План практичного заняття № 20

1. 1.   Класифікація інструментів грошово-кредитної політики.

2. 2.   Управління процентною ставкою та обсягами резервів банків.

3. 3.   Операції на відкритому ринку як інструмент грошово-кредитної політики.

План практичного заняття № 21

1. 1.   Форми рефінансування комерційних банків.

2. 2.   Адміністративні інструменти.

3. 3.   Дієвість інструментів грошово-кредитного регулювання.

Практичні завдання до теми

1. Тести

1. 1.   До інструментів грошово-кредитної політики НБУ відноситься:

1. 1)  визначення норм обов’язкових резервів, операції на відкритому ринку, емісія цінних паперів;

2. 2)  рефінансування комерційних банків, валютна політика, визначення норм обов’язкових резервів;

3. 3)  операції на відкритому ринку, рефінансування комерційних банків, ліцензування комерційних банків.

2. 2.   Чи установлює диференційовані нормативи обов’язкового резервування НБУ для різних видів зобов’язань:

1. 1)  так, залежно від природи зобов’язань та терміну зобов’язань;

2. 2)  так, установлює завжди;

3. 3)  не установлює, нормативи є єдиними для різних видів зобов’язань.

3. 3.   Інструмент грошово-кредитної політики, сутність якого полягає в установленні обов’язкової норми ресурсів, яку комерційні банки повинні зберігати в центральному банку у відсотках до залучених депозитів:

1. 1)  обов’язкові резерви;

2. 2)  норматив резервування;

3. 3)  мінімальні обов’язкові резерви.

4. 4.   Політика «дорогих грошей» призводить до:

1. 1)  обмеження обсягу грошової маси;

2. 2)  розширення обсягів грошової маси;

3. 3)  не впливає на зміну грошової маси.

5. 5.   До методів валютного регулювання не відноситься:

1. 1)  девізна політика, валютні обмеження;

2. 2)  відсоткова політика, кредитна політика;

3. 3)  управління валютними резервами, відсоткова політика.

6. 6.   Знайти відповідність між термінами та визначеннями до них:

   1. Девізна політика	1. Політика, складовою якої є оптимальне розміщення активів за кордоном
   2. Відсоткова політика	2. Сукупність заходів і правил, спрямованих на досягнення рівноваги в платіжному балансі, підтримання стабільного курсу національної грошової одиниці та інше
   3. Управління валютними резервами	3. Політика, яка полягає в тому, що змінюючи розмір офіційної відсоткової ставки, центральний банк чинить певний вплив на валютний курс
   4. Валютні обмеження	4. Політика, що полягає у зміні обсягів купівлі та продажу іноземної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці

7. 7.   За формою інструменти грошово-кредитного регулювання поділяються на:

1. 1)  кількісні, якісні;

2. 2)  прямі, опосередковані;

3. 3)  короткотермінові, довготермінові.

8. 8.   Ринкові інструменти відрізняються від адміністративних:

1. 1)  більшою гнучкістю та завжди адекватні наміченій меті;

2. 2)  більшою гнучкістю та не завжди адекватні наміченій меті;

3. 3)  меншою гнучкістю та завжди адекватні наміченій меті.

9. 9.   До найважливіших адміністративних інструментів можна віднести:

1. 1)  пряме регулювання позичкових операцій банків;

2. 2)  визначення маржі;

3. 3)  обмеження споживчого кредиту.

10. 10.  Мета застосування норм обов’язкових резервів полягає у:

1. 1) обмеженні темпів зростання грошової маси;

2. 2) розширенні темпів зростання грошової маси;

3. 3) вилучені надлишкових коштів з грошового обігу.