.